Украинские чиновники: аристократия или обслуживающий персонал?

В коридорах однієї з районних адміністрацій Києва – тиснява і сварки. Верховна Рада скасувала свідоцтва про реєстрацію і замість них підприємцям видають виписки з державного реєстру.

Навіщо одну папірчину замінювати майже такою самою – працівники відділу реєстрації не пояснюють. Зате нагадують, що не отримавши виписку, жоден підприємець не зможе ні зняти, ні перерахувати гроші.

Коштує видача нового документу 17 гривень – не такі вже й великі кошти для підприємства чи приватного комерсанта. А от для держави зиск від заміни документів чималий: в Україні 1,2 мільйони юридичних осіб і 2,8 мільйони фізичних осіб-підприємців. Разом вони сплатять 68 мільйонів гривень до бюджету за просту заміну одного документу на аналогічний.

На питання, чому виписки не видають безкоштовно, державні реєстратори обурюються: "А папір, а комп‘ютери, а ми навіщо тут сидимо? Це ж все не безкоштовно!".

При цьому, ніхто з переляканих підприємців не насмілився нагадати чиновникам, що і папір, і комп‘ютери, і зарплата службовців, вже оплачена ними, як платниками податків.

Видача довідок, ліцензій та дозволів, а також будь-які інші послуги чиновників узагальнено називаються адміністративними послугами. Ця сфера діяльності перетворилася в Україні на справжню галузь економіки.

Колишня прем‘єр Тимошенко свого часу називала суму в десять мільярдів гривень – саме стільки громадяни платять щороку українським чиновникам за адміністративні послуги.

Втім, ці шалені гроші часто проходять повз бюджет і розподіляються тисячами державних і недержавних підприємств, які ці адміністративні послуги надають, а подекуди нахабно нав‘язують.

Хочете отримати закордонний паспорт? Концерн ЄДАПС вам його зробить мінімум за 330 гривень, а в середньому – за 835. Хоча, згідно закону, це має коштувати не більше 170 гривень. При цьому, з вас ще вимагатимуть довідку про несудимість.

Необхідність її подання законом не передбачена, але хіба вам шкода 26 гривень для спецфонду МВС? Саме туди йдуть кошти від видачі таких довідок.

Щороку в Україні видається близько одного мільйона закордонних паспортів, тому тільки на довідках про несудимість Міністерство Внутрішніх Справ неправомірно заробляє понад 25 мільйонів гривень. Ці гроші можуть розподілятися на власний розсуд міліцейським керівництвом.

Так, за даними Рахункової палати в 2010-му році МВС витратило не за призначенням 15 мільйонів гривень, які пішли головним чином на "покращення життя" міліцейських генералів: шикарні ремонти, бенкети, меблі, дорогі автомобілі та інші земні радості.

Відома історія з "Кадилаком" міністра Могильова прекрасно демонструє, як чиновники вищого рангу можуть розпоряджатися коштами, зібраними з простих громадян.

Незабаром Верховна Рада розглядатиме проект закону "Про адміністративні послуги", яким передбачається зробити кілька капостей корумпованій частині українського чиновництва:

- зменшити до мінімуму кількість адміністративних послуг;

- заборонити їх подрібнювати (це коли при видачі документу вас змушують окремо оплатити бланк, окремо копіювання, окремо ламінування і так далі);

- встановити просту систему обрахування вартості адмінпослуг;

- максимально скоротити терміни надання чиновниками цих послуг.

Цей законопроект та проект Адміністративну-процедурного кодексу в разі прийняття, можуть справити навіть більший вплив на суспільство, ніж закон "Про доступ до публічної інформації". Оскільки в значній мірі можуть покласти край побутовій корупції, яка пишним цвітом розцвіла в кабінетах та коридорах центральної і місцевої влади.

Можливо, через це законопроект "Про адміністративні послуги" багато років не знаходить підтримки у Верховній Раді. Їх розробники кажуть, що чиновники просто схопляться за голову, в разі, якщо Рада ухвалить ці закони.

Адже в Україні працюють тисячі державних та комунальних підприємств при різних органах влади, які надають різного виду адміністративні послуги: видають ліцензії та дозволи; розробляють проектну документацію, без якої, наприклад, не можна щось побудувати чи виробити; проводять експертизи, оцінки та огляди; оформлюють землевпорядні документи та посвідчують право власності на майно.

І ще багато-багато послуг, за які українські чиновники звикли брати гроші з громадян, мотивуючи це поганим фінансуванням з боку держави. Саме через нестачу грошей, система адміністративних послуг в Україні розрослася до небачених масштабів і стала навіть більш заплутаною, ніж система податків.

Хронічно недофінансовуючи міністерства та відомства, центральна влада колись знайшла вихід, як втримати їх на плаву: відпустити на вільні хліби. Відтак, за двадцять років державні установи наплодили понад 600 найменувань "платних послуг", що на додачу ще й затверджені урядом.

З них, напевно, найбільш цинічною є міліцейська платна послуга, яка називається: "Виконання запитів, пов‘язаних з розшуком та встановленням місця перебування родичів".

Розробники законопроектів пропонують прикрити цю лавочку і звести до мінімуму кількість адміністративних послуг. До того ж, чітко прописати в законі, що вартість цих послуг не може бути збільшена ніким ні на копійку.

"Ми хочемо, щоб для споживача був один нормативний акт, який містить перелік найпоширеніших адміністративних послуг – говорить Віктор Тимощук з Центру політико-правових реформ – В цьому документі має бути написано, що паспорт коштує стільки, а ліцензія – стільки. І більше ніяких платежів ніхто не бере".

Ніяких там додаткових послуг чи перерахувань до благодійних фондів! Якщо МВС не вистачає 170 гривень за закордонний паспорт, нехай скаже про це чесно і підніме суму, наприклад, до 250 гривень. Але нехай не встановлює якісь додаткові побори, які йдуть в чиюсь кишеню.

Але, чи не найголовніше те, що законопроектом пропонується позбавити громадян виснажливої біганини містом задля отримання одного дозвільного документу. Всі необхідні довідки, проплати та підписи планується здійснювати в одному офісі і не обов‘язково за місцем реєстрації. Це той самий принцип "єдиного вікна", який попри багаторічні балачки чиновників, досі не реалізований в більшості українських міст, в тому числі, і в столиці.

Втім, справжнім проривом після закону "Про адміністративні послуги" може стати ухвалення більш широкого і ґрунтовного документу: Адміністративно-Процедурного Кодексу. Як стверджує Ігор Коліушко, керівник Центру політико-правових реформ, кодекс може нарешті позбавити громадян статусу безправних кріпаків у спілкуванні з чиновниками.

А чиновників зробити хоча б трохи схожими на завзятих працівників фаст-фуду, які побачивши відвідувача радісно вигукують: "Вільна каса!".

Кодексом планується зв‘язати представників виконавчої влади по руках і ногах чіткими і простими механізмами розгляду адміністративних справ. Так само, як і в законі "Про доступ до публічної інформації" держслужбовця зобов‘яжуть певним чином і в стислий термін реагувати на проблеми громадян і неупереджено розв‘язувати суперечки.

А в разі ігнорування потреб та звернень пересічних українців, останні, згідно кодексу, отримають ще й можливість покарання бездіяльності чи некомпетентності держслужбовця.

Щоправда, оптимістичні сподівання розробників законопроектів цілком можуть не справдитися. Оскільки, реформа адміністративних послуг може запросто захлинутися через відсутність інших ґрунтовних реформ: антикорупційної та адміністративної.

Який сенс рядовому клерку бути чесним і працювати краще за копійки, якщо він бачитиме, як його начальник краде з бюджету мільйони?

За прикладом далеко ходити не треба. Досвід Грузії доводить, що тільки одночасно скоротивши кількість чиновників, піднявши решті зарплатню і оголосивши велику вітчизняну війну корупції, можна змусити держслужбовців не красти і щиро працювати на людей.

Без комплексного підходу, будь-які починання можуть залишитися напівмірами, які тільки породять песимізм і зневіру.

"Владі нікуди діватися. Прийняття Адміністративно-процедурного кодексу – це одне з трьох питань які поставлені в порядок денний співпраці України та ЄС. І це, здається, чи не найголовніше очікування європейців. Бо ми, з нашими чиновниками, навіть на фоні Східної Європи та багатьох країн колишнього СРСР (насамперед, Балтії та Кавказу), виглядаємо як дикуни якісь", – запевняє Віктор Тимощук.

Дмитро Гнап, для УП