Имитация парламентской деятельности - ноу-хау современного рейдера

Нікого вже не здивуєш бійками у сесійній залі та іншими беззаконнями за участі народних обранців.

Інколи складається враження, наче сценарій сесійного засідання запозичується із якогось гангстерського бойовика. Вибиті зуби, поламані кінцівки, розтрощене устаткування, підроблені документи, димові завіси – ось далеко неповний перелік обставин, аксесуарів і видатків сучасної законотворчої діяльності українського парламентаря.

Бракує хіба що вогнепальної зброї…

Утім, навіть найбільш драматичні й емоційні замальовки "з-під куполу", якими звикли ділитися зі споживачами мас-медіа парламентські журналісти, не здатні відтворити всієї палітри зловживань службовим становищем з боку окремих нардепів і цілих політичних сил при підготовці до розгляду деяких резонансних законопроектів.

Адже, перш ніж їх розглянути в сесійній залі – на очах телеглядачів і журналістів, вони мають щонайменше бути ухвалені засіданні профільного комітету.

Якщо проти закону, але дуже кортить…

Непогано ілюструє вищезгадану тезу один із рейдерських нападів нинішнього заступника голови "освітнього" комітету Максима Луцького "іже с товаріщі" на чітко виписаний в законі порядок законопроектів до розгляду в сесійній залі, що відбувся влітку минулого року.

Схоже, надто поспішав тоді кум Табачника допомогти нинішньому керівнику Міносвіти протягти проект закону, яким мали бути впроваджені 11-річна освіта і примусове навчання дітей 5-річного віку у дитсадках – хоча місць у них досі бракує.

Відтак, не чекаючи на такі "дрібнички", як експертиза проекту з боку науково-експертного управління або ухвалення парламентом Рекомендацій парламентських слухань із даного питання, четверо депутатів від ПР і КП - Луцький, Личук, Зубець, Самойлик - імітували 16 червня 2010 року засідання комітету і рекомендували Верховній Раді ухвалити проект № 6518, зареєстрований лише два дні тому.

"Ініціативна четвірка" мало переймалася відсутністю кворуму, хоча будь-яке рішення комітету набуває легітимності за наявності кворуму – не менше 6 із 10 (!) народних депутатів, більшість із яких і гадки не мала про рейдерські наміри колег.

"Прийняте" рішення оперативно розмножили і наступного ж дня розповсюдили серед депутатів.

Довелося голові комітету пану Полохалу персонально звертатися до спікера із вимогою "не брати фальшивку до уваги". А принагідно призначити час і місце легітимного засідання комітету, де за участі експертів мало бути прийняте адекватне рішення.

З експертами і колегами рейдери 30 червня спілкуватися бажання не виявили, а тиждень потому політична кон’юнктура вже не потребувала легітимного висновку – проект було прийнято 6 липня без нього.

Два тижні глава держави над законом розмірковував …і підписав.

Попри грубі порушення чинного законодавства, допущені при його підготовці, і дискредитацію законотворчого процесу в цілому.

"Невидимі" рейдери, або гра в "хованки" від журналістів

З огляду на кінцевий успіх літнього рейдерського "кидка", а також тимчасову непрацездатність Володимира Полохала, який зліг з інсультом після марних спроб запобігти беззаконням у комітеті, "команда" Максима Луцького на початку 2011 року ще раз вдалася до вже перевірених рейдерських схем.

Цього разу "підтримки комітету" потребував проект закону "Про вищу освіту" (№7486-1) – не менш одіозний і вбивчий для галузі. За оцінкою ректора Могилянки Сергія Квіта, у разі його ухвалення, він здатний лише прискорити деградацію українських науки і освіти.

Поспіх у проштовхуванні проекту пояснювався просто – крім усього іншого проект містив низку положень, категорично неприйнятних для студентів – зокрема, зняття будь-яких обмежень на збільшення розміру плати за навчання контрактників. Автори розраховували, що в канікулярний та сесійний період студенти не дуже й протестуватимуть, навіть якщо помітять підступ.

Розгляд даного проекту було передбачено порядком денним засідання Комітету, призначеного на 12 січня на 14:30. У вказаний час окрім мене на засіданні опинилися ще троє нардепів, а також журналіст. Очевидна відсутність кворуму (4 з 10) не збентежила депутатів Луцького та Самойлик, що демонстративно вдалися до розгляду низки питань відповідно до порядку денного.

У підсумку "спрацювали" мої протести "плюс" присутність журналіста – засідання перенесли на наступний день, 13 січня.

Але наступного дня в обумовленому місці депутатів не побільшало. Максим Луцький помітно нервував – схоже, присутність журналістів не входила в його плани – а далі оголосив про перенесення засідання на 50 хвилин пізніше у цьому ж місці. Втім, марно - представники мас-медіа чекали на появу Максима Луцького і Катерини Самойлик. Вони більше не поверталися…

А далі почалося найцікавіше. Найбільш допитливих спостерігачів цього дійства керівник секретаріату Комітету з питань освіти Чижевський запевнив у тому, що вони просто "не помітили" нардепів, які нібито в обумовленому місці і вказаний час встигли прийняти рішення про підтримку законопроекту 7486-1.

Уявляєте? "Невидимі" шестеро членів комітету: Луцький, Самойлик, Жванія, Курило, Зубець, Личук прокралися повз журналістів і співробітника держохорони, що з даного приміщення не виходили (!), і потай візували резонансне рішення. При цьому, щонайменше Давид Жванія до приміщенні Ради того дня взагалі не потрапляв!

Цього разу не вдалося, а наступного?

Особливої довіри подібні байки за наявності тверезих свідків в мене не викликали – тому на п’ятницю домовилася про зустріч із головою Верховної Ради Литвином. А принагідно зареєструвала депутатський запит на його ім’я із вимогою вжити заходів щодо осіб, відповідальних за фальсифікацію рішення комітету.

Розмова зі спікером парламенту, що відбулася в п’ятницю за півгодини до сесійного засідання й оголошення запиту, дещо обнадіяла. Як виявилося зі слів пана Литвина, він не менше за решту збентежений дискредитацією засад парламентаризму і беззаконнями, що творяться наразі у ВР.

Голова запевнив, що тема вищої освіти і доля даного конкретного законопроекту йому категорично не байдужа, пообіцяв провести відповідне службове розслідування з даного питання і докласти зусиль, "аби закон було прийнято для людей, а не чиновників".

У підсумку, попри сподівання команди Табачника скандальний проект на сесії у п’ятницю розглянуто не було. Побоювання розголосу змусило їх відмовитися від форсування подій. Принаймні, на якийсь час...

Найбільше мені в даній ситуації шкода керівника секретаріату комітету, який фактично, став співучасником злочину. Схоже, Самойлик разом із Луцьким відбудуться недоторканістю, а роль цапа-відбувайла дістанеться йому. Але ж має хоч колись держчиновник навчитися діяти відповідально – хоча б у межах чинного законодавства.

Леся Оробець, спеціально для УП