Ужасы Жилищного кодекса "воскресают"

На тлі гучного звільнення віце-прем’єр-міністра Тихонова, майже непоміченим пройшов розгляд в парламентському комітеті з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики міні-Житлового кодексу – законопроекту "Про внесення змін до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (автори – народні депутати Бондик, Баранов, Прутнік, Плотніков, Литвин, Крук, Харлім, Шпенів, Стельмашенко).

Суть законопроекту – нав’язування керуючих компаній та позбавлення співвласників багатоквартирних будинків права голосу.

Попри те, що законопроект № 8391 у порядку денному стояв третім питанням, розглянули його першим. При чому, за відсутності КВОРУМУ (було присутні 7 із 17 народних депутатів), а за 5 хвилин, рішення було прийнято одноголосно.

Коли народний депутат Віктор Матчук, який запізнився, спробував повернутися до цього законопроекту і почав говорити про його абсурдність, решта депутатів почала шуміти, а голова комітету Володимир Рибак сказав, що обговорення закінчено. Правки можна буде вносити після першого читання.

Річ у тім, що проект створює низку корупційних схем, звужує права споживачів житлово-комунальних послуг та усуває власників житла від права розпоряджатися своєю власністю, руйнує конкурентне середовище на ринку житлово-комунальних послуг.

По-перше, в разі, якщо парламент підтримає цей проект, управління через залученого виконавця послуг стане єдиною можливою формою управління будинком. У цьому громадські експерти вбачають лобізм керуючих компаній, що таким чином намагаються захопити ринок управління житлом та не допустити до цього безпосередньо мешканців, об’єднаних в ОСББ (частина 6 статті 23).

По-друге, автори проекту прагнуть позбавити управителя відповідальності перед власниками за надання комунальних послуг. Жодної відповідальності виконавця за якість наданих комунальних послуг законопроектом не передбачено (частина 8 статті 25).

По-третє законопроект дозволяє ухвалювати рішення всього лише 33% голосів співвласників. Допускається навіть "заочне голосування", що відкриває зацікавленим особам широкі можливості для зловживань при прийнятті рішення про вибір виконавця послуг з управління будинком та інших важливих рішень щодо будинку.

Більш того, законопроект передбачає можливість прийняття власниками житлових і нежитлових приміщень різних будинків спільних рішень "у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України".

Це дає можливість, через маніпуляції з кворумом, на "спільних" "загальних зборах" приймати рішення щодо певного будинку навіть без участі власників приміщень у такому будинку (частини 7-11 статті 23).

Законопроект також пропонує оплачувати комунальні послуги "пропорційно відношенню площі житлових чи нежитлових приміщень, які знаходяться в їх власності, до загальної площі житлових та нежитлових приміщень такого будинку".

Таким чином, якщо проект буде прийнято, оплата за комунальні послуги на основі показів приладів обліку втратить сенс. Окрім того, пропозиція оплачувати послугу з централізованого постачання холодної води чи електропостачання, виходячи з площі приміщень, суперечить здоровому глузду (частина 16 статті 23).

Після прийняття законопроекту існує ризик того, що споживачі будуть змушені окремо оплачувати послугу з управління, яку вони, по суті, вже оплатили в складі послуги з утримання будинку.

Адже визначені проектом обов'язки виконавця послуг з управління будинком значною мірою співпадають з обов'язками, які за чинним законодавством несе виконавець послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій (стаття 25).

Законопроект також обмежує конкуренцію на ринку послуг з управління будинками. Він створює привілейовані умови для підприємств комунальної форми власності.

Він передбачає, що "орган місцевого самоврядування на час відсутності прийнятих власниками рішень ... на конкурсних засадах визначає виконавця послуг з управління будинком", але "проведення конкурсу не є обов’язковим при визначенні органами місцевого самоврядування в якості виконавця послуг з управління будинком особи, власником якої є відповідна територіальна громада" (частина 2 статті 24).

Автор має підозру у тому, що ці "виконавці послуг з управління" будуть лобіювати питання з виділенням державних коштів для проведення капітальних ремонтів для себе, адже як неорганізованим співвласникам взяти ці кошти (навіть у разі їх наявності), а на шляху ОСББ штучно створюватимуться всілякі перешкоди, щоб у співвласників відпало бажання навіть думати про самоорганізацію.

P.S. Після прийняття цього "страховочного" закону, фактично, відпаде потреба у прийнятті нового Житлового кодексу, проти якого активно виступає громадськість. Адже основні ідеї вже будуть реалізовані, Житловий кодекс може хіба що їх закріпити.

Тільки громадський розголос та суспільний протест може зупинити лобі керуючих компаній, що прагнуть захопити ринок та качати гроші із співвласників в необмеженому обсязі, не маючи перед ними жодних зобов’язань, а також задушити конкуренцію на ринку послуг з управління, ще не давши їй народитися.

Тетяна Бойко, Громадянська мережа ОПОРА для УП