Можно ли обвинять Тимошенко в выплате пенсий?

Чому нікому не прийшло в голову порушити карну справу за знищення зелених насаджень та дерев`яних парканів блокадного Ленінграду, які, опухлі від голоду люди, спалювали в буржуйках?

Як повз пильне око ГПУ пройшло знищення партизанами мостів, які є народним добром, що призвело ще й до забруднення наших річок підірваними ешелонами та трупами нацистів-солдат?

Нарешті, чому Гастелло посмертно отримав звання героя, а не кримінальну справу за навмисно спалений дорогий штурмовик?

Я не випадково взяв три приклади з історії Другої світової війни, бо всі вони були мотивовані "крайньою необхідністю". Втрати, яких зазнало народне господарство СРСР внаслідок дій його громадян, були викликані діями, що відвернули ще більші втрати.

Чи можна порівнювати світову фінансову кризу з Другою світовою війною? Напевне ні. Але її наслідки для 14000000 українців могли б бути катастрофічними. Достатньо згадати Латвію, де держава фактично оголосила Пенсійний фонд банкрутом, зупинивши виплату пенсій під час кризи.

14 мільйонів пенсіонерів з`явилися не за часів уряду Тимошенко або Януковича – це наслідок демографічної структури населення, яке "старіє".

Серед інших факторів, які впливають на цей процес, – втрати мільйонів осіб репродуктивного покоління під час Голодомору та Другої світової війни.

Саме тому партії, що останні 5 років перебували при владі, українські уряди фінансово заохочували народжуваність, намагаючись у майбутньому зменшити частку пенсіонерів у структурі населення.

Але ось сталася світова фінансова криза. Падіння виробництва призвело до зниження зарплат і зростання безробіття, що у свою чергу різко зменшило надходження до Пенсійного фонду.

Грошей для виплати пенсій 14 мільйонам українців стало катастрофічно не вистачати. Але ж цього ніхто не помітив і пенсії продовжували платити!

Завдяки розслідуванню ГПУ лише сьогодні ми дізнались, що в тих складних умовах прем`єр Тимошенко використала частину "коштів Кіотського протоколу" на покриття дефіциту Пенсійного фонду.

При цьому вона повернула всю використану суму назад на рахунки Мінекології наприкінці року.

Генеральна прокуратура інкримінує їй втрату проценту, який отримав Національний банк за конвертацію коштів з євро у гривні…

Знаєте, а це насправді починає нагадувати неіснуючу справу про знищення зелених насаджень блокадного Ленінграду. Адже Тимошенко діяла в інтересах 14 мільйонів пенсіонерів в умовах крайньої необхідності.

Давайте промоделюємо наслідки невиплати пенсій такій величезній кількості громадян. Насамперед – це значне зниження рівня життя третини населення країни, яке було б кинуте на межу виживання.

По-друге, це зниження попиту на продукти харчування і, відповідно, падіння виробництва харчової промисловості.

По-третє, це значна соціальна напруга і загальне падіння рівня життя, адже б додаткове утримання наших батьків лягло б на наші сімейні бюджети, ніхто б їх не полишив у біді. Тобто постраждала б не третина, а все населення України. То чи мала прем`єр інший вихід в той час?

Навіть з юридичної точки зору дії Тимошенко підпадають під критерії заходів, вчинених в умовах крайньої необхідності. За статтею 39 Кримінально-процесуального кодексу, не вважаються злочином дії, які були покликані відвернути ще більшу загрозу та які були скоєні для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує суспільним інтересам чи інтересам держави.

Своєчасна виплата пенсій є суспільним інтересом, адже за Конституцією "людина, її життя і здоров'я визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю".

Я переконаний, що в аналогічних умовах дії теперішнього уряду Азарова-Януковича були б ще більш несподіваними. Достатньо згадати підвищення пенсійного віку – крайній захід, на який не пішов уряд Тимошенко.

Дефіцит ПФ Азаров закрив би у будь-який спосіб, користуючись повною підтримкою свого президента. На відміну від нього, уряду Тимошенко доводилося виживати в умовах нікому не потрібних під час кризи постійних атак з боку Ющенка.

Не менш абсурдно виглядають звинувачення на адресу Юлії Тимошенко у закупівлі нібито не тих автомобілів для сільської медицини. Тут саме час пригадати скільки разів для сільської медицини щось купувалося взагалі?

По-перше, кредит на закупівлю 1000 авт був наданий урядом Австрії і не потяг витрат з державного бюджету 2009 року, а отже не призвів до інфляції і не став порушенням закону про бюджет.

По-друге, напис "Програма уряду Тимошенко", який так дратував політичних опонентів прем’єра, у переважній більшості випадків проіснував виключно один день під – під час урочистої передачі авт. Вже другого дня плівку зняли. Це я бачив на власні очі.

По-третє, можливо Опель-комбі і не є повноцінною "швидкою допомогою", але це новий автомобіль і всі 1000 штук дійшли до своїх адресатів по селах. Тепер сільські лікарі не на велосипедах, не пішки, а на нормальних авто добираються до хворих і у випадку необхідності можуть доправити їх до лікарні.

Як народний депутат України я готовий поступитись додатковими мільйонами гривень, які більшість виділила для лікування чиновників у елітній столичній Феофанії. Хай на ці гроші уряд Азарова виправить "помилку" і купить ще кращі швидкі допомоги для українського села, відправивши їх у Донецьку та Луганську область. Країна від цього лише виграє.

Наразі, кидається в очі той факт, що попри численні розслідування, жодними документами так і не підтверджено, що Тимошенко поклала у свої кишеню хоч копійку державних грошей.

Безумовно, якщо оцінювати діяльність уряду Тимошенко із погляду мирного часу то, можливо, оцінка буде не надто високою. Але, враховуючи обставини (світову економічну кризу та політичну складову), Юлія Тимошенко зробила максимум із того, що змогла. Навряд чи комусь вдалося б більше.

Незважаючи на складність ситуації, уряд Тимошенко не допустив зростання цін на газ для людей та тарифів на ЖКГ, не підвищив пенсійний вік, не зачепив систему спрощеного оподаткування для малого бізнесу.

Скоро минає рік після завершення виборів, а замість нормального діалогу між владою та опозицією точиться… нормальна війна.

Вже час говорити про уряд Азарова-Януковича, про його досягнення та його прорахунки, а суспільству все ще нав`язують тему минулорічних подій.

Така відсутність самодостатності неминуче призведе до падіння рейтингу політичної сили, що утримує владу. Виборцям, навіть на Сході, важко дурити голову довго. Колись доведеться пожинати результати вже власних дій.

Віктор Уколов, Народний депутат України, БЮТ-Батьківщина, для УП