Призрак модернизации

Сучасні політичні тренди створюються російськими ЗМІ та політиками. Завдяки затятому блогеру Медведєву слово "модернізація" набуло якогось дивного сакрального значення. Воно заступило навіть цвинтарну стабільність Януковича, ефективне управління Тігіпка та радянську резервацію Лукашенка.

Утім, ще з часів перебудови модернізація була в моді. Тоді її одягали у більш зрозумілі для роботяг терміни: "нове мислення", "гласність", "прискорення". І якби не боротьба з алкоголізмом, то вона б й сьогодні залишилась в світлій народній пам'яті.

Сучасні менеджери не такі інтелектуально вибагливі, як радянські алкоголіки, тому зараз модернізацію не намагаються одягнути в зрозумілі слова, програми, гасла. Просто говорять: "ми проводимо модернізацію".

На цьому будують рейтинги, виборчі кампанії, обґрунтовують доцільність Митного союзу та всіх благ газового ярма.

Цим словом російська політична еліта буде манити до себе українців та білорусів.

Але для чого? Невже стягнутих з нас по ринкових цінах за газ грошей не вистачить, щоб замінити мартенівські печі на російських металургійних комбінатах?

Невже модернізація має відбуватись ще за якийсь рахунок? На жаль, але це так. Швидке створення нової економічної та соціальної системи просто вимагає знищення "старого" населення.

У їх 1930-тих роках модернізація проводилася за рахунок 5 чи 8 мільйонів українських селян.

Якщо в Кремлі модернізація і буде проводитись, то, напевно, з урахуванням формули Жукова –"не жалейте солдат, русские бабы еще нарожают ".

В РФ так від часів опричнини Івана Грозного до Другої Чеченської Владіміра Путіна. Хоча, в часи контрацепції та вільної любові є певні сумніві у репродуктивних здатностях "баб"…

Утім, з людським ресурсом повинен допомогти "русскій мір". Цей заржавілий бренд ХІХ століття має сформувати сакральну проекцію, щоб потім перетворити її на реальне економічне та політичне тіло, що вирішить проблему дефіциту людей.

Утім, модернізувати економіку Росії — значить її розвалити політично.

Цього не розуміли радянські функціонери, коли починали модернізацію однієї шостої частини суходолу. Схоже, що сучасні керівники однієї сьомої частини, врахувавши уроки попередників, й не думають змінювати економіку, бо цікавіше й вигідніше вкладати в політику – в поширення впливу на пострадянському просторі і поширення російської політичної моделі.

Влада принесе більше грошей, ніж реальна модернізація (бо вона принесе плоди наступникам). Як писав колись кремлівський класик: "політика не може не домінувати над економікою".

Саме тому привид модернізації блукає пострадянським простором і не треба дуже добре шкрябати, щоб за словом модернізація побачити слова СРСР.

Олександр Куриленко, для УП