Табачник снова темнит с госзаказом

Нинішня гострота ситуації зі скороченням держзамовлення кращим університетам із "виховною" метою напряму залежить від хибності механізму розподілу коштів, які фінансує держава на підготовку фахівців із вищою освітою.

Навіть директору школи для придбання необхідного навчального обладнання необхідно проводити тендер. А тим часом мільярди гривень державного замовлення розподіляються досі утаємничено і в ручному режимі.

І триватиме це доти, доки держава, з одного боку, не реформує чинну систему державного замовлення, а з іншого – не навчиться вимагати від чиновника щонайменше дотримуватися закону.

Парадоксальна порада від міністра

Наприкінці минулого тижня отримала листа від Дмитра Табачника. У ньому керівник Міносвіти мав офіційно відповісти на кілька суттєвих запитань, поставлених мною у форматі депутатського звернення.

Міністр мав пролити світло, зокрема, на динаміку змін у підходах до державного замовлення фахівців із вищою освітою впродовж останніх трьох років (2009, 2010, 2011 рр.) за 5-ма спеціальностями: "журналістика", "соціальна робота", "правознавство", "історія", "філософія".

За принципом – кому, скільки, навіщо і за що? І як вищезгадані підходи змінювалися під впливом "державницьких" рішень Дмитра Володимировича.

Задля мінімізації "води", домислів і відписок в очікуваній відповіді міністрові було запропоновано надати мені вищезгадану інформацію у вигляді 10 таблиць – за п’ятьма спеціальностями і двома освітньо-кваліфікаційними рівнями, тобто бакалаврами і магістрами (спеціалістами).

Як розумієте, всього цього в міністерському листі не віднайшлося.

Натомість офіційна відповідь керівника Міносвіти містила парадоксальну пораду – скористатися інформацією, розміщеною "на веб-сайтах вищих навчальних закладів та в інформаційно-пошуковій системі "Конкурс" за адресою vstup.info". А також запевнення в тому, що затребувану мною інформацію мені буде надіслано пізніше, мовляв, надто довго її готувати треба.

У зв’язку з цим виникає щонайменше кілька принципових запитань.

З якого часу інформація vstup.info набула офіційного статусу?

Другий рік поспіль абітурієнтів і їх батьків лихоманить у зв’язку з некоректним внесенням інформації до інформаційно-пошуковій системі "Конкурс", яку запустили ще за попереднього міністра з метою попередження корупційних явищ під час вступної кампанії.

Вона б і відіграла, може, таку роль у нових умовах, якби Дмитро Табачник хоча б мінімально опікувався адмініструванням системи.

Натомість, після перших же минулорічних скандалів навколо внесення до системи некоректних даних про переможців учнівських олімпіад її було піддано анафемі, у тому числі, з боку керівника Міносвіти. Дмитро Табачник поспішив усіляко відмежуватися від ініціативи, фінансованої фондом "Відродження". Мовляв, ми нею не займаємося, тому і не відповідаємо за точність інформації.

Не випадково, коли минулого року декан факультету правничих наук НаУКМА Андрій Мелешевич оперував даними, розміщеними в системі "Конкурс", його висновки щодо регіональних диспропорцій у держзамовленні було піддано нищівній критиці. І знову ж таки з боку Міносвіти. За некоректність використання "неперевіреної" інформації.

У тому ж дусі відреагував на ситуацію і керівник уряду. У відповіді на моє звернення, Микола Янович, зокрема, не приховував обурення "дослідниками", які на підставі "некоректного" аналізу даних, розміщених у системі "Конкурс", дійшли в підсумку "безпідставних" й "упереджених" висновків.

А тепер, виходить, аналізуйте vstup.info – і буде вам щастя?

Невже Міносвіти не володіє інформацією про вступ в цілому?

Як запевнив мене міністр, йому потрібно трохи більше часу, ніж вимагає законодавство.

Йому треба поставити завдання "іншим центральним органам виконавчої влади" й отримати від них інформацію, яку згодом надасть у моє розпорядження.

Але ж ця інформація належить до інструментарію, яким і забезпечується координаційна роль МОНмолодьспорту в сфері освіти. Міністр без неї – все одно, що двірник без віника.

Невже Міносвіти ніколи раніше не переймалося запитаннями, які напряму стосуються її функцій у визначення державної політики в сфері замовлення фахівців із вищою освітою? Але ж вони чітко прописані в законі.

Як можна координувати, не володіючи інформацією в цілому? Якщо не володіє, значить, не виконує задач, визначених законодавством.

А якщо володіє, нащо приховує? Навіщо другий рік поспіль засекречує інформацію, яка має бути і в його, і в широкому доступі? Вона щонайменше не належить до рівня виняткової державної таємниці.

Коли саме надасть міністр детальну і ґрунтовну відповідь?

Якби прем’єр або президент адекватно і своєчасно реагували на порушення законодавства з боку керівника Міносвіти, він опинився б у відставці наступного дня після призначення.

До прикладу, для відповіді на депутатське звернення, закон дає чиновнику 10 днів. У ряді складних випадків цей термін може бути подовжено до місяця.

Минуле звернення, що стосувалося вимоги оприлюднення структури держзамовлення на 2010 рік датоване 25 липнем 2010 року. А відповідь міністерства було отримано 20 квітня 2011 року.

Разом із офіційним визнанням того, що держзамовлення корегувалося постфактум не лише в ході вступної кампаній, але й до самого грудня (!) з урахуванням кількох факторів: відкриття вузами нових напрямів і спеціальностей, клопотання центральних органів виконавчої влади і "реальної конкурсної ситуації". Тобто, в порушення чинного законодавства. І при повній відсутності санкцій або висновків з боку безпосереднього начальства.

Цікаво, а скільки цього разу триватиме підгонка й утруска не лише офіційних даних, але й державних пріоритетів?

Коли Міносвіти навчиться рахуватися не лише з власними потребами, але й інтересами абітурієнтів та їх батьків? Коли нарешті чиновник припинить хитромудро маніпулювати бюджетними місцями в ручному режимі навіть після завершення терміну реєстрації документів вступників?