Правительство Азарова работает на Албанию?

Віктор Янукович перед виборами необачно пообіцяв, що Україна "впродовж десяти років увійде до двадцятки найрозвиненіших країн світу".

Щоб досягнути обіцяного, Україні потрібно за 10 років збільшити ВВП до 717 мільярдів (якщо рахувати ВВП за паритетом купівельної спроможності; у 2010 на 20-тій позиції у світі перебуває Польща), або з нинішніх 135 до 522 мільярдів (якщо рахувати номінальний ВВП, у 2010 на 20-ій позиції у світі – Швейцарія).

І це при тому, якщо весь світ тупцюватиме на місці.

Російський прем‘єр Путін у 2003 році проголосив ідею подвоєння ВВП до 2010. При всіх російських енергоносіях ту обіцянку досі так і не виконано.

А тут же одразу зростання ВВП в 4-5,2 рази! Назвати цю "маніловщину" фантастикою буде ще дуже м‘яко.

При цьому рахувати рейтингову позицію держави чесніше не за абсолютним розміром ВВП, а за його часткою на душу населення. При такому розкладі можна адекватно порівняти успіхи кожного уряду, нівелюючи "ефект масштабу" (як би там не було, а Україна одна з великих держав Європи і світу за кількістю населення, тож Люксембургові, живи там хоч самі мільйонери, важко випередити Україну за абсолютною цифрою ВВП).

Раніше влада "втішала" українців, що Україна – третя знизу в Європі за рівнем життя. Мовляв, є ще дві країни позаду, тож терпіть? Однак, чим далі, тим більше зростають наші шанси залишитися самотніми "терпилами" в Європі.

Нещодавно МВФ опублікував дані по ВВП на душу населення у світі за 2010. Як виявилося, рубіж взято: Україна вже не третя знизу, а друга. Попереду Албанія.

За даними МВФ, ВВП Албанії, розрахований по паритету купівельної спроможності, у 2010 становив 7,38 тисяч доларів на рік проти 6,67 в України (95 місце в Албанії проти 100 у України). Зруйнована війною Боснія і Герцеговина вирвалася далі вперед – 7,75 тисяч доларів (92 місце).

Може, це тому, що українська влада гірша за війну?

Аналогічна ситуація й за номінальним ВВП: у 2010 Україна на 108 місці, Албанія на 101, Боснія – на 98.

Із сотого чи сто восьмого місця до двадцятого – чималий шлях, особливо якщо йти в інший бік.

Держкомстат стверджує, що у 2010 році ВВП підвищився на 4,2%. За даними Світового банку, світова економіка в 2010 зросла на 3,9%, а економіка країн, що розвиваються (тобто економіка країн, співмірних за рівнем розвитку з Україною), зросла за цими ж даними на 7%. Зокрема, в 2010 ВВП Китаю зріс на 10,3%, ВВП Індії – на 8,6%, Бразилії – на 7,6%, Туреччини – 7,8%. Турки й бразильці мають значно більше підстав розповідати про покращення, не кажучи про китайців.

Якщо швидкість зростання ВВП, країн що розвиваються, майже удвічі вища ніж в України, то це означає, що країни з цієї категорії випереджають Україну, в той час як шансів наздогнати розвинуті країни так і не з‘явилося.

Нещодавно влада почала "зіскакувати" зі своєї обіцянки. Все ще повторюючи тези про входження у "двадцятку", президент у лютому заявив про намір усього лише подвоїти номінальний ВВП у гривнях до 2020 року.

Ідея, треба сказати, зовсім не амбітна. Тим більше, якщо купити пару нових друкарських ліній для НБУ.

Це як з "покращенням" – його обіцяли "вже сьогодні", а те сьогодні вже давно стало "вчора". Мовляв, про "завтра" ніхто нічого не обіцяв.

Як визнав нещодавно Микола Азаров, "У фінансовому плані 2010 рік був найважчим за всі 20 років незалежності. Я знаю, що кажу, оскільки брав участь у складанні та виконанні 17 державних бюджетів".

Насправді ніякого руху немає. У країні відбувся лише невеликий "відскок" на 4,2% після надзвичайно глибокого попереднього падіння на 15,4%.

Цей відскок досягнуто виключно за рахунок глибини попереднього падіння (тобто за рахунок дуже низької бази порівняння 2009 року), та сприятливої кон‘юнктури на експортних ринках. Жодних позитивних структурних змін експорту немає. Як і раніше, більше двох третин вітчизняного експорту становить сировина. Тож дякуємо урядам Китаю і Індії за пожвавлення цін на продукцію металургії, от і все.

Тим часом, свій власний ринок втрачено. Догосподарювалися: Україна купує гречку (кормову і генномодифіковану) – в Китаї, масло – в Білорусі, а борошно зникає з полиць магазинів (при експортному річному потенціалові 15-17 мільйонів тонн зернових). Цікаво, куди б ескімоси послали уряд Гренландії, якби він за їхні гроші купував сніг?

А тепер лише факти. За даними уряду, в 2010 році імпорт товарів перевищив експорт на 9,309 мільярдів доларів. Як відомо, за кризовий 2009 рік негативне сальдо торгівлі товарами склало 5,733 мільярдів доларів. "Покращення" – зростання негативного сальдо торгівлі товарами – на 62% за рік.

Схоже, уряд вимірює боргову яму головою вниз. За 2010 державний та гарантований борг зріс на 35,96%, або на 114,3 мільярди до 432,2 мільярдів гривень (54,29 мільярдів доларів). Зростання майже таке ж, як і 2009 року (тоді було 128,5 мільярдів). Але тоді була криза, а зараз "покращення". А насправді – різницю не побачити без мікроскопа.

Щомісячні виплати по відсотках – в середньому 8 мільярдів гривень (це більше, ніж витрати на рік з держбюджету на охорону здоров‘я).

Влада головним своїм "покращенням" досі вважала відносини з Росією. Синці депутатів, отримані при "продавлюванні" Харківських угод, зійшли, дим розвіявся, і з‘ясувалося: все "прекрасно" – флот в Україні до 2042, ціна газу – як в Європі.

А де "знижка", спитаєте ви? Питання дуже цікаве. У 2010 середня ціна російського газу для України становила понад 250 доларів за 1 тисячу кубометрів. Це рівно стільки ж, скільки коштує газі в ЄС, якщо рахувати середню ціну російського газу (в середньому 290 доларів для країн ЄС) і скрапленого газу (яка минулого року в ЄС подекуди опускалася до 150 доларів).

Така ось арифметика – Україна на тисячі кілометрів ближче до джерел видобутку газу, ніж держави ЄС, але платить за нього так само, як і Європа. А Чорноморський флот Росії, тим часом, фактично безкоштовно базується на 19 000 безцінних гектарах української приморської території.

У 2010 знижки на російський газ добилися: Франція – на 4%, Німеччина – на 8%, Італія – на 15%, Латвія – на 15%, Естонія – на 15%, Британія – на 27%. Ці країни не торгували своєю територією, у них не з‘явилося російських військових баз. Ці держави лише провели роботу з диверсифікації джерел газопостачання. Зокрема, збудували, чи, щонайменше, почали будівництво заводів з отримання скрапленого газу.

Наскільки далеко просунулася кожна країна в диверсифікації, настільки ж великою виявилася й знижка. І "жодних" братерських сантиментів.

Польща у 2014 році введе в експлуатацію завод з отримання скрапленого газу, максимальною продуктивністю до 7,5 мільярдів кубометрів. Все споживання Польщі –17 мільярдів кубів, при 4-5 мільярдах наявного власного видобутку. А ще є сланці, які зараз розвідуються.

Тим часом, Україна, "вивчає варіанти розміщення майданчика" для LNG-терміналу. Вже дуже довго вивчає.

А під розмови про "енергетичну незалежність" нафтогазовидобувні підприємства в 2010 році скоротили видобуток газу на 5,3%, а нафти і газового конденсату – на 10,3%.

Тим часом, реформи в країні відбуваються "понарошку". Заветовано, скасовано, внесено-винесено з парламенту пенсійну реформу, податкову, житлову, трудову, освітню. Влада, намагаючись у результаті таких реформ витиснути кошти з народних кишень у свою кишеню, закидає в інформпростір "реформаторські" ідеї й дивиться: "Студенти й бізнесмени повстали – здаємо назад! Будемо "реформувати" пенсіонерів і відвідувачів дитячих садків. А ні, то запишемося в управдоми".

Результат "реформ" вражає. Після запровадження Податкового кодексу кількість новозареєстрованих підприємців-фізичних осіб зменшилася на 50-60%, 40% дрібних підприємств ліквідовано або в процесі ліквідації.

Таким чином, влада власними руками пиляє гілку, на якій сидить, пускаючи "на пір‘я" курку, яка в інших країнах несе золоті яйця.

Розрекламована владою "податкова реформа" залишила після себе одне запитання: навіщо все це було городити? Ухвалений владою Податковий кодекс, при всьому впровадженому посиленні контролюючих механізмів, на сьогодні дав нульову фіскальну ефективність. Тобто влада не стала збирати більше коштів. Точніше, збирати, може й, стала, але не в державний бюджет.

"Реформа освіти" звелася до "оптимізації" (скорочення) шкіл і університетів. "Реформа медицини" – до такої ж "оптимізації" кількості лікарень. Результат: громадяни: протестують, збираються фінансувати лікарні самотжуки і погрожують самоспаленням.

При цьому влада говорить про свою професійність і відповідальність. А ще за рік відбулося одразу два "покращення" її життя. У бюджеті-2011, приміром, витрати президента збільшено на 40,9%, Генпрокуратури – на 77,8%, утримання резиденцій і мисливського господарства – на 50,5%, санаторно-курортних закладів – на 82%, поліклінічне обслуговування депутатів, керівників – на 20%, стаціонарне медичне обслуговування депутатів, керівників – на 62,6%.

За даними Держкомстату, 12,5 мільйонів громадян – за межею бідності. За даними депутата від Партії регіонів Василя Хари, "30% населення перебувають на межі бідності й злиднів". За даними, розрахованими по результатах соцопитування "Українського демократичного кола", 5 мільйонам громадян не вистачає на харчі, 18 мільйонам не вистачає на одяг. На харчі й комунальні послуги витрачається понад 80% середньої заробітної платні (у країнах ЄС – в середньому 30%).

В Україні дивним чином уживаються безробіття і брак робочої сили. Офіційний рівень безробіття за рік зріс з 502 до 545 тисяч. Реальний рівень безробіття – 1,5 мільйонів. Приміром, кількість громадян, що працюють неповний робочий день у 2010 зросла вп‘ятеро до 5,2%. При цьому урядовці говорять, що економіці потрібен приплив робочої сили. А насправді: заводам членів Партії регіонів потрібна дешева (а отже, неосвічена) робоча сила.

У 2010 році президент отримав весь обсяг влади, не наданий йому народом. Уряд було сформовано всупереч результатам виборів, звідси – тотально підпорядковані владі. Кому від цього стало краще?

Між тим, влада – це не "мигалки" й державні дачі, а насамперед відповідальність.

Найменше, що за таких обставин повинен зробити президент Янукович – це визнати кадровi прорахунки та вiдправити уряд Азарова у вiдставку.

Андрій Пишний, для УП