Гильотина коррупции или Отдам в добрые руки проект закона

Можлива недосконалість цієї статті компенсується щирістю мотивів. Адже сказавши "А", я приречений сказати "Б". Ця своєрідна атака на суддівську та прокурорську владу викликана дійсними мотивами.

Ще в січні 2006 року одна з моїх довірителів втратила сина, який зранку пішов на роботу на держане підприємство, звідти був доставлений до лікарні із закритою черепно-мозковою травмою, та після нетривалого лікування, менш як за місяць помер. З точки зору здорового глузду – травма голови та смерть 33-річної людини стала наслідком або нещасного випадку на виробництві, або вбивства чи умисного спричинення тяжких тілесних ушкоджень.

Фактичні обставини полягають у тому, що за п'ять років органи прокуратури не провели адекватного та ефективного розслідування, не вбачаючи ані нещасного випадку, ані умисного позбавлення життя.

Вмер, бо вмер – тупа невмотивована відповідь прокуратури.

Своїми скромними статтями я сподіваюся, що на час винесення рішення міжнародною правовою інституцією – ця справа вже рік як зареєстрована в Європейському суді із прав людини – Україна прийде до тями, та по заслугам каратиме не тільки гречкосіїв за крадіжку в якихось 100 гривень, а й прокурорів та суддів за порушення прав людини в сфері судочинства та шкоду державі на тисячі євро.

Відповідно до норми 93-ї статті Конституції право законодавчої ініціативи у Верховній Раді належить президенту, народним депутатам, кабінету міністрів і Національному банку. При цьому законопроекти, визначені президентом як невідкладні, розглядаються у ВР позачергово.

Обґрунтуванням необхідності прийняття викладеного нижче закону може служити мій скромний доробок, люб'язно поміщений редакцією УП на своєму сайті.

Ціль та мета закону – якщо не точне та неухильне виконання органами державної влади, їх посадовими особами, суддями, прокурорами etc, основного завдання держави – утвердження й забезпечення прав людини під стразом – то, принаймні, нагадати чиновникам, за що вони номінально отримують заробітну плату. А також втлумачити їм про неминучість кримінальної відповідальності за порушення прав людини в сфері судочинства, коли такі порушення встановлені остаточним рішенням Європейського суду із прав людини.

Реалізація законопроекту коштуватиме державі не більше ніж вартість його друку та оприлюднення.

Діюча нормативно-правова база, зокрема, і не тільки, Кримінальний та Кримінально-процесуальний кодекси України – дозволяє адекватно реагувати на злочинні порушення прав людини в сфері судочинства. Однак запропоновані доповнення вводять особливу підставу для порушення кримінальної справи. А саме – остаточне рішення Європейського суду із прав людини, яке, що характерно, містить достатні дані, що вказують на наявність ознак службових злочинів чи злочинів проти правосуддя.

Сподіваюся, це підвищить ефективність реакції держави на порушення прав людини в сфері судочинства.

Прогноз наслідків прийняття акту – щонайменше! – повернення віри народу в чесні наміри діючої влади подолати корупцію в країні й, таким чином, відвернення реальної загрози національній безпеці України.

У п'єсі Альбера Камю "Калігула", у розмові патриціїв між собою, один із них стверджує: "Нам не можна втрачати обличчя, бо коли ми втратимо обличчя, Рим втратить голову".

Шановний пане президент України!

Цей чи подібний за суттю закон слід було прийняти вчора. Але, якщо Ви завтра внесете цей законопроект до ВР як невідкладний, а теперішній її склад не посміє його проігнорувати та прийме закон – українська влада, хоч частково, ще зможе зберегти обличчя, а Україна – остаточно не втратить голову на гільйотині корупції.

Можливо, добрі руки для цього законопроекту знайдуться серед народних депутатів.

Проект закону "Про внесення доповнень до деяких законодавчих актів"

Беручи до уваги, що корупція в системі українського судочинства, зневажання та нехтування правами людини на сучасному етапі несуть реальну загрозу національній безпеці України та стабільності в суспільстві;

беручи до уваги практику Європейського суду із прав людини в справах проти України;

з метою забезпечення рівності громадян перед законом та невідворотності покарання за порушення прав та свобод людини в сфері судочинства зі сторони посадових осіб органів державної влади,

Верховна Рада України постановляє:

І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. Закон "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду із прав людини".

Статтю 2 закону, "Виконання рішення", доповнити частиною третьою такого змісту: "Набуття статусу остаточного рішення Європейського суду із прав людини в справах проти України, яким установлено порушення прав і свобод людини, згідно кримінально-процесуального законодавства є підставою для обов'язкового порушення кримінальної справи".

2. Кримінально-процесуальний кодекс України.

Статтю 94 КПКУ, "Приводи і підстави для порушення кримінальної справи", доповнити частиною третьою такого змісту: "Справа підлягає обов'язковому порушенню у випадку набуття статусу остаточного рішення Європейського суду із прав людини в справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод".

3. Кримінальний кодекс України.

Примітки до 364-ї статті ККУ, "Зловживання владою або службовим становищем", доповнити частиною п'ятою такого змісту: "Тяжкими наслідками, якщо вони полягають у заподіянні суспільно небезпечних наслідків нематеріального характеру, визнаються порушення прав та свобод людини, якщо вони встановлені остаточним рішенням Європейського суду із прав людини в справах проти України".

ІІ. Цей закон набуває чинності з моменту опублікування.

Андрій Ільків, адвокат, Львів, спеціально для УП