Почему Колесников уделил мне полчаса разговора?

Автор цієї статті мав "щастя" поспілкуватися із "самим" Борисом Колесніковим. Все було просто. Борис Вікторович прочитав колонку автора "Де готелі, Борисе Вікторовичу?" і вирішив поцікавитися у автора, чому він пише "неправду" або "тексти, що не відповідають дійсності".

Невідомо, яким чином шановний Борис Вікторович здобув мій телефон, проте він одразу звинуватив мене у тому, що за такі статті мені платить БЮТ. Розвіюю надії шановного пана Колеснікова: за ці статті мені ніхто нічого не платить. Я просто пишу те, що думаю.

Проте пан Колесніков у це не повірив і зажадав від мене спростування. У іншому разі Борис Вікторович пообіцяв подати на мене до Печерського суду. Із вимогою сплатити 160 мільйонів гривень за образу його особистості та нанесення збитків його діловій репутації.

Одразу підкреслю, що окрім збереженого на "мобілці" телефону приймальні пана Колеснікова у мене немає інших доказів цієї розмови. Тому шановні читачі можуть покладатися лише на чесне ім'я автора та вірити у та вірити у те, що це не привидилося автору під палючим київським сонцем.

То ж пан віце-прем'єр приділив моїй скромній персоні півгодини свого часу. За ці півгодини він спочатку цікавився на кого і за які кошти я працюю. Отримавши відповідь, що пишу я безкоштовно і "за ідею", він, звичайно, здивувався, але почав розповідати, в чому я не правий у своєму матеріалі.

Одразу приношу свої вибачення Борису Вікторовичу: у своїй статті я припустився певних суттєвих неточностей, на які мені і вказав пан Колесніков.

По-перше, за словами Бориса Вікторовича, доїхати до Харкова можна буде за 2 години 30 хвилин, до Львова – за 3 години 30 хвилин, а до Донецька – за 5 годин 30 хвилин. У своїй статті я вказував, що Колесніков обіцяв доїхати до Донецька за 4 години. Вибачте, Борисе Вікторовичу! Дійсно, Ви цього не обіцяли.

А ще віце-прем’єр заявив, що стадіон у Харкові на 80% побудований коштом держбюджету, тому Ярославський не має до цього суттєвого відношення. Віце-прем’єру було образливо, що його "заслуги" я приписав Ярославському і … Ахметову.

Що ж до автошляхів, автор припустився ще однієї помилки, переплутавши імена віце-президентів УЄФА. Колесніков був цим дуже незадоволений.

А ще віце-прем’єр не погодився з тим, що автор звинуватив його у виселенні з гуртожитків студентів і аспірантів київських, харківських і донецьких вишів. Колесніков спростував моє припущення, що саме за його наказом чи "порадою" людей лишають житла та порекомендував мені звертатися з цього питання до Табачника.

Про проблему виселення з гуртожитків Борис Вікторович повідомив мені, що він викличе до себе профільного міністра, себто Табачника, і дасть йому завдання розібратися із цим питанням.

А ще Колесніков обіцяв автору, що його не викликатиме університетське керівництво і не питатиме, чому автор дозволив собі таке вільнодумство. Навіть пропонував подзвонити йому на невідомий мені мобільний номер, якщо у мене виникнуть проблеми із адміністрацією.

Також віце-прем’єр стверджував, що "Українська правда" "пише цілковиту брехню". Колесніков давно подав би на видання до суду, якби воно "не було сайтом і мало права друкованого видання".

До речі, я відповів Борису Вікторовичу, що із радістю попрацював би на нього, якби йому вдалося створити більш об’єктивне видання, ніж "УП".

В цілому це була вельми цікава розмова. Залишається лише два питання.

Перше. Борисе Вікторовичу, нащо Ви витратили на мене півгодини робочого часу?

Друге. Куди ж дітися аспірантам та студентам, яких виселяють з гуртожитків через те, що Вам нікуди розселити учасників і вболівальників Євро-2012?

Ви обіцяли викликати до себе Табачника і спитати у нього, чому так відбувається. Я сподіваюся, що Ви це виконаєте. Я сподіваюся, що донецькі таки вміють тримати слово, дане у особистій розмові.

Олексій Краснопьоров, політолог, для УП