Украинское ерун-до

"Склавши попередню (далеко не завжди достовірну) думку про характер того, що їх очікує в майбутньому, люди виробляють для себе завдання: здатися на милість цього майбутнього, аплодувати йому або протистояти. Ридати, захоплюватися або кидатися на нього з кулаками...
Після чого приступають до дій з реалізації даного єрун-до і - знову-таки очікують, але вже ефекту від цих дій".
Петро Бурлан

2024 рік

"Малюємо собі уявну картину максимального успіху (якщо ми оптимісти) або провалу (якщо песимісти) у спробах реалізації цих намірів. Ніби випереджаємо хід свого життя, забігаємо вперед" – рекомендації київського психолога, режисера і Вчителя, засновника школи Симорон – практики ігрового психотренінга – Петра Бурлана.

Варіант №1: "Промайнемо зі швидкістю експреса через низку руйнівних подій, які готуємося сформувати для себе. Нехай вони залишаться в минулому і – не зможуть вже нас дістати"

Останній з могікан. В Україні зостався лише один українець, котрий, як отець Федір із "Дванадцяти стільців" із останнім шматом сала, у добре вже поношеній вишиванці, мешкає на вершині Говерли неподалік колись пам'ятного знака. Залишенець…

Мова. Української мови не стало. Канув у Лєту навіть азарово-тимошенківський діалект солов'їної. Всю літературу, яка ще залишалась у руках людей, книгарнях і бібліотеках, оперативно конфіскували і утилізували.

ЄС та світова демократична громадськість, "збалансовуючи, продиктовані міркуваннями безпеки та економіки,відносини з Росією", з ентузіазмом погодились на вилучення української з усіх інтернет-проектів.

Президент медведєв. - Вы кто?

- Я президент Медведев!

- Каких медведев?

Путіна, якому остаточно вдалося зліквідувати Україну, проект австрійського генерального штабу, вп'яте обрали президентом РФ.

Губернатором Малоросії призначено Дмитра Медведєва, колишнього президента РФ, який щойно завершив свою другу (2020-2024) президентську каденцію після третього і четвертого (2012-2020) термінів Путіна.

Мешканців Житомирської та Волинської областей за мудрою пропозицією Юрія Болдирєва, озвученою під час виступу на Всесвітньому конгресі співвітчизників у Санкт-Петербурзі переселено піднімати Сибір та Приморський край Росії. Решту – по інших регіонах РФ, але не західніше Уралу.

Малоросію ж заселено псковськими, тверськими, рязанськими і костромськими.

Міста. Колись європейський Львів-Львув-Лемберг перейменовано у ФСБерг, Київ – у Медведєво, Володимир-Волинський у Володимир-Угрофінський, а Донецьку, Кіровограду, Запоріжжю і Дніпропетровську повернено історичні назви – Сталіно, Єлисаветград, Алєксандровськ і Катеринослав відповідно.

Варіант №2:... Як могла б розвиватися ситуація у випадку якби все навколо сприяло нашому успіху

Міжнародні відносини. Україна, згідно рішучим намірам тодішнього президента Януковича, стала повноправним членом ЄС, головним "розігруючим" на східно-європейській політичній арені.

Вступили й до НАТО. Обома ногами. Відтак домоглися виключення Франції та Німеччини із альянсу за те, що ті у 2008-му в Бухаресті виступали проти прийняття України та й взагалі, втягували Європу протягом ХІХ-ХХ століть у свої міжусобиці.

Нехай тепер самі дають собі раду із зовнішніми та внутрішніми турками, арабами й іншими африканцями, котрі поступово займають провідні позиції не лише у спортивному житті цих держав.

Падіння уламкової імперії. Газ і нафта закінчуються. Винайдено нові енергоносії. Як і прогнозував депутат фракції "Справедлива Росія" Державної Думи РФ Сергій Петров у 2011 році, Російська Федерація у 2020 році припинила своє існування у колишніх кордонах.

Східна діаспора. Народи Сибіру та Далекого Сходу проводять референдуми про приєднання до Китаю та Японії. Кубань, Дон, Воронежчина, Курщина, Білгородщина – до України.

У Таганрозі відбувся з’їзд, де було оголошено про утворення Східно-Української Республіки, прийнято звернення до ВРУ про захист прав етнічних українців.

Репатріація. Українці дуже урізаної нині в кордонах Росії гарячково вишукують своє українське коріння, вчать мову задля отримання "виду на проживання", а у майбутньому – громадянства України.

Українці Сибіру повивішували на своїх меріях синьо-жовті стяги. Славнозвісний львівський ресторан "Криївка", де поять "кров’ю москалів", повідкривав свої філії у всіх містах Росії, став чимось на кшталт "McDonalds" у межах колишнього СНД.

Героїчний натиск на Схід. Вулиці Донецька, Луганська та Севастополя прикрашають пам’ятники Степанові Бандері та Романові Шухевичу,котрий "свого часу успішно камуфлювався під радянського бійця і, кажуть, навіть поправляв здоров’я у Криму за профспілковою путівкою".

Крим. Жодного корабля Чорноморського флоту не те що в Криму, а й у Новоросійську, який вже зовсім і не російський, не залишилось. Уламковій Росії взагалі заборонено мати військовий флот на Чорному морі. У Європу – лише через Петрове вікно!

Мешканці Ялти скинули у море Леніна з постаменту на однойменній площі і тепер вождь пролетаріату використовується серед бетонних споруд для "зміцнення берегової смуги", яка захищає центральну частину міста від штормів.

Площу ж і набережну перейменували іменем Хмельницького-Ґірея, а на звільнений постамент поставили скульптурну композицію "Богдан Хмельницький та Іслам Гірей" – "Навіки разом", котрі пильним та суворим поглядом вдивляються понад морем у турецьку далечінь.

Татарські поселення, на колись самозахоплених землях, чергуються із новогуцульськими селами.

Церква. В Україні утворена омріяна віддавна Єдина помісна Церква. Навіть римо-католицькі ксьондзи, змучені затяжним целібатом, квапливо відрощують бороди і з цілими парафіями вступають до її лав.

Київський Патріарх, після випробувального терміну, потроху приймає під своє крило "загублених овець" Русі, котрі врешті згадали про "матір городів" своїх.

Олігархи. Олігархів спіткала доля динозаврів. Хто не встиг еволюціонувати свідомістю, вкласти нажите непосильною працею у економіку країни, зрештою, хоч би, дременути за кордон, потрапив за ґрати і вже там перевиховався, поповнивши стрункі шеренги ідейних будівників громадянського суспільства, відтак, по-справжньому, демократичної Української держави.

***

Ось такий чи приблизно такий образ України бовваніє крізь сутінки майбутнього після гучно-рішучих заяв чи плаксиво-розпачливих прогнозів політичних лідерів сучасної України чи тих, хто, принаймні, претендує на цю роль…

Роман Ревчук, для УП