Кризис правосудия

Пряма телетрансляція процесу Юлії Тимошенко черговий раз показала всі вади й недоліки політико-правової системи України. Особливо яскраво вони проявились в сфері кримінального судочинства.

Уся країна мала можливість спостерігати як суддя Родіон Кірєєв намагався примусити підсудну Юлію Тимошенко спілкуватись з ним стоячи. У свою чергу підсудна ігнорувала вимоги судді й продовжувала вести з ним діалог сидячи. Така поведінка Тимошенко явно дратувала суддю Кірєєва. У кінцевому результаті він видалив її із зали судового засідання, навіть не давши можливості заявити клопотання про допуск захисників.

Суддя Кірєєв продовжив слухати справу, незважаючи на те що в залі не було ані підсудної, ані її захисників.

Крім того, суддя відмовився розглянути клопотання про допуск адвоката Олександра Плахотнюка, як захисника Юлії Тимошенко, незважаючи на те, що адвокат мав усі необхідні для участі у справі документи.

У чому суть конфлікту, і як мав би поступити в цій ситуації неупереджений суддя, який бажає встановлення істини у справі, а не виконує чиєсь замовлення?

Виходячи з того, що одним з основних завдань кримінального судочинства є швидке й повне розкриття злочинів, суддя Кірєєв міг би дозволити Юлії Тимошенко спілкуватись із судом сидячи – і конфлікт було б вичерпано. Тим більше, що закон дає судді таке право. А що підсудна дає покази сидячи – аж ніяк не впливає на вирішення цієї справи по суті й не перешкоджає встановленню істини та винесенню правосудного вироку.

Отже, те що підсудна не хоче давати покази стоячи – є незначним порушенням закону й не впливає на вирішення справи по суті. Тим більше, що вона публічно висловилась про причини такої поведінки.

Разом із тим, суддя Кірєєв, уперто примушує Юлію Тимошенко встати, наполягаючи на дотриманні підсудною букви закону. Так він умисно чи неумисно, затягує розгляд цієї кримінальної справи, чим перешкоджає швидкому її розгляду й виконанню завдань кримінального судочинства.

Крім того, він сам допускає грубі порушення Конституції й законів України.

Ці порушення мають суттєве значення для вирішення справи, на відміну від тих, які допускає підсудна Тимошенко, оскільки впливають на її кінцевий результат, і можуть бути підставою для скасування вироку.

Оскільки Родіон Кірєєв не дав можливості Юлії Тимошенко перед видаленням із зали судового засідання заявити клопотання про допуск до участі в справі її захисників, то він порушив вимоги 59-ї статті Конституції, яка гарантує кожному громадянину право на юридичну допомогу, та статті 161-1 КПК, яка передбачає змагальність у судовому процесі й обов'язкову участь у справі, крім сторони обвинувачення, і участь захисника.

Продовжуючи судове засідання без участі підсудної або її захисника, суддя порушив вимоги 16-ї статті КПК, яка передбачає рівність громадян перед законом і судом.

У зв'язку із цим виникає запитання: кому прокурор зачитував обвинувальний висновок? Про що в ньому йдеться, і чи це саме той документ, з яким ознайомилась обвинувачена і її захист після завершення досудового слідства?

Можливо, прокуратура обвинувачує Юлію Тимошенко в підготовці замаху на Папу Римського? Хтозна, чом би й ні?

У цьому випадку суддя порушив вимоги 43-ї статті КПК, яка дає право підсудному знати – у чому його обвинувачують, мати захисника та користуватись іншими правами, передбаченими Кримінально-процесуальним кодексом.

Окремо слід звернути увагу на те, що порушення права на захист є кримінально карним злочином, за який наступає відповідальність, передбачена статтею 374 ККУ, "Порушення права на захист".

Це основні, але далеко не всі порушення законів, які дозволяє собі робити суддя Родіон Кірєєв у процесі розгляду кримінальної справи Юлії Тимошенко.

Тепер щодо заборони прямої трансляції судового процесу.

Відповідно до статті 20 КПК, розгляд справ у всіх судах має бути відкритим. Закрите судове засідання може проводитись лише з метою захисту державної або іншої захищеної законом таємниці. Закритий судовий розгляд допускається також у справах про злочини осіб, які не досягли 16-річного віку, у справах про статеві злочини, а також коли є потреба в забезпеченні безпеки осіб, яких узято під охорону.

Це – вичерпний перелік передбачених законом підстав, коли суддя може прийняти рішення про розгляд судової справи в закритому режимі.

У зв'язку із цим, рішення судді Кірєєва про заборону прямої трансляції процесу Тимошенко, по суті, є слуханням справи в закритому режимі. І тому не витримує жодної критики. Хоча мотив судді зрозумілий. Він, і той, хто стоїть за його спиною, не хочуть щоб уся країна бачила – як непрофесійно й упереджено проводиться цей процес.

Грубі порушення суддею вимог КПК України, дріб'язкові наполягання на дотриманні підсудною букви закону затягують весь процес і перешкоджають його швидкому й об'єктивному розгляду, установленню істини та винесенню законного й справедливого вироку.

Поведінка судді Кірєєва в цій справі дає підстави стверджувати, що він не може професійно виконувати покладених на нього обов'язків, оскільки не відповідає займаній посаді.

Будь-який суддя, крім диплому про вищу юридичну освіту й суддівської мантії, повинен мати ще й голову.

Справа в тому, що в природі не існує абсолютно однакових кримінальних справ, навіть тоді, коли мова йде про один і той самий склад злочину. Кожна справа має свої особливості, які й має враховувати суддя, для того щоб винести законний і обґрунтований вирок.

Законодавець не може наперед передбачити всі випадки, які можуть трапитись в житті. Тому в законах визначені загальні принципи, а суддя має застосовувати закон, враховуючи всі обставини справи. Навіть ті, які не міг передбачити законодавець.

Саме в цьому й полягає професіоналізм судді.

У справі Юлії Тимошенко суддя Кірєєв робить усе навпаки. Своїми протиправними діями він підриває довіру не лише до органів правосуддя, а й до державної влади в цілому.

За таких обставин, виправити становище й зменшити політичну напругу в суспільстві без заміни судді практично неможливо. Також варто звернути увагу й на те, що Юлія Тимошенко, як політик, за даними різних соціологічних досліджень, користується підтримкою від 14 до 19 % громадян України. Ця обставина також має суттєве значення й має враховуватись при винесенні вироку.

Слід зазначити, що лише неупереджений і об'єктивний суддя здатен винести справедливий вирок у цій справі, який міг би задовольнити, і прихильників, і противників Юлії Тимошенко.

Тільки таким способом можна вгамувати пристрасті й заспокоїти суспільство.

Звичайно, що цей процес, враховуючи його велике суспільно-політичне значення, має обов'язково транслюватись в прямому телеефірі. Якщо цього не зробити, то рівень довіри громадян до вироку суду буде досить низьким, незалежно від того, який вердикт винесе суддя.

Отже, виправити становище й зняти політичну напругу в суспільстві може лише справедливий суд. В іншому випадку, криза правосуддя може перерости в політичне протистояння.

А це вже матиме важко прогнозовані наслідки.

Олег Березюк, голова Українського юридичного товариства, спеціально для УП