Украинский "тандем" решает газовый вопрос

24 травня, під час візиту в Україну глави "Газпрому" Міллера, котрий вже погодився розглянути пропозиції Януковича про перегляд газового контракту, відбулась кульмінація шоу в справі Тимошенко. Генпрокуратура взяла активну участь в інформаційному супроводі подій з приводу затримання і підготовки арешту Тимошенко на підставі недотримання нею процедури співпраці зі слідством.

За словами заступника генпрокурора Кузьміна – висунуте їй обвинувачення стосується перевищення повноважень і зловживання владою, але не стосується державної зради. Це означає, що Тимошенко не підозрюється в свідомих поступках іноземному партнеру по переговорах під тиском або за згодою. Тобто звинувачення проти Тимошенко, попри попередні коментарі того ж таки Кузьміна, НЕ зачіпає російського прем’єра Путіна як співучасника злочину проти національних інтересів України.

Водночас присутній в Києві пан Міллер мав на власні очі переконатися, що питання чинного нині газового контракту є для української влади настільки болючим, що вона заради його розв’язання іде на відверті жертви власним демократичним іміджем в очах світової спільноти, навіть під час головування в Раді міністрів ЄС. Не кажучи вже про жертви власним рейтингом у громадян і ризиком відновити занепалі було рейтинги опозиційної Тимошенко…

Про те, що спектакль розіграно точно для Міллера, свідчить хоча б той факт, що Тимошенко, яка ще в п’ятницю була присутня на телешоу у Шустера, але не з’явилася до ГПУ в понеділок, давши підстави слідчому отримати санкцію суду на її арешт, - добровільно віддалася в руки правосуддю саме в день візиту газпромівського посадовця.

Хто саме розіграв цей спектакль – не питання, якщо пані Юля прямо розповідає про своїх інформаторів і в Адміністрації президента, і в Генпрокуратурі. А отже – прекрасно знає про графіки ведення газових перемов.

Питання – яку саме гру грають Тимошенко з Януковичем в чотири руки, активізуючи свій, український варіант владно-опозиційного тандему, що тримає суспільство у межах керованої, сказати б, демократії?

В ефірі у Шустера пані Тимошенко на єдине питання, спрямоване до неї всіма учасниками, стосовно походження базової ціни на російський газ в 450 доларів з перехідним періодом замість трьох років – в один рік, надала, і то під непристойним тиском пані Богословської, лише одне пояснення. А саме: що підвищення ціни під час переговорів з 235 доларів, узгоджених попередньо паном Дубиною, до ніким і ніколи не обґрунтованих 450 доларів відбулось через наявність на той момент боргу перед Газпромом посередника Росукренерго. Боргу, який начебто дозволив Росії перекрити газ Європі і вимагати від України в особі Тимошенко підвищення ціни на газ і зниження тарифу на транспортування.

Сумнівний аргумент, якщо врахувати, що, прибравши РУЕ "с пляжу", НАК "Нафтогаз" тоді одразу виплатив його борг "Газпрому", а базова ціна в 450 доларів так і залишилась на 10 років. Та й газ Росія перекрила тоді під пристойним приводом відсутності контракту…

Цікаво, що в п’ятничному ефірі Тимошенко вже не картала за втручання в той переговорний процес президента Ющенка, який, за її старими версіями, начебто саме й призвів відкликанням Дубини до перегляду початкових позицій російської сторони. Зрозуміло: пан Дубина вже публічно роз’яснював ці обставини, в яких не проглядалось жодної провини президента Ющенка.

Але цікаво й те, що в своїх поясненнях екс-прем’єрка не скористалася і раніше опублікованими підказками щодо стрибка ціни до 450 доларів, які надав в певних публікаціях нині громадянин Росії, колишній глава НАК "Нафтогаз" Ігор Бакай. Він твердив, знаючи зі своїх теперішніх контактів в Росії, що ціна газу для України в процесі переговорів в січні 2009 року підвищилась через втручання в процес того ж таки РУЕ, але не з боргом, а із зустрічною пропозицією для Росії про підвищення ціни, розмір котрої, втім, так і не розголошувався.

Чому Тимошенко не використала цю підказку Бакая? Бо не хотіла визнати, що фактично брала участь в аукціоні на рівні з РУЕ? І виграла цей аукціон – можливо, штучний – коштом втрат українського бюджету і українських споживачів?

В згаданому ефірі пані Юля не відповіла про природу підвищення ціни на газ не лише невгамовній Богословській, але й абсолютно виваженому російському опозиціонеру Нємцову. Так само, як і ведучому і журналісту Шустеру. Нікому. Ані жодному ЗМІ, ані найприхильнішому з журналістів…

Може, вже час застосувати до лідера парламентської політичної сили закон про доступ до публічної інформації? Чи на неї як нині не урядовця закон не розповсюджується?

Адже питання ціноутворення на енергоносії – власне, методика вироблення отих формул – є базовою для всього ланцюжка ціноутворення всіх споживчих цін, про які так палко промовляє опозиція. Ці механізми не можуть бути комерційною і навіть державною таємницею, принаймні в очах опозиції, що розробляє "народні реформи". Чи треба повторювати, що непрозорість в цій царині – це і є джерело корупції, а зовсім не чиєсь особисте "ноу-хау", персональна власність і виборча фішка.         

І, навпаки, інформація про ціну на газ та її утворення є одним з ключових факторів того народовладдя, того суспільного контролю за будь-якою владою, на котрих так наполягає пані Тимошенко. Тому суперечність між її закликами контролювати систему та її ж небажанням розкривати таємницю ціноутворення на життєзабезпечуючі енергоносії вже тепер так впадає в око, що навіть багаторічний "гіпнотичний" ефект Юліної чарівності якось зненацька зникає навіть на тлі загрози ув’язнення.

А виглядає саме так, що таємниця газових перемов є для пані Юлі вагомішою, ніж навіть власна свобода і політична кар’єра (адже Тимошенко звинувачує владу в намаганні засудити її саме для усунення від наступних виборів!). Ба більше: таємниця газової ціни для неї – щось на кшталт "засобу Макропулоса", еліксиру вічної політичної молодості. Мовляв, буде збережено монополію на цей секрет – все інше, включно з політичною кар’єрою, додасться.

Тимчасом питання газових цін було і залишається фундаментом усіх економічних стосунків між Україною й Росією і є наріжним каменем стосунків усіх владних команд обох країн. Отже, "таємниця" Тимошенко закладається в підґрунтя і теперішніх перемов української сторони з "Газпромом".

Харківські угоди – перший наслідок контракту 2009 року. Другим стане теперішній раунд, започаткований Медведєвим та Януковичем на тлі "червонопрапорних" львівських сутичок і начебто успішно продовжений під супровід осудливих європейських голосів, яким не залишили вибору в оцінці "справи Тимошенко". Це тло дозволяє приблизно здогадуватись, якого штибу мають бути політичні поступки України Росії за чергову "знижку" на залишену таємною природу "базової" ціни на газ.

Але вже очевидно, що опозиція в особі Тимошенко буде голосно звинувачувати владу в цих політичних поступках – замість просто висвітлити механізм газового ціноутворення і назавжди усунути будь-які політичні поступки з цього ринку.

Врешті, можливо, що розкрий Тимошенко засоби шантажу з боку партнера по переговорах пана Путіна публічно – і карної справи проти неї б не було. А був би міжнародний суд з подальшим переглядом контракту без політичних чи інших поступок.

І зігріта тієї холодної зими 2009 року зусиллями Тимошенко за рахунок України Європа спрямовувала би свою вдячність не на захист Юлі від вибіркового правосуддя в Україні, а на прискорення інтеграції всієї країни?

І Янукович, котрому Тимошенко здала президентство, підклавши "свиню" в 450 доларів за тисячу кубів газу і занижений транзитний тариф, шукав би аргументів для свого електорату не в утиску демократії, а в соціально-економічній сфері і тих-таки реформах?

Натомість пані Тимошенко повідомила в ефірі 5 каналу, що її команда вже розробила проект нової Конституції і закликала народ після усунення Януковича змінювати всію систему влади в країні. Не перший, правду кажучи, проект Конституції від Тимошенко. А головне – ду-у-же "своєчасний" і "реалістичний" порядок денний для країни.