И не пенсионная, и не реформа

Пенсійну реформу, яку Верховна Рада розглядатиме у другому читанні в четвер, не можна назвати ні пенсійною, ні реформою. Справедлива назва для неї – закон "Про балансування доходів і видатків Пенсійного фонду за рахунок найбіднішого населення країни".

Цей закон тупо зводиться до двох основних речей – збільшення пенсійного віку й збільшення трудового стажу для виходу на пенсію.

Його арифметика дуже проста й дуже цинічна: з одного боку, люди працюватимуть довше, а тому більше вкладуть у ПФ; з іншого – до пенсії доживе менше людей, а тому Пенсійний фонд витрачатиме менше коштів.

При цьому уряд лукаво посилається на досвід європейських країн, які зараз теж піднімають вік виходу на пенсію для своїх громадян.

Але в Європі це вже останній крок пенсійної реформи! Перед тим вони зробили дуже багато інших, вкрай необхідних і дуже ефективних кроків, які дозволяли багато років не підвищувати пенсійний вік.

Можна виділити чотири основні, дуже прості моменти, які Україна повинна була б перейняти з досвіду європейських країн перед тим, як піднімати пенсійний вік.

1. Країни ЄС давним-давно вирішили проблему легалізації заробітних плат. В Україні податки, які йдуть до Пенсійного фонду, сплачуються максимум із половини фонду зарплати. За грубими підрахунками, якщо легалізувати всю зарплату в нашій державі, то надходження до ПФ могли б подвоїтися. Це взагалі могло б зняти питання необхідності збільшення пенсійного віку як таке. Втім, Україна навіть не робить спроб рухатися в цьому напрямку.

2. Другий крок, який зробили європейські держави, – збільшення розмірів середньої заробітної плати. У випадку збільшення середньої зарплати в Україні, а для цього є всі підстави, можна всерйоз розраховувати на ще одну хвилю значних поступлень до ПФ.

3. В Європі вирішена проблема легального уникнення сплати податків шляхом "співпраці", назвемо це так, з офшорами. В Україні до цього часу діє практика, коли абсолютно легально можна не сплачувати податки з мільярдних доходів. А тільки уявіть собі, які могли б бути надходження до бюджету й до ПФ!

Особливо цинічно виглядало, коли 15 червня цього року провладна більшість у Верховній Раді відмовилася включити до порядку денного законопроект 8498, яким пропонувалося денонсувати угоду з урядом Кіпру про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна. А вже наступного дня, 16 червня, більшість проголосувала за так звану пенсійну реформу у першому читанні.

4. Ще один суттєвий момент, який міг би дати моральне право збільшувати пенсійний вік – проведення реформи системи охорони здоров'я, яку в Україні годі й порівнювати з європейською. Країни ЄС реалізували реформу охорони здоров'я, після чого банально збільшився середній вік життя людей, не лише пенсіонерів. В Україні про реформу охорони здоров'я поки що тільки говорять, та й то не дуже багато. Тому зростання середнього віку нам поки що, на жаль, не загрожує.

Таким чином, пенсійну реформу в Україні перевернуто з ніг на голову.

Нам весь час говорять – вік, вік, вік і ще раз вік. При цьому уряд замовчує, що для її втілення слід спершу змінити саму філософію держави, збільшити рівень ВВП, від якого прямо залежить пенсія. Справжня пенсійна реформа потребує значних інтелектуальних зусиль і часу, а не ламання через коліно в найкоротші терміни.

Пенсійна реформа "по-українськи" вже найближчим часом призведе до збільшення безробіття та соціальної напруги в суспільстві.

Найперше постраждають молоді люди, які сьогодні закінчують вищі навчальні заклади. Їм просто неможливо буде знайти перше робоче місце. Ті робочі місця, на які могли б прийти молоді та енергійні працівники, будуть зайняті людьми старшого й похилого віку. Замість притоку молодої крові будемо бачити старі кадри, які просто досиджуватимуть на своїй роботі.

Непереливки буде й людям старшого віку, які шукають роботу. Їм і сьогодні важко знайти місце праці і допрацювати до пенсії. А що буде після прийняття так званої пенсійної реформи? Вони просто будуть кинуті напризволяще.

Тому в результаті так звана пенсійна реформа призведе до ще одного, можливо, основного негативного наслідку. Найбільш активні, амбітні та розумні люди не захочуть роками чекати на роботу в Україні без будь-якої гарантії на її отримання – і просто виїжджатимуть до інших країн. Це прямі й найгірші втрати для держави. Ці втрати сьогодні не можна оцінити ні в гривнях, ні в доларах, євро чи в якихось інших одиницях – але вони будуть просто величезні, фантастичні.

Тому ніякої логіки в такій пенсійній реформі я не бачу.

Не бачу навіть можливості називати закон, який буде виставлений на розгляд парламенту в четвер – пенсійною реформою.

Голосувати за неї в такому вигляді – це злочин проти власної країни.

Віктор Матчук, народний депутат, партійна група "Наша Україна", спеціально для УП