Реформы и правители

Останнім часом я перестав дивитися телевізор. Користуюсь винятково інтернетом. Так зручніше: знаходиш ті фільми, які хочеш дивитися, ті новини, які тебе цікавлять. Але головна причина відмови від ТБ – при перегляді новин і програм весь час не покидає думка, що мене тримають за ідіота.

Кожну хвилину в так званих "політичних шоу" всі доводять, що тільки вони дбають про мене. Одні співають, як зараз чудово живеться – у що не дуже віриться, – і які титанічні зусилля докладаються, щоб жилося краще – що також сумнівно. Інші волають, як влада згортає свободу слова, і що тільки вони зможуть принести благо українському народу.

Дивишся й думаєш – невже це кінець, невже все таки прийдеться емігрувати із країни?

Коротко про себе. Мені 28 років, я працівник банку, заробляю в принципі не багато, але достатньо. У мене є однокімнатна квартира недалеко від Києва, не в кредиті – заробив сам за 6 років праці. Вчу англійську.

Як це не пафосно звучатиме – я люблю свою країну, я хочу тут жити. Але я не бачу перспектив. Я не бачу бажання, та й уміння вибудувати "Країну" із великої букви. Не бачу бажання почати реформи.

Про необхідність реформ кажуть усі. Необхідно провести пенсійну реформу, необхідно вдосконалити податкову реформу, судову реформу тощо...

І мені спала думка, як представнику тих, про кого вони так дбають, надати рекомендації нашим правителям – як саме провести ці реформи. Поіменно. Кого не згадаю, хай вибачають.

Віктор Янукович: передати державі комплекс Межигір'я під санаторій чи лікарню. Крім того, посприяти поверненню державі об'ємів газу, які були передані компанії "Росукренерго".

На цьому все – можна було б ще чогось зробити, але поки вистачить. Усе-таки президент.

Сергій Тігіпко: повернути державі недоотримані податки, що виникли при продажі "ТАС-банку".

Цим прикладом наш головний реформатор покаже, що він справді бореться проти схем ухилення від податків. Таким чином, Сергій Тігіпко отримає моральне право вимагати скасування єдиного податку та неухильної сплати пенсійного збору.

Юлія Тимошенко: перестати піаритись.

Розкажу секрет: ваш піар більше не діє, або діє вкрай не ефективно. А от що необхідно зробити – це розкрити всі потаємні домовленості з паном Путіним, щоб українським переговорникам було легше домовлятися про зниження ціни на газ. Крім цього, поїхати до США й свідчити в американському суді з метою сприяння повернення в Україну викрадених мільйонів.

Олег Тягнибок: перестати роздмухувати тему націоналізму. Натомість ефективно організувати роботу у Львівській, Тернопільській та Івано-Франківській областях. Вирішити проблему зі сміттям у Тернополі, подолати корупцію в місцевих органах влади, сприяти інвестиціям та розвитку інфраструктури.

Повірте, якщо ви перетворите ці області хоча б в аналог Польщі – Ви станете майбутнім президентом України.

Віктор Ющенко: з'їдьте з резиденції в Конча-Заспі й більше не з'являйтесь на екранах.

Я за Вас голосував в 2004 році, і до сьогодні не розумію – як це можна було так розтринькати кредит довіри народу?..

Інші опозиціонери – Яценюк, Кириленко, Гриценко: замість того щоб кожну неділю сидіти на шоу Савіка Шустера – їдьте в округи й витрачайте спонсорські гроші на конкретні справи. Ремонтуйте лікарні, допомагайте нужденним, лагодьте колонки.

Зробіть так – і станете майбутніми депутатами.

Владні депутати: зробіть те саме у своїх округах.

Усі депутати загалом: скасуйте собі всі пільги, відмовтесь від путівок, квартир, чартерних рейсів. Уріжте витрати собі й чиновникам по максимуму.

Уряд: ліквідуйте схеми "тендерної мафії" в держзакупівлях, витрачайте так державний бюджет, начебто це він ваш власний. Не дайте пропасти й копійці.

І от після всього цього, коли грошей усе одне не буде вистачати, а скоріше, так і буде, бо країна фактично банкрот – ви, наша дорога еліта, зверніться до народу й скажіть: "Ми зробили все що змогли. Ми подолали корупцію, ліквідували собі пільги, почали ефективно розпоряджатись бюджетом. Але грошей немає, і тому, дорогий наш народ, ми ліквідуємо пільги тобі. Ми будемо це робити розумно й хірургічно. Але ми це зробимо. Бо маємо на це моральне право".

Я думаю, тоді країна мала б шанс.

Але я в це не вірю. І тому продовжую вчити англійську.

Сергій Бондаренко, спеціально для УП