Когда, наконец, обидимся на себя?!

Наближається незвичайна ювілейна дата. Рік тому третина виборців України проголосувала за Януковича, друга третина – за Тимошенко, а третя – "проти всіх".

Численні документальні матеріали, представлені в Апеляційний суд командою Тимошенко за результатами президентських виборів, переконливо свідчили про фальсифікації під час підрахунку голосів на користь Януковича.

Фальсифікації були настільки нахабними, що в ряді випадків дільничні й окружні комісії не брали до уваги навіть протоколів із мокрими печатками, а виводили зовсім інші цифри.

Але вже з першого засідання Апеляційного суду стало очевидним, що й ця державна інстанція також не збирається брати до уваги очевидні факти.

Зрештою, розмір фальсифікації у 5-7%, який забезпечив перевагу лідера Партії регіонів над лідером БЮТ-"Батьківщина", не був достатньо переконливим для суспільства, в якому третина громадян-виборців проголосувала "проти всіх".

Саме оці "противсіхи" й надали можливість прийти до влади, тим, хто вважає Помаранчеву революцію "оранжевой чумой", хто у 2004-му році здійснив масштабні фальсифікації під час президентських виборів, хто для власного "первісного накопичення капіталу" зруйнував життя людей на Донбасі й мав на меті зруйнувати його по всій Україні.

"Противсіхи" – це люди, котрі не беруть на себе відповідальності за те, що вони чинять. Вони лише заглядають у рот черговому "князю", "гетьману" чи "лідеру", розвішують вуха на його солодкоголосі теревені й радісно сприймають локшину брехні, яку цей "патріот" вішає їм на вуха.

Ну й де зараз цей "месія"? Відпочиває на своїх 16 гектарах приватних угідь, розводить бджіл і ліпить горщики за Трипільськими зразками? Як кажуть, зробив свою чорну справу, організував виступ "противсіхів" проти України і нині почиває на лаврах.

А що "противсіхи"? Чи усвідомили свою відповідальність за те, що наробили? Привели до влади малограмотного "лідера", команда якого впродовж одного року відкинула нашу Батьківщину на двадцять років назад.

Нова влада продовжила ще на півстоліття окупацію українського Криму іноземними військами, зґвалтувала Конституцію, відновила й прискорила процеси русифікації в освіті й культурі, побудувала вертикаль влади диктаторського типу, ліквідувала демократичні принципи роботи Верховної Ради, перетворивши її у машину для узаконення антинародних рішень.

Верховна Рада фактично стала таким собі законопостачальним органом для Партії регіонів і, спираючись на "тушковану" монополію, прийняла низку законів, що порушують Конституцію та права громадян.

Яскравим прикладом антинародних рішень нинішньої влади є розроблений урядом Азарова Податковий кодекс, зміст і процедури обговорення і ухвалення якого викликали обурення всіх свідомих українців.

Знову визнано законною діяльність одіозного "РосУкрЕнерго", знову запущено в "роботу" сумнозвісну аферу "Венко Прикерченське", знову різко збільшено фінансування внутрішніх силових структур і прокуратури, тоді як українське військо залишилося на голодному пайку.

У шкільну освіту повертається ідеологія розроблена кремлівськими політологами, у вищих навчальних закладах зменшено кількість місць для навчання за рахунок держави, а незалежне тестування фактично ліквідовується.

Водночас, розгорнуто переслідування відомих опозиційних діячів України. За виссаними із пальця звинуваченнями заарештовано Юрія Луценка – принципового чоловіка, який, перебуваючи на посаді міністра МВС, передав до Генеральної прокуратури понад 8000 (вісім тисяч!) кримінальних справ, де фігурують нинішні можновладці.

І що з того? А те, що Генпрокуратура, перебуваючи тоді під особливою опікою Ющенка, фактично заблокувала всі ці справи. Відповідно нині фігуранти тих справ намагаються будь-що "нейтралізувати" Луценка.

"Пришили справу" ще кільком особам із попереднього уряду Тимошенко, а її саму мало не щодня допитують у Генеральній прокуратурі, взявши з неї підписку про невиїзд.

Переслідування нинішньою правлячою верхівкою своїх політичних противників набирають обертів і мають на меті залякати суспільство, загасити прагнення громадян до справедливості. Брехня стала звичайним інструментом державної політики.

Донецький клан проросійських олігархів, ігноруючи права опозиції, монополізував владу в Україні, на всіх рівнях розставивши своїх людей. При цьому, як показали місцеві вибори, регіонали не гребували нічим, щоб підім’яти під себе керівництво сільськими, селищними і районними радами.

Але головним й чи не найбільш очевидним показником руйнівної діяльності нинішньої влади "професіоналів", продовжує залишатися рівень цін, що лише впродовж червня-вересня зросли по значній частині товарів щоденного вжитку на 30-35 відсотків.

Нинішня влада – це влада капіталістів, які діють виключно у власних інтересах, ігноруючи життєві потреби суспільства. Достатньо нагадати, що державним бюджетом на 2011 рік передбачено виділити всього 6 (шість!) відсотків на здійснення повноважень місцевого самоврядування. Це найнижчий показник у світі!

Ось до чого призвела "противсіхна" безвідповідальність громадян. Тепер можна бити себе у патріотичні груди і клястися у любові до своєї Батьківщини.

Але жодні гарячі слова нічого не варті, якщо за ними не стоять рішучі дії. Дії, перед початком яких кожен громадянин має усвідомити, що саме від нього залежить майбутнє України.

Дорогі мої співвітчизники! Треба врешті-решт відкрити очі на світ і образитись не на когось, а на себе. Образитись на свою рабську покірність, боягузтво і безвідповідальність мислення. Бо мислення за принципом "моя хата скраю" нерідко приводить до втрати цієї хати.

Віталій Корж, народний депутат України від БЮТ, для УП