"Сервисное" государство

Доводиться брати у лапки слово "сервісна", адже стосовно України, і особливо її владних інституцій, слово "послуги" здебільшого використовується для оббирання громадян та бізнесу, а не для якісного обслуговування.

Незважаючи на те, що з 2009 року і попередній уряд, і теперішній, і навіть глава держави, виявляють дуже пильну увагу до тематики адміністративних послуг та дерегуляції, успіхів наразі вкрай мало.

Більше того, іноді складається враження, що ліва рука не відає, що творить права.

Дуже простий приклад з життя підприємців. 7 квітня поточного року парламент скасував свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Цей крок було подано як спрощення для бізнесу, адже на один папірець стало менше.

Насправді, цей захід виглядає великим шахрайством з боку держави.

По-перше, останнім часом в Україні особливих проблем з реєстрацією суб'єктів господарювання не було.

Зрештою, новий закон не скасував реєстрацію і не змінив її процедуру, а лише скасував видачу документа, що підтверджував факт реєстрації. Отже, з чим боролися "дерегулятори" невідомо.

По-друге, у багатьох ситуаціях - починаючи, з укладення угоди з новим контрагентом - підприємцям необхідно засвідчувати свій статус.

Для цього і необхідно було свідоцтво про державну реєстрацію, яке засвідчувало підприємницький статус "раз і назавжди". Відтепер же для цього треба додатково звертатися до державного реєстратора за отриманням виписки або витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців.

Тобто, замість одного папірця треба подати інший, за яким особі доведеться звертатися щоразу, коли в цьому виникне потреба...

Сам же ж "реформаторський" закон від 7 квітня містив чималий перелік випадків, коли це необхідно.

Для прикладу, у законі "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", який набув чинності від 1 січня поточного року, спочатку були вказані взагалі об'єктивно-невиконувані норми.

Зокрема, фізичні особи–підприємці повинні були доводити, що виконувані роботи чи  надавані послуги відповідають видам діяльності, що зазначені у Свідоцтві про державну реєстрацію.

Раніше, ухвалюючи таку норму, законодавець мабуть не знав, що у свідоцтві такі види взагалі ніколи не зазначалися. Відтепер же законодавство "впорядкували", і закон передбачає підтвердження даного факту витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Наразі вже й не запитуємо, чому види діяльності, принаймні для "спрощенців", не можуть посвідчуватись, як і раніше, свідоцтвом про сплату єдиного податку, у якому такі відомості були завжди.

Цікаво лише дізнатися, хто саме виграв від такої дерегуляції? Адже підприємців у нас мільйони, і якщо кожен з них отримає витяг хоча б один раз, заплативши при цьому понад 50 гривень, набігає непогана сума.

Іншими словами, хто є реальним власником реєстру, щоб отримувати на ньому прибуток?

Ну і, звичайно, цікавим є питання, хто і як проводить реформу адміністративних послуг в Україні. Тобто, хто відповідає за цю реформу, зокрема в уряді?

Чому реальні кроки не узгоджуються з заявленими деклараціями? Де план реформи? До речі, глава держави 15 серпня "дав прем'єр-міністру доручення" забезпечити підготовку до затвердження плану заходів щодо реформування сфери адміністративних послуг. Термін виконання — 1 вересня поточного року…

Таким чином, складається враження, що замість того, аби вирішувати проблеми та ухвалювати необхідні суспільству адміністративно-процедурний кодекс та закон "Про адміністративні послуги", наша влада, прикриваючись дерегуляцією "а-ля закон від 7 квітня", турбується лише про нові побори з громадян для державного апарату.