Чорнобиль как отголосок хлипкого социализма

Ну от, чверть століття пройшло з того часу, як над четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС пролунав потужний вибух, який розсіяв радіаційний туман на тисячі кілометрів та поглинув кільканадцять тисяч життів людей, які ще першого травня з усмішкою на обличчях йшли на акцію присвячену усім "трудящим".

Невинних зробили винними, в той час як поняття субординації залишили для трактатів філософів та спічів правозахисників-романтиків. Радянська номенклатура і до сьогодні не отримала належного покарання за скоєне.

Дивуюсь, коли чую виступи "переконаних червоних" з парламентської трибуни. Виявляється, ми не лише готові слухати вчення Симоненка, який вважає себе послідовником великих ідеологів утопічного комунізму, ми ще й голосуємо за них. Абсурд, чи не так?

Чи мали ви можливість чути з вуст переконаних лівих хоча б одне скупе "вибачте"? Хтось відповів за недбалий експеримент на Чорнобильській АЕС, який і до сьогодні неможливо забути?

Вбивча сила модифікованого атмосферного повітря, що заповнило наші легені, ще десятки років знищуватиме нас зсередини. "Купуй українське", "Народжуй в Україні", "Будуй своє майбутнє в Україні" – щось не досить переконливо та "апетитно" виглядають ці заклики.

У даному контексті постає запитання: коли відбудеться публічний процес покарання старої партноменклатури та теперішніх організаційно оформлених жовтенят? Коли усі винуватці катастрофи публічно покаються та проведуть решту свого безславного життя за ґратами ?

Хто ж винен, кого карати, з чого починати?… За двадцять п’ять років ми мали змогу почути десятки версій трагедії, більшість з яких варто поставити під сумнів через відсутність раціонального обґрунтування.

Достеменно відомо лиш те, що злочинний наказ на проведення так званого "планового експерименту" надали з центру. З Києва чи Москви – не важливо. Важливо те, що колективна відповідальність, як відомо, тягне за собою колективну безвідповідальність.

Що ж, вже сьогодні маємо можливість спостерігати за більш ніж показовими каральними акціями "Дуче" (авторське порівняння) проти Леоніда Кучми, екс-міністрів та опозиційних лідерів спланованими на Банковій.

В даному руслі виникає більш ніж раціональна пропозиція для Партії регіонів: одразу ж після Литвина та непокірних журналістів, що не можуть порозумітися з бодігардами ґаранта, варто вирішити проблему існування в Україні партії, яка є прямим носієм злочинного минулого УРСР, держави, яка незважаючи на свій соціальний характер, знищувала свій НАРОД.

Роман Максименко, Рівне, для УП