Демократический мир и нынешняя власть: разговор с глухим?

Складається таке враження, що представники чинної влади так і не почули або не хотіли почути, що заяви лідерів демократичних країн щодо неправового і недемократичного суду над Юлією Тимошенко та можливого обвинувального вироку, - це серйозно і на це потрібно зважувати.

Чомусь упродовж усього процесу влада, засліплена жадобою помсти, жила у полоні ілюзій, що мовляв, "захід поговорить і забуде про Тимошенко". Виявилося – не забув, а політичні заяви і попередження, здається, починають набувати рис конкретних дій.

Чого тільки варта заява Комітету з питань закордонних справ Європейського парламенту, який планує відкласти голосування щодо проекту доповіді із рекомендацій Раді ЄС та Єврокомісії щодо угоди про асоціацію з Україною.

Або демарш групи Європейської Народної Партії, яка у Комітеті регіонів Європейського союзу оголосила бойкот зустрічі з офіційною делегацією України.

Вже не кажу про конкретні офіційні позиції Європейського Союзу і країн-членів, що Україна в очах демократичної Європи перестала позиціонуватися як демократична і правова держава, що автоматично призведе до проблем з реалізацією курсу на європейську інтеграцію.

У зв’язку з цим напрошуються два висновки. Або керівництво МЗС не інформувало належним чином президента про можливі наслідки такої безглуздої політично вмотивованої помсти, або свідомо відбувається руйнування курсу на європейську інтеграцію.

У першому випадку мені дуже шкода багатьох колег-дипломатів, які змушені бути заручниками цієї непрофесійної поведінки нинішнього керівництва МЗС.

Замість того, щоб об’єктивно інформувати президента про реакцію демократичної спільноти на згортання демократії в Україні, раз-по-раз ми чули роздратовані, а подекуди навіть істеричні заяви у бік ЄС, що вони щось коментують не так.

Як це, мовляв, справу Тимошенко можна пов’язувати з Угодою про асоціацію? А ось так! Хіба не зрозуміло, що для Європейського Союзу питання демократичних цінностей і стандартів – це головна передумова реалізації будь-яких євроінтеграційних устремлінь?

Реалізація курсу на європейську інтеграцію – це не справа однієї людини, це копітка робота десятків і сотень дипломатів, урядовців, політиків, громадських діячів, які впродовж багатьох років доводили, що Україна  не "совок" і має всі підстави бути у родині Європейського Союзу.

Фактично з 2005 року, коли почалися активні комунікації з ЄС щодо Угоди про асоціацію і зону вільної торгівлі (з 2008 року), тільки зараз Україна майже впритул наблизилася до можливого парафування цього важливого документа.

І що натомість? Бажання знищити свого політичного конкурента затьмарює перспективи для всієї Української держави та її народу.

Хоча і не виключаю, що декому дуже кортить зруйнувати курс на європейську інтеграцію, щоб кинутися в "братні" обійми Митного Союзу. При цьому їздять на відпочинок до ЄС, на "шопінг" - до ЄС, дітей навчають у європейських університетах, не забуваючи, звичайно ж, розповідати своїм виборцям про "совєцьку ковбасу".

Наскільки цинічно виглядають закиди "глашатих" з МЗС, що сама ж Юлія Тимошенко неодноразово заявляла, що її справа "не повинна мати будь-якого негативного впливу на процес укладення Угоди про асоціацію".

Так – це її принципова позиція, яка заслуговує на повагу, і маю дуже примарні сподівання, що у подібній ситуації будь-хто з нинішніх керманичів, як, до речі, і з попередніх, поставив би інтереси України вище своєї власної шкіри.

Якщо узагальнити позицію Європейського Союзу щодо нинішньої ситуації та перекласти її на мову "для особливо глухих", то вийде приблизно так:

1. В Україні побудовано недемократичний режим, який несумісний з цінностями, що сповідує ЄС;

2. Судовий процес над Юлією Тимошенко відбувався з грубими порушеннями міжнародних стандартів, а закон використовувався вибірково з політично вмотивованими звинуваченнями проти лідерів опозиції;

3. В ЄС не вірять, що Янукович не впливає на Суд, тому не треба "вішати локшину на вуха";

4. Допоки Юлія Тимошенко знаходиться за гратами і не має можливості брати участь у повноцінному політичному житті, включаючи участь у виборах, то про європейські перспективи для України мови бути не може;

5. Справа Юлії Тимошенко матиме серйозні наслідки на взаємини Україна – ЄС у цілому, включно з Угодою про асоціацію.

Ось, на жаль, такий сумний залишок для України і переважної більшості наших співвітчизників, які щиро бажають членства в ЄС. Для таких українців порада одна – забути про "мою хату скраю", заклики до "противсіхства" та запевнення про "краще життя вже сьогодні".

Потрібно згадати про 2004 рік і те, що ми можемо зробити, коли разом, не боїмося і не байдужі.

P.S. У цьому масиві критики, яку чути з усіх куточків демократичного світу, вже навіть кумедно виглядають потуги деяких депутатів з Партії регіонів, які з мікроскопом бігають, відшукуючи хоч якусь нейтральну позицію щодо справи Тимошенко, видаючи бажане за дійсне.

Прийшов час повертатися з марень до дійсності. І добре вуха промити також не зайве було б...