Безнаказанное дело. Мысли по поводу годовщины гибели Игоря Индила

Днями виповнився рік від дня загибелі студента Ігоря Індила. Ця резонансної події сколихнула все суспільство і вилилася в масові акції протесту проти свавілля міліції.

Та попри те винних так і не було покарано. Ба більше, кількість випадків загибелі українських громадян у міліцейських відділках після випадку з Індилом зросла в десятки разів.

Правозахисники кажуть, що протягом року в міліції загинула 51 людина, сотні людей зазнали жорстких катувань…

Безкарність міліції стає тотальною, результатом чого стають різного роду інсинуації на зразок "телячьего язика" від працівника одеського ДАІ, чи побиття міліцією журналіста в Полтаві.

Міліцейські звитяги залишаються непоміченими вищим керівництвом країни. Для українського бомонду витівки міліціонерів – не проблема. Ще б пак, адже діти української еліти не гинуть у вітчизняних міліцейських відділках. Вони або просто живуть і вчаться за межами України, або мають негласний імунітет від будь-яких дій правоохоронних органів.

Їх не чіпають ані міліція, ані суди, навіть за вчинені очевидні злочини. Згадайте ситуацію з одеським та кримськими мажорами Феліксом Петросяном та Віталієм Файнгольдом, яких звинувачували у загибелі людей внаслідок ДТП, спричинених названими особами. І де вони? В кращому випадку, мають умовний термін і продовжують "розсікати" вулицями своїх міст, наводячи жах на пересічних городян.

І це при тому, що ті мажори є дітьми далеко не перших осіб не лише держави, але й області!

Або ж інший випадок, коли у Львові, під час бійки 9 травня, стрілянину, за інформацією ЗМІ, зчинив син радника голови МВС Львівської області Любомира Сопільника. Дуже сумніваюсь, що у "стрілка" з таким батьком будуть неприємності з міліцією.

Постає закономірне питання: чому мовчить вище керівництво МВС в особі міністра Анатолія Могильова? І тут є декілька версій.

Некомпетентність. Керівники МВС просто не поінформовані про те, що діється на місцях (або ж їх просто не хочуть інформувати).

Самоусунення від відповідальності. Міністр та його оточення знають про те, що відбувається, але вирішення проблемвід дають на відкуп місцевим управлянням МВС та судам, мовляв, самі розбирайтеся.

Політичне замовлення та злочинна байдужість. Міністра та його оточення влаштовує стан справ у міліції, вони не збираються здавати "своїх", особливо коли "свої" є перевіреними кадрами, які в будь-який момент готові виконати будь-який наказ.

Хід справи Індила, а також інших загиблих, наприклад, Дмитра Ящука, все більше переконує в реальності останньої версії.

Під час поминальної акції по загиблому студенту під стінами Шевченківського РУВД представники МВС взагалі озвучили версію, що перевищення міліціонерами службових повноважень у випадку з Індилом пояснюється… необхідністю самозахисту.

А найбільш цинічною виявилася версія керівника прес-служби столичної міліції Володимира Поліщука, який сказав, що попри те, що хтось міг дійсно "перегнути палицю", студент сам винен, бо був п’яний!

Суто за логікою тоталітарного суспільства: смерть людини можна виправдати тим, що вона винна сама, адже скоїла, хай і незначне, але ж правопорушення!

Що ж в цій ситуації залишається робити простим громадянам? Звичайно, треба вимагати не лише притягнення до відповідальності винних, але й зміни керівництва МВС.

Щоправда, варто згадати, що навіть масові акції в рамках кампанії "Ні поліцейській державі!" минулого року чи заходи руху "Опір" з вимогою зняти Могильова успіхом не увінчалися. Не дали результатів і численні запити народних депутатів.

Оприлюднені дані моніторингу Amnesty International щодо дотримання прав людини, згідно з якими Україна опинилася поруч з Білоруссю, Росією, Венесуелою, також залишилися без реакції влади. Керівництву МВС, схоже, що цимбалах, що там хоче від них громадськість…

…Зараз в українських ЗМІ все частіше мусується ініціатива влади перетворити українську міліцію на поліцію. Очевидно, ця ініціатива не має нічого спільного з бажанням здійснити справжні реформи в МВС. Це намагання просто змавпувати "реформи" нашого північного сусіда. Не думаю, що майбутні українські "копи" будуть чимось суттєвим відрізнятися від теперішніх "ментів".

Адже міняти треба не назву, а підходи в роботі, ментальність нашої міліції врешті-решт. А без системної, в першу чергу, кадрової реформи МВС досягти цього неможливо.

А значить, нашим громадянам залишається бути пильними і пам’ятати, що наші права ще ніхто не відміняв, а перевірка ваших документів на вулиці міліцією – це ще не підстава для затримання.

Сергій Багряний, для УП