Честные политики и "продажная пресса"

Олекса кривив душею, коли кидав громи й блискавки в журналістів. Семеро депутатів парламенту, коли розповідали про свою ініціативу долучитися до спорудження пам'ятника, зібрали майже всі ЗМІ Львова. Довго говорили про свої наміри. Тільки чомусь не озвучили рахунок благодійного фонду.

Однак винними Олекса Гудима на мітингу призначив не організаторів – а журналістів, які забули нагадати депутатам головне: панове, ви для чого зібралися, де ж банківські реквізити?

На мітингу перед пересічним галичанином розгніваний на "продажну пресу" народний депутат постав як борець за високу мораль. Бідака, тепер за допомогою в розповсюдженні інформації, як у старі часи, змушений звертатися до церков. Люди добрі, скиньтеся про гривні, бо ми п'ятий рік ніяк не добудуємо пам'ятник символу української нації.

Що сказати, почуте вражало. Ефектний прийом. Тільки наступного дня ЗМІ розказали правду про видумки Гудими.

Якщо у Львові є проблеми з організаційними питаннями – можна запросити мерів Стрия та Дрогобича, Романа Шрамов'ята та Олексія Радзієвського, які мають досвід спорудження в їхніх містах перших пам'ятників Степанові Бандері на Львівщині.

До речі, найбільший внесок у перші роки будівництва пам'ятника зробив уже колишній депутат Львівської облради, а нині киянин – 10 тисяч гривень.

На цьому можна було поставити крапку.

Але порушена депутатом тема продажності в українському суспільстві виявилася досить вчасною й злободенною. Чому б не продовжити?..

Зі львівських депутатів, як мінімум третина могла б за власні кошти добудувати пам'ятник Бандері у Львові. За десятки років перебування у владних кріслах вони стали заможним людьми. Для декого політика перетворилася в різновид бізнесу, який змушував міняти партії немов рукавички.

Пригадую, як один із таких назвав Чорновола батьком, а через кілька місяців перебіг на іншу сторону. Ще один борець обріс магазинами та іншою нерухомістю настільки, що на люди боїться показуватись.

Україна, за яку загинув Степан Бандера, дала їм усе: становище в суспільстві, матеріальне благополуччя, визнання. Тільки з роками дехто про це став забувати.

Закон ротації не працює в українській політиці. Стало звичним явищем, що політик за десяток років поміняв три-чотири партії. Це в них називається "політичним нюхом", "даром передбачення".

А насправді – звичайне пристосуванство чи продажність.

Тільки цим уже нікого не здивуєш. На жаль, ми вже змирилися з таким політиками. Вони понаписували під себе закони, які дозволяють ледь не в спадок передавати депутатське крісло.

Пересічний українець дивиться депутатські "собачі бої" в парламенті та на телешоу Шустера/Кисельова, і за голову береться: бідні наші, як борються за неньку Україну. І гадки не має, що через кілька годин "вороги" будуть перехиляти чарку й обніматися, незалежно від кольору партійних прапорів.

Зрештою, для чого Україні 450 народних депутатів? У Росії стільки ж, але там території в кілька разів більша, та й населення, як три України.

На жаль, продажність звичне явище в українській політиці. Як жалівся один львівський "герой" – їсти всім хочеться.

Чому б не поговорити про байдужих та "нафаршированих" політиків, які п'ять років не можуть підняти народ і збудувати пам'ятник Бандері в революційному Львові?

Олекса Гудима переводить стрілки на "продажну пресу", яка в усі роки виконували свою основну функцію – багато кому заважала спокійно красти й жиріти.

P.S.

На прохання читачів "Української правди" друкуємо банківські реквізити благодійного фонду:

Отримувач: Благодійний фонд спорудження пам'ятника Степанові Бандері у Львові

р/р 260010060120 в Укрексімбанку м. Львова

МФО 325718

код ЄДРПОУ 19340661

Призначення платежу: пожертва на будівництво пам'ятника.

Богдан Кушнір, Львів, спеціально для УП