Шах и… пат

Процес проти Юлії Тимошенко привертає до себе увагу не лише через послужний список або опозиційний статус екс-прем'єра. Суть дещо в іншому.

Алєксєй Вєнєдіктов, який очолює впливову російську радіостанцію "Эхо Москвы", після нещодавнього візиту до Києва зазначив: "Тимошенко является единственным политическим оппонентом Януковича, известным и готовым драться.

Есть силы оппозиционные во главе с Арсением Яценюком, Тягнибок, националисты, есть коммунисты, социалисты. Но реально, лоб в лоб, – Янукович и Тимошенко. Сейчас больше никого нет".

Думається, він недалекий від істини. За час, що минув після президентських виборів status quo в українській політиці не змінився. І це не дуже тішить ані владу, ані частину опозиційних сил.

До суду, з перспективою опинитися за гратами, йде політик, який складає реальну, а не теоретичну альтернативу Януковичу.

Цей процес нинішнє керівництво країни намагається представити як звичайну боротьбу з корупцією та економічними злочинами.

При цьому генеральний прокурор є кумом президента і публічно наголошує на особистій відданості йому – лише маленький штрих до вибудованої в Україні адміністративної вертикалі.

Тож поспішність слідчих дій нікого не дивує, як і готовність судової системи підтримувати сторону обвинувачення.

Ще одна теза з боку провладних сил – схожі процеси відбуваються і в багатьох інших країнах. Це дійсно так, але ані злочини, які там інкримінуються, ані завдані збитки не йдуть в жодне порівняння з українськими реаліями.

Колишньому прем'єр-міністру Ісландії Гейру Хорде, зокрема, ставиться в провину халатна поведінка, яка призвела до поглиблення фінансової кризи. Вважається, що він мав би змусити три найбільші фінансові установи країни переглянути свої баланси.

Через бездіяльність прем'єра курс ісландської крони знизився на 80%, банківська система зазнала колапсу, вкладів позбавилися сотні тисяч громадян, у тому числі з Великобританії та Нідерландів.

Тепер Ісландія є втягнутою у судові суперечки з цими країнами, які вимагають повернути 6 мільярдів доларів. Якщо провину пана Хорде доведуть, йому загрожує 2 роки тюрми.

Колишнього прем'єра Хорватії Іво Санадера звинувачують у перевищенні службових повноважень, корупції та відмиванні коштів. У справі фігурують рахунки на суму 3 мільйони доларів.

Нещодавно суд Коста-Ріки визнав колишнього президента країни Мигель Анхеля Родрігеса винним у корупції та присудив до 5 років тюрми. Його звинувачують в отриманні хабара в розмірі 800 тисяч доларів.

Єгипет. Екс-міністр фінансів Юсеф Бутрос Галі засуджений до 30 років позбавлення волі за зловживання службовим становищем і розтрату 5 мільйонів доларів державних коштів.

Колишній міністр будівництва Єгипту Ахмед аль-Маграбі засуджений на 5 років за незаконні операції з земельними ділянками. Екс-голова МВС Хабіб Аль-Адлі отримав 12 років за обвинуваченням у корупції та відмиванні коштів, а також за наказ застосовувати бойові патрони проти демонстрантів.

Якщо автор не помиляється, єгипетська влада думала, що вона "назавжди".

Є ще один прецедент, про який у нас не поспішають згадувати: колишній міністр транспорту Греції Тасос Мантеліс не так давно був засуджений до трьох років умовно за прибутки, походження яких він не зміг пояснити.

При співставленні цих справ із "кіотськими грошима", і навіть з критикою газового контракту Тимошенко, що лунає часто у відриві від контексту, стає смішно.

Янукович нещодавно переконував європейців у відсутності політичних мотивів для порушення справ проти опозиції. Ще трохи і в європейських столицях навчаться таки розуміти "пташину" мову українських лідерів – те, що вони говорять, взяти хоча б ситуацію всередині країни, треба тлумачити з точністю до навпаки.

Брехня – це фірмовий знак команди Януковича. Це особлива стилістика, що виникла в результаті поєднання патологічної звички колишньої комуністичної партноменклатури до маніпулювання та уявлень людей, які гартували свої характери у кримінально-бізнесових війнах початку 90-тих.

Крім того, у їхній свідомості просто немає місця для опозиції. При всіх зовні проєвропейських деклараціях, в діях нинішньої влади відчувається типова азіатчина.

Зрозуміло, що єдиний справжній сильний чинник у справі Тимошенко на сьогодні, який може запобігти найбільш радикальному сценарію, тобто її ув'язненню, – це зовнішній тиск на Україну.

Тимошенко не треба ідеалізувати, але так само не треба її демонізувати. Фактом же є лише те, що для нинішньої влади вона стала найбільш гучною політичною ціллю.

І на Банковій, схоже, загнали себе в патову ситуацію.

Очевидний міжнародний скандал у випадку "посадки" Тимошенко стане поштовхом для ізоляції України, від чого програє не стільки Янукович, скільки власне держава.

Якщо цього не станеться, то все одно, – організувавши саме такий процес проти лідера "Батьківщини", влада вкотре підкреслила, хто є головним її суперником, піднявши тим самим опозиційну легітимність колишнього голови уряду.

Відповідно, нікому не треба буде шукати нового лідера у випадку ймовірних соціальних або політичних катаклізмів – сьогодні слідство та суд, за інформаційної підтримки Інни Богословської, створюють його власними руками.

Євген Булавка, для УП