Кому нужен метр границы в запрете рекламы табака?

Відповідно до Рамкової конвенції ВООЗ із боротьби проти тютюну Україна зобов'язалася заборонити рекламу тютюнових виробів до 4 вересня 2011 року. Разом зі стимулюванням їх продажу і спонсорства.

Якби ми керувалися здоровим глуздом і безпекою наших дітей, ми б це зробили ще раніше – років двадцять тому. Від часу проголошення незалежності.

Коли ж депутати рекордно підійшли близько до блокування небезпечного для українців бізнесу, він активізувався і показав зуби.

Надто жваво відреагували в ЗМІ його лобісти на одностайність нардепів, які підтримали відповідний законопроект № 5164 у першому читанні щонайменше 303-ма голосами. Надто жорстко вчепилися вони в останній шанс переконати парламентарів у своїй "правоті" перед слуханням проекту в другому читанні – на засіданні профільного комітету ВРУ, запланованому на середу, 15 червня о 14:00 в 11 кімнаті, на Грушевського 18/2.

Робоча група як інструмент маніпуляції парламентською процедурою

Втрата мільйонних прибутків – хороше економічне обґрунтування появи більше тисячі пропозицій на 250 сторінках до проекту, неприйнятного для тютюнових виробників.

З огляду на зливу пропозицій, адресованих профільному комітету, ним було сформовано Робочу групу з їх попереднього сортування – нібито з експертів.

У складі групи дивовижним чином опинилося 10 "фахових" лобістів тютюнового бізнесу – із 16 її учасників.

До прикладу, пан Гальченко, задекларований як президент асоціації економічної взаємодії, згадується в документах 2006 року як юрист асоціації виробників тютюнових виробів "УКРТЮТЮН". Пан Євдошенко, що представляє Український союз промисловців і підприємців, фігурує в документах 2009 року як в.о. генерального директора згаданої асоціації. І лише пані Хоменко – по суті, єдина, хто із "тютюнників" не приховує власного статусу чинного генерального директора асоціації виробників тютюнових виробів.

У свою чергу, пан Ленгауер у робочій групі презентує посередницьку структуру під кодовою назвою "СЕС-Україна", на сайті якої, зокрема, вказано: "СЕС-Україна реалізує найкращі сценарії для підтримки і реалізації Ваших ініціатив на всіх рівнях влади, та досягнення успіху Вашої справи". Яку саме справу представляє в робочій групі пан Ленгауер у даному випадку, неважко зрозуміти з останніх публікацій, пролобійованих його структурою. Так само, як і зі статей "незалежних" експертів Погорєлова і Лазебника. Запитайте в "гугла" про їх незаангажовану позицію – і ви отримаєте вичерпну відповідь.

Натомість, лише три експерти з 15 представляють у робочій групі інтереси громадських організацій і МОЗ.

Не випадково під час дискусій обговорювалися діаметрально протилежні бачення законопроекту, а до засідання профільного комітету було підготовлено відразу два варіанти законопроекту – АНТИ- і ПРО-тютюнові.

По суті питання

З одного боку, лобісти згуртувалися навколо поправок, які суперечать вимогам статті 116 закону "Про регламент Верховної Ради України". Відповідно до неї поправки не мають змінювати суть законопроекту, ухваленого в першому читанні, а тим більш не мають торкатися змісту статей, не включених до тексту законопроекту.

Про те, що навіть спроба розгляду подібних правок на засіданні комітету, яке відбудеться найближчої середи, є кричущим порушенням регламенту, було завчасно повідомлено як Володимира Литвина, так і голову профільного комітету Андрія Шевченка.

З іншого боку, більшість членів робочої групи дружно погодилася з правками, які відверто вихолощують зміст прийнятого в першому читанні документу. Вони не лише нейтралізують уже проголосовані депутатами обмеження реклами тютюну та його спонсорства (коментарі виділено маркером), але й утруднюють дію чинних заборон, що мають уже силу закону. Якщо потрібні докази – будь-ласка.

Частина перша: список обмежень чи повна заборона?

На думку експертів Світового банку, що досліджували досвід антитютюнового законодавства у 102 країнах світу, лише повна заборона реклами тютюну здатна суттєво зменшити паління – не менш, як на 6 -7%. Натомість, часткова заборона лише призводить до витіснення реклами у незаборонені сегменти. У таких випадках паління зменшується тільки в межах 1%.

Аби в цьому переконатися, досить придивитися до того, як агресивно й масово виробники сигарет увійшли до більшості ніш, мінімально придатних для популяризації їхнього продукту після запровадження заборон на окремі види реклами. Вони жодним чином не зменшили чи звузили традиційні рекламні бюджети.

Відбулася звичайна переорієнтація потоків витрат за іншими адресами. І не лише у межах дозволеного законом, а й у межах ним "не забороненого". Як наслідок, рекламна присутність тютюнових фірм посилилася у пунктах продажу, в мережі Інтернет, у промоакціях на вулиці, на рекламних вкладниках до пачок сигарет, у спонсорстві "дорослих" подій та пожертвуваннях під соусом "корпоративної соціальної відповідальності".

З огляду на це редакція проекту № 5164, підтримана депутатами в першому читанні, передбачала повну заборону всіх видів реклами тютюнових виробів – за винятком згадки про них на виставкових заходах і спеціалізованих ЗМІ для виробників та оптово-роздрібних компаній.

Адже впровадження переліку заборон замість оголошення винятків закладає в майбутньому купу мін уповільненої дії у вигляді шпарин у законодавстві. Не випадково Рамкова конвенція ВООЗ наполегливо не радить цього робити.

Судячи з усього, відомо про це і тютюновим лобістам. Для них такі шпарини – як манна небесна. Принаймні їх версія порівняльної таблиці поправок не заперечує проти проведення виставкових заходів тютюнових виробів для всіх верств населення, молодіжних концертів та інших подібних акцій "під прикриттям", дозволить рекламу в Інтернеті для неповнолітніх осіб, "відкриє" тютюновому бізнесу рекламу на місцевих телеканалах і в друкованих ЗМІ.

Чого лише варте пропоноване лобістами визначення спеціалізованих видань, які "…мають тематичну спрямованість щодо висвітлення питань виробництва, обігу і споживання тютюнових виробів та призначені для споживачів тютюнових виробів…".

Шкода, що вказано, кого мають на увазі під такими споживачами – тих 11,5 мільйонів, що нині палять, чи нас усіх – як потенційних споживачів отрути?

Частина друга: стимулювання продажів

Цей термін міститься і в назві законопроекту, і в його тексті, і в рамковій конвенції ВООЗ, ратифікованій Україною. Його впровадження мало на меті охоплення всіх видів непрямої реклами тютюну, у тому числі, задля заборони реклами в пунктах продажів, яка є потужним інструментом пропаганди паління серед підлітків, хоча наразі така реклама трактується чинним законодавством як "інформація про товар".

До прикладу, в Канаді закон зобов'язує на пачках сигарет розміщувати єдину інформацію – координати центру, в якому споживачеві може бути надано допомогу у звільненні від тютюнової залежності. А решта інформації, на думку канадських законодавців, — від лукавого.

Якщо у виробництві сигарет використовується до 600 різноманітних добавок, вплив вдихання продуктів згорання яких на організм невідомий, а реальна "формула сигарет" є комерційною таємницею, — споживач у будь-якому разі отримує "кота в мішку", хоч би які форми реклами були дозволені.

У підсумку тютюнові лобісти викинули з тексту проекту як непотріб не лише визначення "стимулювання продажів", але і більшість видів реклами, які стимулюють продажі тютюну, перенісши кілька вихолощених заборон до тексту частини 6 статті 22 закону "Про рекламу", яка взагалі не пропонувалася до змін у першому читанні.

За цим "відредагованим" списком псевдо-експерти запропонували заборонити винятково лотереї, розіграші та розміщення тютюнових виробів під час рекламування інших товарів. Тим часом як решта важливих норм просто щезла з тексту….

Частина третя: спонсорство і допомога тютюнових компаній

Так само критично поставилися лобісти до визначення спонсорства і допомоги тютюнових компаній. Мовляв, не такі ми вже і багаті, аби забороняти тютюновим компаніям робити хороші справи. У такий спосіб ми і благодійність заборонимо. Хоча благодійні справи "за визначенням" не мотивовані корисливими інтересами.

Уявіть тютюнову компанію, яка фінансує ефективні інформаційні програми для підлітків з пропаганди здорового способу життя.

Але й цього представникам тютюнового бізнесу виявилося замало. Вони запропонували власну редакцію тексту, яка їх ледь не зобов'язує працювати із молоддю. "Суб'єкти господарювання, діяльність яких пов'язана з виробництвом, оптовою та роздрібною торгівлею, експортом і імпортом тютюнових виробів проводять інформаційні кампанії з метою профілактики куріння, здійснюють інші заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення, лише за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я".

А далі – цікавіше. Один зі згаданих вище "неупереджених" експертів пан Погорєлов запропонував дослівно: "забороняється спонсорування… інформаційних кампаній, окрім будь-яких журналістських, авторських матеріалів у ЗМІ, у тому числі з метою профілактики куріння серед молоді". Мабуть, для того, щоб інформаційний бруд, піднятий навколо проекту, іменувався надалі не "джинса", а "спонсорство". Втім, ідею було сформульовано настільки відверто, що підтримати її більшість не наважилася.

За депутатами – лише останнє слово

На даний момент ситуація залежить не лише від народних депутатів, яким до засідання профільного комітету запропоновано діаметрально протилежні варіанти порівняльних таблиць.

На щастя, не все в цій сфері залежить від законодавця. Навіть лобісти інтересів тютюнового бізнесу змушені апелювати до ЗМІ.

Вибір невеликий.

Або вихолощений варіант законопроекту, який містить навіть більший потенціал для реклами тютюнових виробів, ніж чинне законодавство. У тому числі, дозвіл телевізійної реклами на місцевих телеканалах, легалізацію виставкових заходів тютюнових виробів і дозвіл "інформувати" відвідувачів супермаркетів про сигарети з величезних лайтбоксів або інших споруд, які з'являються, мов гриби після дощу, скрізь, де починають продавати сигарети.

Або повна заборона реклами (як прямої, так і прихованої) тютюнових виробів, їх спонсорства і стимулювання продажів, яка з урахуванням останніх пропозицій народних депутатів жодним чином не обмежує ані доступ громадян до інформації відповідно до вимог закону "Про захист прав споживачів", ані справжньої благодійності тютюнових компаній.

Леся Оробець, спеціально для УП