Доступ к информации:намерения и недостатки

15 квітня українські державні органи, що працюють у режимі бюрократичного авторитаризму, "народили" черговий виклик суспільству – "пропозиції щодо змін" та "питання щодо реалізації" оновленого інформаційного законодавства – закону про доступ до публічної інформації, який набуває чинності 9 травня.

Кінцеве перетворення цивілізованих норм інформаційного законодавства у сприятливе середовище розвитку авторитарно-бюрократичного режиму, що може відбутися ще до кінця останньої сесії Верховної Ради, спричинене не стільки владою, скільки зусиллями представників "влади та громадськості", які відповідали за їхню розробку та лобіювали їхнє затвердження.

Важко не погодитися з висновками американського політолога Гільєрмо О'Доннела, що економічна та соціальна кризи, які є наслідком функціонування бюрократичного авторитаризму, змушують партію влади боротися вже не за довготермінові, а короткочасні переваги.

Антикорупційне та інформаційне законодавство є основними й найміцнішими цвяхами у труні авторитаризму. Але в разі, якщо їхні норми добрим чином розроблені, обговорені та зафіксовані, з огляду на демократичні принципи та національні традиції здійснення народного представництва.

В той же час авторитарна команда "рятівників держави та народу", що виявилася нездатною врятувати країну від наслідків криз, готова принести у жертву старанно відбудований імідж "лідера" – "друга громадськості". А до того ще й ігнорувати зобов’язання перед міжнародною спільнотою.

І це все заради порятунку від ймовірних викриттів, а також щоб отримати додатковий час на розпорядження бюджетними грошима і державною власністю на власний розсуд.

Таким чином, антикорупційне законодавство, фактично, перетворюється на корупційно-сприятливе. Настає черга інформаційного законодавства. І його спотворення потребує значно менше зусиль. Бо, бомба сповільненої дії закладена у ньому зсередини.

Технологія, що була "запущена" Володимиром Литвином, у кращих традиціях ідеологічного відділу ЦК КПУ лише додає до неї вибухових речовин, приводить її до ладу та включає "годинниковий механізм".

Все виглядає, начебто "нічого не сталося": чиновники секретаріатів парламентських комітетів, критикують закон, а розробники і лобісти "відбиваються".

Литвин просить голову парламентського комітету з питань свободи слова та інформації Андрія Шевченка з розумінням поставитися до критики чиновників і, "у разі необхідності", розробити зміни до законів.

Втім, хиби нового законодавства лежать на поверхні. Наприклад, розробники та лобісти могли б вибити частину юридичного та політичного ґрунту з-під ніг чиновників-критиків, скасувавши архаїчний закон "Про звернення громадян" та інтегрувавши правові норми щодо участі громадян в управлінні державними справами та їхнього впливу на діяльність посадовців та недержавних структур до інформаційного і антикорупційного законодавства.

Ба більше, нові інформаційні закони отримали б предмет правового регулювання, що чітко кореспондується з нормами Конституції та нормами міжнародних правових актів.

Наразі ж маємо справу з точкою зору виконавців приписів інформаційного законодавства з усієї країни. В цьому можна пересвідчитись, вивчивши зауваження та пропозиції секретаріатів комітетів з питань Регламенту і державного будівництва: ці чиновники тримають руку на пульсі інтересів народних депутатів та представників місцевих рад.

Зокрема, використавши норми пункту1 статті 9 закону "Про комітети Верховної Ради" члени парламентського комітету з питань Регламенту 20 квітня проголосували проти присутності на засіданні комітету журналіста Сергія Головньова, що співпрацює з підтриманим фондом "Відродження" проектом "Витрати влади: як і навіщо приховувати".

До речі, у ході цього засідання обговорювався звіт про виконання кошторису Верховної Ради за 2010 рік.

Власне, секретаріат цього парламентського комітету у своїх "зауваженнях" на адресу Головного організаційного управління Апарату ВР дуже переймався, чи є, згідно з оновленим інформаційним законодавством, відомості про "поліпшення житлових умов" народних депутатів, їхні "витрати на пересування", закріплення за ними автомобілів, інформація про "матеріальну допомогу", звіт про виконання кошторису і таке інше інформацією з обмеженим доступом.

Представники місцевих органів влади взагалі погано розуміють, яким чином можна виконувати норми оновленого інформаційного законодавства. Це, на думку деяких з них, підірве "стабільність" та, напевно, бізнес-можливості посадовців та депутатів.

Зокрема, Дніпропетровська міська рада до сих пір не внесла зміни до нормативно-правових актів, згідно до яких, засідання конкурсних комісій, що визначають осіб, які будуть розпоряджатися бюджетними коштами, комунальною власністю та майном, є закритими.

Наразі навіть відомості про результати роботи таких комісій є інформацією з обмеженим доступом. А спроба членів Незалежної асоціації журналістів та представників місцевої газети "Ліца" потрапити на засідання конкурсної комісії з визначення балансоутримувачів зон для паркування у Дніпропетровську, закінчилася закриттям двері у кімнату, де відбувалося засідання комісії "на замок".

По суті, маємо справу з фактичним саботажем підготовки до вступу у дію інформаційних законів.

Пропозиції і зауваження від секретаріатів комітетів, за розпорядженням керівника апарату ВР Володимира Зайчука, збирало Головне організаційне управління апарату Ради. Чиновники, фактично, "розгромили" інформаційні закони.

В результаті чиновницького опору, необхідні підзаконні акти так і не були розроблені, підрозділи не були створені. Литвин попросив профільний комітет на всі ті події "відреагувати". Але безрезультатно.

Що ж, тепер черга народних депутатів – вони мають "врятувати" своїх поважних колег з чиновницько-бюрократичного табору та зареєструвати "відфільтровані" "пропозиції та зауваження", аби останні отримали форму проекту закону і були внесені для обговорення у сесійну залу парламенту.

Решта – справа техніки: цілком зрозуміло, що парламентська "більшість" вважає інформаційні закони "несуттєвими" і проголосує за будь-які пропозиції, підтримані апаратом Верховної Ради.

Іван Красіков, Незалежна асоціація журналістів , для УП