Духовная бедность Украины

Яка б формальна влада в Україні не була – чи то гетьманська, чи то царська, чи то радянська, чи то олігархічна – все одно український народ живе у злиднях. Не маю сумніву, що за встановлення демократичної, авторитарної, анархічної, чи будь-якої іншої влади – не зміниться нічого.

В унісон численним матеріалам Сергія Лещенка про матеріальний блиск української еліти, яку він вміло контрастує із демонстрацією духовного багатства західних суспільств і особистостей, хочеться виказати свій погляд на проблему.

Так вже повелося, що люди, які раз-у-раз опиняються при владі, починають діяти не як творці спільного майбутнього, не як духовно багаті люди, які прагнуть жити й працювати на користь навколишнього світу.

Ті, хто опиняється при владі в Україні, поводяться як нікчемні, духовно злиденні персони без високої місії в житті. Вони йдуть у владу за низькими цілями і готові заради них на все – крадуть, брешуть, шантажують та залякують конкурентів. Вони готові навіть на вбивство.

Але чи так сильно відрізняємося від них ми – ті, хто до влади не дорвався?

Задайте, читачу, собі одне питання – "а що робив би я, якби потрапив у владу?".

Злидні духу

Якщо дитину виховували в атмосфері бездуховності – вона виростає пустою. Коли дитину не стимулюють до пошуку відповіді на запитання "хто я?", не вчать відчувати себе частиною Всесвіту, не привчають до виваженості у споживанні, на вчать особистій пожертві заради високих цінностей, високої місії – то їй нічого запропонувати цьому світові.

Коли ти не знаєш, що робити, що творити в цьому світі – в душі утворюється вакуум духовності.

В молодості, коли людина повна енергії і сил, які насправді потрібні їй для того, щоб віднайти, усвідомити себе, свою духовну сутність, вона спішить спробувати все, чим може її "нагодувати" соціум. Алкоголь, наркотики, надактивне спілкування з протилежною статтю…

Втім ці "розваги" не дають бажаного результату. Бо ж душа насправді прагне справжньої поживи, а не сумнівних замінників.

"Сьогодні нап’юся, бо нічого робити. Ввечері наїмся, хоч не згаю марно час. Післязавтра піду поспілкуюся – значить комусь ще цікавий. Прикуплю одяг подорожче – виглядатиму солідніше".

Так, прості матеріальні речі на перших порах відволікають від внутрішньої пустки. До того ж соціум сповідує саме таке життя – у розкошах та надмірностях. Але з віком, коли енергія і сили поступово полишають людину, вона відчуває потребу компенсувати зростаючу безодню.

І якщо у зрілому віці не виникає потреби у самореалізації, виконанні високої місії, реалізації своєї ідеальної програми – то людину остаточно пожирає жага грошей і влади за будь-яку ціну.

Замість безцінних речей (любові до ближнього, поваги до себе та світу, здоров’я, другої половинки, родинного щастя) людина прагне універсального замінника – грошей. Думає, чи принаймні сподівається, що за них можна буде купити все.

Замість виваженості у побуті людина тяжіє до розкошів, замість життєтворчості – до влади над людьми. Влади, яка дає ілюзію значимості, зверхності, дає можливість самостверджуватися за рахунок інших.

Злидні країни

Духовно пусті, з жагою до влади та грошей людські істоти надзвичайно активні та наполегливі. Їх мета низька, це вам не мрійник-ідеаліст. Їх мета дуже близька і реальна – і за неї вони ладні на все.

І якщо суспільство не має багатої духовної культури – воно дає хід злиденним політикам і не чинить їм спротиву. Злидні, з мовчазної згоди громадян, охоплюють всю владну верхівку.

Злидні=корупція

Духовна бідність знищує моральний бар’єр, що утримує людей від злочинів та їх осуду. Духовні злидні призводять до корупції.

Духовні злидні призводять до економічної катастрофи. Настає апатія, беззаконня та, згодом, руїна.

Так і сталося в Україні. Чинна еліта, з дозволу злиденного народу, довела країну до найвищого ступеня корупції. Жодна державна програма не виконується, кошти розкрадаються, дороги швидше руйнуються, ніж будуються, кредити швидше набираються, ніж виплачуються.

Вийти з ситуації можна. Не боротися з корупцією – її перемогти неможливо. Треба бити по духовних злиднях. Тоді корупція помре сама по собі.

Лікування злиднів

Аби подолати злидні/корупцію, треба говорити про речі протилежні поточному контексту споживання. Треба більше говорити про високі речі, треба дискредитувати споживацькі цінності, треба будувати контрасти між людиною щасливою і людиною злиденною духовно.

Всім має бути зрозуміло: надмірне споживання, розкоші та безмежжя грошей – не та мета, заради якої людина приходить у цей світ.

Грошами, владою та розкошами неможливо заткнути бездонну діру в своїй душі. Це все сурогати духовного багатства.

Багаті люди не щасливіші від нас. І це дуже помітно, якщо уважно зазирнути їм у вічі (а не розглядати їхні плаття та костюми з аксесуарами).

Ми маємо всіма силами навчати духовному багатству своїх дітей. Якщо вже ми виявилися зіпсованими, давайте хоч підготуємо наступне покоління – вони повинні зробити з України квітучу та шановану, зрілу та моральну європейську державу.

Духовна самодостатність, сім’я, кохання та вірність, діти, помірне споживання, чесність до ближнього і відчуття щастя від чесного життя – ось на що мають орієнтуватися громадяни заможної країни. Очевидно, що вже сьогодні потрібно розробити і впроваджувати в навчальних закладах програму "Духовне багатство".

Ми маємо виховувати в дітях потяг до самодостатності, виваженості, творіння на користь світу. Лише тоді отримаємо шанс на людей, що не крастимуть. Лише тоді корупція вмре сама, а злидні підуть з нашої землі.

Мрію, колись настане час і на людей, що прагнуть прикрити розкошами, владою й грошима свою духовну ницість – українці будуть дивитися з жалістю. Вірю, що духовно злиденні люди скоро втратять довіру й будуть вигнані з владного олімпу.

На нього прийдуть достойні люди, багаті духом, тому помірні у побуті. Їм не треба буде красти – бо в душі буде не безодня, а мир, спокій та щастя.

Ось коли заживемо у чесній, заможній та духовній державі.

Олексій Гашинський, ГО "Центр Змісту", спеціально для УП