Почему происходят революции: Тунис и другие…

То чому відбуваються революції? Чому вони проходили в минулому, відбуваються нині і будуть відбуватися в майбутньому?

Це питання не є суто теоретичним, так як одні і ті ж причини породжують одні і ті ж наслідки. Таким чином, якщо в якійсь країні відповідні причини породили революцію, то в іншій з такими ж причинами вона теж неодмінно буде.

Якщо ми зазирнемо до відповідних підручників, то знайдемо там, на мою думку, абсолютно неадекватне пояснення: революцію породжує експлуатація, визискування, приниження у суспільстві однієї частини іншою.

Абсолютно з цим не згоден, такі причини можуть породити лише бунт, але аж ніяк не революцію. З бунтом можна впоратись, з революцією – ні.

Причина революцій криється в експлуатації, визискуванні, приниженні (соціально-економічному, політичному, національному, мовному, релігійному) меншістю більшості.

Саме ці два слова є ключовими у розумінні самої природи революцій. Якщо більшість експлуатує меншість, то остання здатна хіба що на бунт, але революції ніколи не буде.

Розпад Радянської імперії відбувся лише тоді, коли нація-експлуататор, тобто росіяни, в ньому через демографію перетворилися на національну меншість. У Європейському Союзі, де абсолютна більшість населення належить до середнього класу, революція теж неможлива.

У США, поки американці не втратять національну і соціально-економічну експлуататорську більшість, революція теж не відбудеться. Однак на світі є лише декілька країн, де поступово складається революційна ситуація, яка повинна докорінно змінити не лише суспільство в цілому, але й суспільну свідомість людства.

Ну що, здавалося, той Туніс. Та 96 відсотків американців не скаже, де він знаходиться. Але революція в ньому вплинула на свідомість населення багатьох країн світу.

В цілому десятку арабських країн керівництво терміново кинулося знижувати ціни на всі групи товарів, тарифи на комунальні послуги, заговорили навіть про зниження пенсійного віку. Навіть у Лівії!

Ну Бог з нею, з тою Північною Африкою і її рекреаційно-туристичним комплексом, який нібито мав вивести країни даного регіону з бідності в багатство.

Ближче, як то кажуть, до тіла, тобто України. А як складається ситуація у нас?

Ой-йо-йой! Чи є у нас яскраво виражене соціально-економічне, політичне, національне, мовне, релігійне приниження меншістю більшістю. Не треба бути "прахвєсаром" і навіть "акадєміком", як я, щоб прийти до висновку, що в нашій державі зріє просто таки небачена на нашій планеті революційна ситуація.

За офіційними даними в країні близько 6 тисяч людей є гривневими мільйонерами. Отже, 6 тисяч чоловік, за офіційними даними, визискують 46 мільйонів чоловік.

Реально ж це просто купка олігархів, яка тратить на себе і свою родину по 100 тисяч євро на день(!).

В політичному сенсі та ж ситуація. Народ у нас реально абсолютно штучно відсторонений від впливу як на внутрішню, так і зовнішню політику держави. Доленосні для нього рішення приймаються купкою політичних авантюристів задля власної вигоди. Державні інтереси абсолютно нехтуються.

Точно така ситуація склалася і в інших трьох аспектах виникнення революцій – національному, мовному і релігійному. За переписом населення 2000 року, а це державний документ як для внутрішнього, так і зовнішнього використання, в Україні близько 80% населення є етнічними українцями і 70% громадян держави є україномовними.

Таким чином, як спеціаліст з країнознавства я стверджую, що за методикою ООН Україна є однонаціональною і одномовною державою світу.

Я звертаюся до керівників держави і політичних партій – більше не варто городити дурниці про багатонаціональність і багатомовність України. Це – брехня.

Досить уже смішити власним невіглаством всю планету. У нас просто більшість населення, в національному сенсі, експлуатується національною меншістю. Якщо це не так, тоді аргументовано заперечте і скажіть, до якого етносу належать керівники нашої держави.

І не треба ховатися за словесними викрутасами у вигляді нікому не зрозумілої "політичної нації". А то тоді виявляються зовсім уже безглузді речі, що для українців, як політичної нації, для чогось потрібна ще одна державна мова, тобто російська.

Це ж абсолютний маразм. А де 70% україномовних газет, книжок, кінофільмів, якщо у нас 70% відсотків україномовних. Чому їх експлуатують 30%, тобто меншість російськомовних?

І це запитання не риторичне, бо саме з цього і виникають революції. А релігійна експлуатація меншістю більшості. Московська церква складає у нас більшість. В українців росіяни продовжують забирати храми.

Дійшло до того, що в Києві Московському патріархату передають найдавнішу в Східній Європі Десятинну церкву, побудовану українцями тоді, коли про проекти "Москва" і "Росія" ніхто у світі не знав. Вони виникли через багато сотень років.

Хіба це не відверте приниження корінної нації, яка складає абсолютну більшість на своїй землі нахабними зайдами?

Таким чином, можна зробити цілком обґрунтований висновок, що на відміну, скажімо, від Тунісу, де причинами революції було лише соціально-економічне визискування меншістю більшості, в Україні присутні всі без винятку підстави для виникнення революційної ситуації.

Вважати ж, що Україна розвивається за своїми відмінними від інших країн законами, а українці є абсолютно відмінними людьми, є абсолютно безпідставно.

Тому на нашу державу чекає радикальне переформатування суспільства в напрямку гармонізації відносин у форматі "більшість-меншість". Так завжди було, є і буде.

Петро Масляк, для УП