Птица с одним крылом не летит

Навіщо лівим об’єднуватися?

12 березня 2011 року п’ять лівоцентристських партій - "Справедливість", "Народна влада", СДПУ (о), СДПУ, Селянська демократична партія - на спільному засіданні керівних органів прийняли рішення щодо об’єднання в одну лівоцентристську партію із назвою "Українська демократична Лівиця".

Цей крок об’єктивно визрів. Розпорошеність, дрібнопартійність на лівому фланзі привела до його запустіння, що неминуче віддзеркалилося на попраних правах людей праці, дрібного бізнесу, інтелігенції.

Нині заробітна плата українців, а також інтегральний показник – частка ВВП у доларах на одну людину – є найнижчою в Європі. У структурі ВВП заробітна плата в Україні займає менше 50%, в той час коли у США – 78%, Євросоюзі – 74%.

За цими показниками нас успішно вже наздогнала колись завжди остання Молдова.

Об’єднання лівих викликало велику зацікавленість у громадян. Не обійшлося без критики, образ і цькування. Прикро, що це роблять журналісти, які самі ж потерпають від існуючого олігархічного режиму. Та хай, нам своє робить!

Колись Лев Толстой, завершуючи свій роман "Війна і мир", написав: "если все порочные люди объединяются ради своих целей, как правило, подлых, то люди честные также должны объединяться ради мира и добра".

Мета "Української демократичної Лівиці" – це боротьба за встановлення в Україні справедливого суспільства, яке опирається на сучасні технології, інноваційну потрійну спіраль: освіта, наука, виробництво.

Політико-ідеологічним базисом об’єднання є демократичний соціалізм та Стокгольмська декларація Соцінтерну 1989 року. Звичайно, ми використовуємо і надбання української соціал-демократії і соціалістів – Лесі Українки, Івана Франка, Михайла Драгоманова, Михайла Грушевського, Володимира Винниченка та інших.

Не відкидаємо ми і досвіду позитивних соціальних і культурних надбань часів радянської влади.

Хто не з нами, того ми не переконали!

Нині вже відбулося зо два десятки засідань Координаційної Ради "Української демократичної Лівиці", створено і працює 10 спільних груп фахівців, політиків з актуальних соціально-економічних, політичних, гуманітарних проблем.

Є перші результати – підготовлено спільні документи з проблем житлово-комунального господарства, пенсійної і аграрної реформи, стану справ в освіті, проблем місцевого самоврядування, адміністративного устрою країни. Ми здійснюємо громадську експертизу дій уряду.

За даними інституту соціології НАНУ, більше третини громадян своїми світоглядними принципами вважають соціал-демократію, демократичний соціалізм. Але адекватної реалізації ці ідеї і їх носії не мають ні в законодавчій, ні у виконавчій гілках влади.

Характерно, що 49% опитаних взагалі не орієнтуються у світоглядних концепціях. Ці цифри не означають, що завтра "Лівиця" опиниться попереду всіх, візьме третину голосів.

Це хибна думка. Бо в Україні крупні олігархічні партії давно і спритно навчились маніпулювати свідомістю людей. І на виборах всі ці голоси розтягуються поміж ними, а ще більше громадян не йдуть на вибори і ні за кого не голосують. Це на руку нашим лібералам всіх мастей.

Ліві втратили довіру і люди не завжди розуміють і часто нас не підтримують. Тут певно повинна діяти формула: хто не з нами, того ми не переконали! Не зуміли, не знайшли слів, які б дійшли до серця і розуму. На це накладається постійне протистояння серед лівих, відсутність їх єдності.

Нині стало зрозумілим багатьом, що протистояти курсу дикого жорсткого ринку, ліберальним реформам поодинці безперспективно. Думаю, що скоро це зрозуміє і решта лівих партій, зокрема і соціалісти, які заблукали між владою і опозицією. А духовно ця партія нам близька і вона могла б стати лідером об’єднання.

В Україні відбувається масове протрезвіння людей. Вони врешті-решт розуміють, хто є хто в політиці. Зростання цін на електроенергію, газ, харчі, комунальні послуги супроводжується ростом багатств невеликої купки олігархів.

Статки "великолепной восьмёрки" мільярдерів, оприлюднені американським журналом "Форбс", еквівалентні річному бюджету України! І нікому немає діла до того, що думає з цього приводу розтрощене навік село, фермер, селянин, який не знає цією весною що робити, повертати кредити, чи сіяти собі в збиток.

Що можуть сказати хворі на туберкульоз в Кривому Розі, а їх там кожен десятий, щодо відсутності коштів на їх лікування. Або як пояснити людям, чому дві тисячі шкіл знаходяться під загрозою закриття?

Пояснити це відсутністю бюджету, та ж не повірять. Істинна ціна і походження багатства кількох сотень тисяч громадян, їх джерела відомі. Це природні багатства землі та дешева робоча сила, а також спадок, зароблений усім народом, і який втрапив до рук спритників.

Це несправедливо і не по божому.

Ще мудрий Платон більше двох з половиною тисячоліть тому писав, що суспільство, у якому невелика купка людей є надто багатими, а інші – є надто бідними, є не стабільним і несправедливим.

До чого це веде – бачимо нині в арабському світі. Але ж у цивілізованому світі можна обійтися без крайнощів. Ми цього і хочемо.

Лежачи на політичній печі, лідерами не стають

Думаю, що до осені "Українська демократична Лівиця" запропонує суспільству свою програму розвитку країни, здійснить організаційні кроки щодо створення єдиної політичної сили, вона буде базуватись на одній з п’яти партій.

Щодо назви партії, то є різні підходи. Як казав видатний авіаконструктор Олег Антонов, як літак назвеш, так він і полетить. Вважаю, що назва "Українська Лівиця" є природною і зрозумілою.

Звичайно, можуть бути і інші варіанти – "Об’єднані Ліві", "Українські Ліві (соціалісти, соціал-демократи, справедливість)" та інші.

Щодо лідера чи лідерів об’єднаної партії. На політичній печі лідерами не стають. Буде робота, боротьба – будуть і лідери. У нас є на кого опертись, у нас є досвідчені люди і є молодь. І рівень їх значно вищий, ніж деяких керівників парламентських партій, я не кажу вже про "Свободу" чи інші.

Є ті, хто пройшов горнила влади, парламенту, виробництва, не заплямувавши себе. Ми можемо розпочати із обрання співголів партії, як це зробила недавно партія "Лінке" в Німеччині, а потім обрати і достойного кандидата.

Чому інших політиків знають, а наших не завжди? Просто тих показують на екрані, бо у них є за що. А нас поки там немає. Але будемо!

І ще на завершення одне. Чи ми опозиціонери, чи підтримуємо владу? Ми є сучасні ліві, а не послідовники ідей, припорошених пилом ГУЛАГів, скомпрометованих діями Пол Пота і Єнг Сарі.

Ми хочемо дати суспільству альтернативний шлях розвитку – справедливого суспільства. Ми не воюємо проти конкретних осіб. Бо, скажімо, опозиція БЮТ – це боротьба особистостей, лідерів, команд. А програмні цілі у неї ті ж самі, що і у влади.

Ми бачимо інші цілі і шляхи. Наша мета – благополуччя громадян, держави, справедливий розподіл природних багатств, використання в інтересах всіх людей природних монополій, негайна реформа заробітної плати, а затим і пенсійного забезпечення, стимулювання інноваційних галузей виробництва, інформаційне суспільство, яке базується на нових знаннях.

Не може працююча людина бути бідною. Президент не є главою держави тільки прихильників Партії регіонів. Він змушений опиратись на здорові, державницькі сили також.

Тоді буде стабільність.

Ми не ставимо питання знищення опонентів, ми пропонуємо суспільству альтернативу – жити по честі і справедливості. В політикумі України мусить бути два крила – ліве і праве! Ми є ліве крило.

Політичні крила мусять змагатись, але при цьому піднімати країну вгору до достатку і добробуту, а не нищити її. Птиця з одним крилом – правим – не летить.

Вже в березні-квітні ми презентуємо в регіонах свою програму, розпочнемо діалог із суспільством. Думаємо, що шлях, обраний нами, потрібний людям, і ми його пройдемо.

Станіслав Ніколаєнко, голова партії "Справедливість", для УП