2+2 = ?..

Вирок Тимошенко нагадує старий анекдот, коли на питання "скільки буде 2+2?" давалося кілька відповідей: оптом – 3, вроздріб – 4, за безготівковим розрахунком – 5. Тут усе схоже. За результатами вироку Тимошенко суспільству можна поставити трійку, владі – 4, а Заходу – 5.

Наразі перші пристрасті після оголошення вердикту Печерського суду екс-прем'єрові згасли, перші коментарі озвучені, а основні гравці орієнтовно визначилися зі своїми позиціями. Тому можна проаналізувати, хто і як повівся за наслідками суду над головною обвинувачуваною країни.

Трійка для суспільства. Широка громадськість в Україні дуже мляво відреагувала на вирок Тимошенко. Обговорення цієї теми закінчилося повідомленнями в новинах, тематичними "програмами свободи слова" і кухонними бесідами обивателів. Суспільство не лише не встало на боротьбу за принципи справедливого судочинства, дотримання прав людини, перспективи існування опозиції чи долю особисто Юлії Тимошенко. По суті, суспільство навіть не дуже обурилося.

Більшість вирок засудила: чого, мовляв, ще чекати від цієї влади? Проте цим і обмежилося.

Зараз абсолютно очевидно, що ніхто не лише не вийде "опиратися диктатурі", а й особливо не змінить ставлення до влади. Тобто ставлення до влади й оцінка її діяльності будуть і надалі погіршуватися.

Однак причина цього – економічні негаразди й обмануті надії на "покращення життя вже сьогодні". Але аж ніяк не порушення принципів справедливого правосуддя й політично вмотивований вирок Тимошенко.

Це досить тривожний дзвіночок для суспільства. Адже це перший крок для встановлення "десятиліття золотого спокою" для нинішньої влади. І за це десятиліття влада може почувати себе стабільно, упевнено й безкарно всередині країни.

Дарма що країною блукає привид міжнародної ізоляції. Влада все одне відчула свою силу: вийшло з НЕЮ – значить, іншим взагалі "зась" піднімати голову.

Тож тепер суспільство, яке не захистило право на справедливий суд, змушене буде терпіти все: від пенсійного віку – до зростання тарифів ЖКГ. Апогей "покращення" ще попереду.

Четвірка для влади. Натомість владі можна поставити сміливу "четвірку" за вирок Тимошенко. Вони прорахували все, майже все.

Влада чітко відчула абсолютну суспільно-політичну апатію широких верств громадськості, і вчасно нею скористалася. Вочевидь, було прораховано, що під Печерський суд не прийде ніхто, крім кількох тисяч маргінальних бабусь, які будуть просити Турчинова "вести їх на боротьбу за Юлю". Було прораховано, що резонанс, висвітлення в ЗМІ й реакція суспільства будуть вельми поверхневими.

І справді, ніхто, крім декількох інтернет-видань, не став глибоко аналізувати реальні наслідки вироку для зовнішньої й внутрішньої політики. Переважно про це говорили як про факт: для когось – прикрий, а для когось – радісний.

Можна припустити також, що було прораховано, який "розбрат і хитання" розпочнеться після вироку в стані опозиції. Прогнозовано було, що місце Тимошенко намагатиметься зайняти поміркований і не ворожий Банковій Яценюк.

Прораховано, напевне, було й те що для політикуму й бізнес-середовища вирок стане демонстрацією сили й прозорим натяком: у чиєму фарватері безпечно рухатися в політичне чи фінансове майбутнє.

Словом, влада отримала максимум можливих бонусів від арешту Тимошенко. Не враховано було лише одне – потужна й принципова реакція з-закордону.

П'ятірка для Заходу. Європа й Північна Америка відреагували швидко й вельми рішуче. Це стосується всього: від жорстких офіційних заяв – до неформальних припущень щодо можливих санкцій у разі відмови української влади дослухатися до закордонних порад.

Дійсно, Захід продемонстрував, що має принципи і ставить їх значно вище, ніж найважливіші геополітичні і геоекономічні цілі. А саме – не дозволити Україні остаточно увійти до російського політико-економічного фарватеру й отримати Зону вільної торгівлі, яка дійсно є вигідною великим європейським корпораціям.

Зараз Янукович продовжує казати, що Європа має поважати Україну та рішення українського суду, а тиску на себе він ніколи не сприйме.

Проте можна сміливо чекати, що його заяви стануть менш різкими, а коментарі менш безапеляційними після перших арештів рахунків у представників президентського оточення. Або після відмови в черговому транші кредиту від МВФ.

І питання лише в тому, як далеко здатен зайти український президент у своєму спротиві західному тиску? Адже від цього залежить, як далеко Україна буде відкинута від цивілізованого світу.

Тож чи варта ця арифметика майбутнього цілої країни?

Олексій Краснопьоров, політолог, спеціально для УП