ВО "Свобода": инструкция по использованию

Особисто мені відверто смішно спостерігати за черговими перформансами "вільних" Олега Тягнибока. Тим більше, якщо вони аж надто прогнозовані.

Раніше мучили сумніви. Не вірив, що настільки переконливий у своїх виступах лідер ВО "Свобода" має відношення до груп впливу Партії регіонів. Але... Після подій, що відбулися 9 травня, будь-які сумніви розвіялися. Для мене стало очевидно, що "Свобода" – це найдорожчий та найтриваліший політичний проект-технологія партії президента України.

І справа не в тому, що активісти політичної сили Тягнибока намагалися здійснити самосуд над людьми, які мали необережність вдягнути Георгіївські стрічки до Свята Перемоги у Львові.

Справа в тому, що якби партійний актив думав про свої перспективи – то не маніпулював би націоналістичними ідеями, використовуючи радикальні методи для задоволення своїх, у даному випадку, примітивних інтересів.

І не тільки на Західній Україні. На Сході представники ВО "Свобода" намагалися спровокувати конфлікт, використовуючи примітивні, навіть у чомусь дитячі методи: нецензурний розпис монументів та зйомку відео зі спаленням радянської символіки.

Я не є апологетом ані дій нинішньої влади, ані особистої позиції Януковича щодо необхідності канонізації культу червоного прапору Перемоги. Я лиш розумію, що випадковостей у політиці майже не буває. Тому, аналізуючи події 9 травня, напрошуються наступні висновки:

1. Занадто радикальна форма протесту активу "Свободи" відвернула від їхнього партійного бренду частинку ліберальних мешканців Заходу України. Це свідчить про "чиєсь" цілеспрямоване бажання географічно локалізувати електорат Тягнибока в Тернопільській, Львівській та частково Франківській областях.

2. Миттєва реакція "говорящей головы" ПР Ганни Герман на події у Львові та звинувачення у провокації Юлії Тимошенко, насправді говорить про прагнення функціонерів партії Януковича відібрати ще хоча б відсоток західного електорату у "ТигрЮлі". Водночас – зміцнити позиції "Свободи" у західному регіоні, які, щоправда, ніколи не стануть непохитними. І це чудово розуміють на Банковій;

3. Провокації в Донецьку – це ще один доказ того, що ПР втрачає східний електорат. Тому й намагається згуртувати виборців Лівобережжя навколо ідеї боротьби проти "спільного ворога", який начебто прагне нав'язати всім "свої" націоналістичні концепти та силоміць українізувати російськомовну частину громадян України.

У даному контексті найбільше жаль регіональних активістів та простих прихильників "Свободи". Адже вони й справді щиро вірять у те, що Тягнибок і Ко "змете" із політичної арени все українофобське.

Що ж вдієш...

Поки ми будемо мислити примітивними категоріями, професія політичного технолога буде популярною в Україні.

Роман Максименко, Рівне, спеціально для УП