Я люблю своего президента, поэтому мне не нужны его ответы...

Перший рік президента Януковича – для мене це парад вчинків, єдине пояснення яким - "у нас буде все, і за це нам нічого не буде". Але ж так не буває, це очевидно. Тому й дивує ця наївна впевненість, що вони - виняток з цього закону життя.

Запитань до Президента у мене, як у всіх нас, накопичилось чимало, перелік залишу на потім. А поки що дозволю собі думки вголос…

Свобода ЗМІ – тема для влади болісна, і тому тим більше дивно, наскільки "системно" вони продовжують рити собі яму.

Ситуація з 5 каналом та ТВІ, що окремим критичним пунктом знайшла відображення в резолюції ПАРЄ; побиття журналістів Нового каналу та СТБ, які, звісно, не знайшли справедливості в наших "самих чесних" судах і Генпрокуратурі; підсумки розслідування справи Гонгадзе, які інакше, як знущанням не назвеш; зниклий вже за часів нинішнього президента журналіст Василь Клєментьєв, про якого старанно "не пам'ятають" компетентні органи; численні факти цензури, які чим, далі тим відвертіші (свіжий приклад - сюжет, що так і не вийшов у програмі "Вікна" на телеканалі СТБ)

Що ми чуємо у відповідь від Президента? "Мені про це не відомо, повідомляйте, візьму під особистий контроль" і т.д. і т.п. І це говорить президент, який наголошує на тому, що отримав всю повноту влади і готовий нести повну відповідальність.

Дії влади щодо опозиції – це для мене взагалі збірка рекомендацій "Що треба робити для неминучої самодискредитації". Іващенко, Грицун, Данилишин, Макаренко, Діденко, Луценко, Турчинов, Тимошенко – це далеко не весь список людей, ув'язнення яких може покращити життя вже сьогодні, правда не українцям.

Широко розрекламований аудит роботи попереднього уряду спромігся на вражаючі "викриття": 40 тисяч гривень з держбюджету – це те, що інкримінують Юрію Луценку. Це те, за що його з "Альфою" затримали під час ранкової прогулянки і за що він перебуває в СІЗО без права спілкування вже 3-й місяць.

Чи ми не знаємо, як можновладці граються мільйонами доларів? Чи нам все зрозуміло із законністю "Межигір'я"? Будь-яка тверезо мисляча людина мимоволі подумає: "Якщо 40 тис. гривень - це все, що вдалося "нарити" на міністра, то він ледь не приклад того, як не треба красти. Або кради багато, або не вмієш красти – не йди в міністри, бо посадять".

Ще сюрреалістичнишими виглядають пояснення про ув'язнення Луценка через причетність до справи отруєння Ющенка. Вікторе Андрійовичу, ви, як колишній президент поясність нині діючому, що саме Луценко вас отруїв, і хай за це сидить.

Брєд!!! Звинувачення Юлії Тимошенко у виплаті пенсій і придбанні швидких для сільських районів. Хіба це не витончений садомазохистський хід влади з огляду на зростання цін, тарифів, пенсійного віку і податкових новацій?

В ЄС вже на офіційному рівні говорять про переслідування опозиції та вибіркове правосуддя, а тут, ніби на підтвердження, допити через день і заборона на виїзд в той таки Брюссель.

Реформи. Підозрюю, що це розумне слово вже встигло набити оскому громадянам, які співставляють свої доходи і витрати. Особливо, коли бачать витрати на владному олімпі. І щиро не розуміють, чому в наслідок адміністративної реформи кількість чиновників скоротилась, а витрати на їхнє утримання зросли.

Чому внаслідок податкової реформи замість обіцяних канікул, отримали посилення повноважень фіскальних органів, чому під час пенсійної реформи буде надзвичайно важко, за словами Тігіпка, вирівняти розміри пенсій можновладців і пересічних громадян.

"Коли реформи запрацюють, держава відчує покращення" - улюблена відповідь на всі ці "чому". Реформи може й запрацюють… Колись…Держава може й відчує…, а от українці…

Те, на що перетворилася Верховна Рада – це окрема комедія, на відміну від Конституції, з якою відбувається драма. У підсумку трагікомедія, навіть по відношенню до самих себе.

Регламентний комітет ВР не знайшов криміналу в діях бойовиків від провладної партії: як показує практика, навіть зафіксоване на відео, яке бачила вся країна, яке є в архівах кількох центральних телеканалів "принуждение к работе" за допомогою стільців по голові в сесійній залі ВР, нічого не доводить… 

Я вже мовчу про заяви окремих політиків: "Де ви бачили, що ми голосуємо чужими картками? Де ви бачили, що ми порушуємо Конституцію? Де ви бачили, щоб когось били?".

Журналісти мають нічого не бачити і нічого не чути, а скоро і перестати говорити. І не через цензуру, їм просто в парламенті не буде з ким говорити. Сенсу нема  депутатам ходити в український парламент, від них же нічого не залежить. Не вірите – запитайте у того, хто голосував карткою Ар'єва.

І наостанок, Україна - єдина, і водночас дуже різна. Ця різність при необережному поводженні може зіграти поганий жарт з єдністю. Що за цей рік сприяло згуртуванню українців? Освітні ініціативи Табачника? Переслідування політичних опонентів? Судові рішення щодо Бандери, Шухевича і пам'ятники Сталіну? Напруженість між різними церковними конфесіями? Наступ на свободу слова?

Системні порушення Конституції? Поставте будь-яке з цих питань собі. Тому що на жодне з цих запитань у чинного президента відповіді не знайшлось…

"Я люблю свого президента, тому мені не потрібні його відповіді…" - майже цитата старенької бабці, яка стояла на Майдані і слухала чотирьохгодинну розмову Гаранта з власним народом.

Юрій Стець