Реаниматоры дела Чорновила. За Банковой интересная развязка?..

На п'ятому кілометрі траси Бориспіль – Золотоноша встановлено козацький хрест. Це місце, де Toyota В'ячеслава Чорновола врізалась в КамАЗ із причепом, який не за правилами розвертався посеред шосе. Уже наступного дня після ДТП тодішній міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко поспішно заявив, що Чорновіл загинув внаслідок звичайної аварії.

І все подальше розслідування справи трималось цієї лінії.

...Більше людей, ніж похорон Чорновола, зібрав тільки кілька років потому Майдан. Двісті тисяч, які прийшли провести в останню путь В'ячеслава Максимовича, так само, як мільйони простих українців – досі слабо вірять у трагічний збіг обставин.

Смерть Чорновола стала національною трагедією й відправною точкою подальшого руху нашої держави.

А справа Чорновола за більш ніж десятиліття обросла загадковими обставинами та набула резонансного політичного відтінку. Про неї говорили, говорять і будуть говорити ще довго, навіть після цілком вірогідного закінчення слідства.

Події дванадцятирічної давності стали початком хроніки ДТП, у яких загинули українські політики Юрій Оробець, Олександр Ємець, Анатолій Єрмак, і от зовсім недавно Микола Лісін.

Якби під час з'їзду НРУ кандидатом на чергових президентських виборах був обраний Чорновіл, а не Удовенко, політичний підтекст тих подій був би виражений ще яскравіше. Адже до президентських виборів, на яких Леонід Кучма досить легко переможе в другому турі Петра Симоненка, залишалось трохи більше ніж півроку – коли взимку 1999 року В'ячеслав Чорновіл за дивних обставин зняв власну кандидатуру на користь Геннадія Удовенка. Останній уже за кілька місяців очолить Рух.

Після помаранчевої революції з'явилися надії на справедливе розслідування справи, що у свій час на Майдані обіцяв Віктор Ющенко.

Але розслідування йшло надто повільно. Коли склалось враження, що політичної волі бракує, а слідство остаточно зайшло в глухий кут, два роки тому народні депутати Ярослав Кендзьор та Іван Стойко заявили, що мають свідчення очевидців, які кажуть – на голові покійного Чорновола і його водія Євгена Павлова бачили сліди від кастетів. Мовляв, після аварії ще живих рухівців протягом кількох хвилин добивали.

Однак перша експертиза цих даних не дала. Для продовження слідства потрібні були нові слідчі дії.

На початку квітня цього року генпрокуратура вилучила в міліції справу про загибель колишнього лідера Руху. На думку Тараса Чорновола, це стало позитивом, оскільки передання справи у відання МВС насправді вело до її закриття. Віктор Пшонка взяв справу під особистий контроль.

І ось, через дванадцять років після трагічної загибелі В'ячеслава Чорновола, провели повторну ексгумацію його тіла.

Політична історія України поповнилась унікальним прецедентом.

Як заявив чинний голова Руху Борис Тарасюк, про те, що планують робити ексгумацію, було відомо ще в березні, але ГП мала отримати дозвіл родичів В'ячеслава Максимовича. Після того як Тарас Чорновіл дав письмовий дозвіл, не зважаючи на порушення висунутих ним умов, і незгоду вдови В'ячеслава Максимовича Атени Пашко – ексгумацію таки провели.

Через те що факт розкопки посеред ночі могили Чорновола на Байковому кладовищі виявився майже випадково, вгамувати увагу громадськості до розвитку подій неможливо. Однак це мало вплине на підкилимні ігри довкола справи Чорновола, що їх підігріто інтересами Банкової.

Справа Чорновола – це балансування на тонкому канаті. Це чудово усвідомлюють ті, хто зараз при владі. Інакше не починали б гри.

Визнати, що сталося вбивство, виявити замовників – означає героїзувати посмертно В'ячеслава Максимовича, зробити його актуальною іконою національно-демократичного електорату, яку підніме на свої знамена опозиція.

Це те, що може стати потужним об'єднуючим чинником проти Януковича – набагато сильнішим, ніж жахлива інфляція, міні-майдани й заяви нинішніх опозиціонерів разом узяті.

З іншого боку, завершення справи Чорновола потрібне владі, щоб протиставити себе опозиції. Адже саме її представники під час перебування у владних кабінетах нічого дієвого не зробили для завершення розслідування резонансних політичних справ, включно з тією, про яку мовиться.

Не випадково новий виток розслідування справ Гонгадзе й Чорновола припав саме на катастрофічне падіння рейтингу владної команди загалом і Януковича зокрема. За умов, коли так звані реформи вилазять боком їхнім ініціаторам, влада в постійному пошуку чергової можливості реабілітуватись перед народом.

Підтвердження попередньої версії слідства про нещасний випадок внаслідок ДТП не додасть жодних політичних бонусів. Більше того, викличе протести опозиції та недовіру громадськості. Обставини складаються так, що це найменше вигідно Банковій. Та й гіпотетична причетність нинішніх соратників Януковича до подій дванадцятирічної давності – малоймовірна.

Тому, як не парадоксально, саме внутрішнє неприйняття владою варіанту розв'язки зі статус-кво заважатиме об'єктивному розслідуванню справи.

То кого ж зроблять винуватим, якщо підтвердять убивство?

Іноземні спецслужби? Кучму? Литвина? Є варіант визнати замовником когось із близьких соратників В'ячеслава Максимовича по "Руху" із мотивацією партійної боротьби за лідерство або колаборації з тодішньою владою.

Чорновіл стверджував: "У Русі немає авторитаризму, просто в мене є авторитет". До останніх днів свого життя він їздив по країні, проводив зустрічі з партійцями, готував проект політичної правиці. Боровся за об'єднання "Руху", розкол якого на той час уже починався з відокремлення автономної частини на чолі з Юрієм Костенком і створенням, на противагу НРУ, нової партії "Український народний рух" , згодом перейменованої на УНП.

Безумовно, конкуренція за лідерство в Русі на той момент була дуже серйозною. Створювались політичні клони, а партійців переманювала влада.

Та чи могло це призвести до замовного вбивства? Крім того, для таких звинувачень потрібні серйозні докази. Яких, видається, поки немає.

Але, схоже, закінчення справи вигідне владі.

Такий фінал знаменуватиме собою, з одного боку, удар по національно-демократичних силах, простір для маневру яких суттєво обмежується, а з іншого – безумовно, попри недовіру певної частини громадськості, ще й додасть додаткові політичні бали владній команді.

Подвійний удар від Януковича виглядає не лише ефектним для його прихильників, але й досить імовірним для решти суспільства.

Василь Кедик, політолог, Івано-Франківськ, спеціально для УП