В Януковича видимо воспаление хитрости

Ніхто, на жаль, а може на щастя, не зміг скасувати істини: історія має здатність циклічно повторюватися. Тобто через певний проміжок часу певні події, які раніше відбулися, відбуваються знову.

У цій аксіомі переконався другий президент України Леонід Кучма, який раптово розміняв статус пенсіонера на підозрюваного у кримінальній справі, пов’язаній з вбивством журналіста Георгія Гонгадзе.

Справу, якій пішов одинадцятий рік, реанімували вочевидь не без благословення нинішнього гаранта Конституції Віктора Януковича.

Справді, Леонід Данилович у 2011 році почувається приблизно так, як Віктор Федорович в часи Помаранчевої революції та після неї. Натомість Янукович, як Понтій Пілат, показово "вмив руки".

Спочатку віддав наказ через Генпрокуратуру в особі "чорноробочого" Рената Кузьміна про допит Кучми і закріплення за останнім статусу невиїзного.

Згодом глава держави, неочікувано для багатьох, зліг з високою температурою, проігнорувавши непересічні події.

Зокрема, не прийшов на всеукраїнський зліт депутатів усіх рівнів від Партії регіонів та не з’явився на шостий з’їзд Федерації профспілок України, яку, до речі, очолює його однопартієць Василь Хара.

Склалося враження, що на телефоні глави держави ввімкнений рінгтон на пісню українського гурту Mad Heads "А я на морі!".

Зрозуміло, що у Віктора Федоровича з 2004 року назбиралося чимало каменів за пазухою проти Кучми. Оскільки легітимної передачі влади, як того тоді хотів Янукович, не відбулося, то іншого шляху "віддячити" "наставнику" не видумали.

Що показово: катавасії проти Даниловича, як підмітили чимало політологів, співпали з дводенним вояжем у Брюссель лідера опозиції Юлії Тимошенко. Ще б пак – це чи не кращий реверанс з боку діючої влади для євроспільноти, мовляв, в Україні не "мочать" винятково опозиціонерів.

Придивіться пильніше, Віктор Янукович – перший з президентів, хто порушив справу проти замовників вбивства Гонгадзе.

Проте водночас виникає й діаметрально протилежна думка, яку висловив герой роману Ліни Костенко "Записки українського самошедшого": "Політика, строго з грецької, – це мистецтво керувати державою. Натомість тільки й чуєш: "Політика – це мистецтво компромісів", "Політика – це брудна справа", "бардак", "дерибан" і так далі. По-моєму, тут уже потрібні не політологи, а політпатологи".

Головний "політпатолог" держави, здається, погруз в багнюці з вседозволеними президентськими повноваженнями. Ситуація із обвинуваченням Кучми рано чи пізно вийде з-під контролю.

По-перше, "дідусь" "на халяву" попіариться у ЗМІ. По-друге, не виключено, що Леонід Данилович також собі озброївся скелетом із шафи Віктора Федоровича.

По-третє, Україна – не Франція, де зараз почався судовий процес над екс-президентом країни Жаком Шираком. Притягнути за вуха Кучму, звичайно, можна. Але ж тоді Янукович підставляє своїх людей (приміром, Лавриновича, Піскуна), які до цього відбілювали авторитет другого президента України.

У цій ситуації логічнішим кроком для Януковича було б, наприклад, здійснити випади у бік попередників – Ющенка або Кравчука.

Адже Кучма, як тільки-но Янукович виграв президентські перегони, на всю Україну переможно оголосив: "Все обнулилось. Я радий, що все повертається!".

… Зйомки багатосерійного серіалу вітчизняного крою "Багаті також плачуть" тривають.

Наступні зйомки відбудуться біля стін Генпрокуратури, міліції, СБУ. Також на кастинг запрошуються колишні номенклатурники, олігархи та інші охочі. Режисером виступає відомий та популярний в Україні Віктор Янукович.

Віталій Тараненко, журналіст, Хмельницький, спеціально для УП