И эти люди запрещают нам ковыряться в носу?

В центрі Європи є країна, де перекривають дороги заради чиновників, Конституцію переписують за одну ніч, і вважають нормальним, що ЗМІ роблять однакові новини. Як не дивно, ця країна не Україна. Ця країна – Угорщина.

Країна, яка якраз головує в ЄС, може стати козирем в рукаві української влади. Адже тепер, у випадку критики на адресу недемократичного ставлення до ЗМІ в Україні, вона може щиро і обґрунтовано обуритися: "А ви хто такі, щоб забороняти нам длубатися у носі?".

1 січня 2011 Угорщина стала головуючою країною в ЄС. А за 10 днів до цього парламент країни ухвалив новий закон про ЗМІ, від якого у Старої Європи "перекосило обличчя".

Міністр закордонних справ Люксембургу Жан Ассельборн відкрито звинуватив угорське керівництво в авторитарних тенденціях. "Дотепер останнім диктатором у Європі вважався білоруський президент Лукашенко. Однак, якщо цей закон набуде чинності, то подібне твердження буде вже не зовсім справедливим", – сказав він .

Згідно з новим законом угорська преса потрапляє під шалені штрафи за порушення збалансованості новин, образу людської гідності, порушення прав меншин і репутації церкви.

Закон підгріб під одну гребінку телебачення, радіо, друковану пресу і Інтернет. Штрафи за порушення норм законів сягають 722 тисяч євро для електронних ЗМІ і 90 тисяч для друкованих, що легко ставить на межу банкрутства не дуже потужні угорські ЗМІ.

"Незважаючи на те, що в законі дуже ретельно вказано, які штрафи за що накладаються, але самі визначення тих категорій прав, за порушення яких вони стягуються, виписані дуже розпливчато", – каже медіа-юрист Юдіт Баєр.

Слідкуватиме за роботою ЗМІ спеціальна комісія, яка складатиметься з 5 осіб. Члени комісії обиратимуться раз на 9 років. І вже зараз угорські журналісти б'ють на сполох через те, що члени комісії всі як один виявилися дружніми до правлячої партії Фідес.

Глава NMHH Ганна-Марія Салаї була призначена на цю посаду особисто прем'єр-міністром Угорщини Віктором Орбаном.

Опоненти влади вже зараз лякають тим, що через контроль над комісією правляча партія намагатиметься взяти під контроль усі ЗМІ, і відтак, формуючи потрібне інформаційне поле, продовжити своє перебування при владі.

Окрім штрафів ця ж комісія вирішуватиме питання ліцензування ЗМІ. Тому навіть 2 найбільші комерційні канали, які мають велику популярність в Угорщині, не бажають неприємностей: вже зараз в їхніх новинах значно більше кримінальних хронік і менше політики.

Що ж до інших каналів, зокрема й громадського телебачення, то їх новини дуже схожі між собою.

"Якщо раніше журналісти збиралися вранці, щоб обговорити сюжети, то зараз їм видають список новин і осіб, у яких вони мають взяти коментарі", – каже Золт Богар, екс-працівник Мадярського радіо.

І хоча він не готовий стверджувати, що в Угорщині є аналог українських "темників" зразка 2004 року, але переконаний, що правляча партія через своїх людей має суттєвий вплив на те, які новини бачить країна увечері.

"Ці новини йдуть з одного центру", – переконує він.

Богар став першою жертвою нового закону про ЗМІ. Разом зі своїм колегою Аттілою Монгом вони оголосили на радіо хвилину мовчання після ухвалення закону. Наступного дня їх звільнили. Не рада, а керівництво радіо, яке не захотіло зайвих проблем.

Незважаючи на те, що завдяки Facebook в Угорщині вдалося дуже швидко організувати масові протести (акції по 5, 8 і 30 тисяч чоловік) проти закону про ЗМІ, журналістська спільнота Угорщини так і не об'єдналася. Опозиційні журналісти лають закон, провладні – підтримують, а працівники комерційних ЗМІ дбають лише про свої прибутки від реклами.

При чому, якщо опозиційні і провладні журналісти ще йдуть на контакт, і косо чи криво, але відстоюють свою позицію, то представники комерційних ЗМІ воліють відмовчуватися у цій ситуації.

"Зараз у нас лишилося 6 тижнів, і ніхто з нас не знає, що буде з пресою в Угорщині після того" ,– каже редактор опозиційного видання "Непшсабочаг" Габор Хорват, маючи на увазі набуття чинності з 1 липня деяких статей згаданого закону. Зокрема, про штрафи для ЗМІ.

"Цей закон, як рушниця в чеховському спектаклі. В першому акті вона висить на стіні, а в останньому – має вистрелити", – доповнює колегу Богар.

Фактично, з 1 липня угорська влада постане перед вибором – або використовувати закон на свою користь, або ж згадати, що ця країна член ЄС, і сповідувати європейські цінності.

Хоча поки що в угорських опозиціонерів мало сподівань на останнє.

"Ми ніколи не думали, що Орбан, який виступав за виведення радянських військ з Угорщини, піде на такий конфлікт з медіа", – каже Хорват.

Угорського прем’єра не зупиняють ні внутрішній супротив, ні тиск ЄС (останньому вдалося добитися лише внесення 4 поправок у закон про ЗМІ, що складається з 200 статей ).

"Ми не допустимо, щоб Брюссель диктував нам свої умови! Ніколи у своїй історії ми не дозволяли Відню чи Москві вказувати нам, так і тепер не дозволимо це Брюсселеві! Нехай в Угорщині на покуті стоять угорські інтереси!", – заявив нещодавно угорський прем'єр-міністр.

І це не перша його войовнича тирада, яка ставить у глухий кут представників ЄС.

Чого варті подібні висловлення Орбана: "Є життя і поза межами Євросоюзу", або "вітер дме зі Сходу".

На кого орієнтується Орбан – на Росію, Китай – він не уточнив. Але вже зараз зрозуміло, що Угорщина не далеко пішла від своїх східних сусідів.

Між Україною і Угорщиною можна проводити чимало аналогій. "Фідес" прийшов до влади через те, що їх попередники соціалісти не впоралися з фінансовою кризою. Одразу ж після приходу до влади, вони урізали повноваження Конституційного Суду і змінили Конституцію.

"Ця Конституція була написана за одну ніч в потязі на Ipad одного з членів Фідес", – розповідає парламентську байку Хорват.

Зараз угорська влада має великі проблеми з певними групами населення, яким збирається підвищити пенсійний вік і збирається підкоригувати закон про вибори, щоб він став більш зручним для неї.

І так як українська влада заграє з виборцями питаннями російської мови, їх угорські колеги бавляться з електоратом питаннями подвійного громадянства для етнічних угорців.

Але справа не тільки у владі, але й самих угорцях. Свого часу, вони сприйняли вступ до Євросоюзу як спосіб швидко пересісти з "Жигулів" на "Volkswagen". А коли мрія не збулася, то швидко розчарувалися.

Угорці, як і українці забули, що для того, щоб сісти у "Volkswagen", треба працювати як німці, а не так як ми. І що для того, щоб жити як британці, не потрібна конституція. Потрібно лише дотримуватися певних правил і самообмежень.

Але поки угорці, як і українці до Європи ще не доросли.