Как очистить власть в два приема

62 просмотра
Вторник, 21 декабря 2010, 09:22
Инна Тарасюк
для УП

"Ми захопили владу і хочемо збудувати на цім світі тільки для себе життя, а не для вас…"

Тодось Осьмачка "Ротонда душогубців"

У вихорі нещодавніх подій в Україні, як-то вибори до місцевих органів влади і наступного після цього повстання підприємців супроти Податкового кодексу, якось пройшла повз уваги одна вельми цікава і значуща подія у сусідній з нами Грузії. А саме – ухвалення у першому читанні закону про люстрацію.

Чи то наші засоби масової інформації просто не помітили цього кроку у державі, яка ще нещодавно лише на крок випереджала Україну в спробах вирватися з цупких обіймів "старшого брата", чи то не вважали його значущим, проте досвід у проведенні подібного закону може послугувати й Україні. Адже це – досить простий і дієвий спосіб позбутися нашої так званої "еліти" в два прийоми.

Можна довго сушити голову питанням, як ми скотилися до такого життя і чому влада не дбає про народ, або хто і чому за неї голосував. Однак у підсумку маємо компрадорсько-клептоманську олігархію замість омріяної демократії та свавілля чиновників всіх рівнів замість верховенства права.

Тому давайте розберемося, хто ж наші вожді. Їх можна класифікувати за багатьма принципами, починаючи від партійного кольору і закінчуючи шириною обличчя на екрані.

Але спільне в них неодмінно одне – всі вони вихідці з комуністичної партії. І так звана опозиція, і чимало націонал-патріотів, і регіонали, і самі комуністи. Більшість з них – колишні політруки, комсомольці, номенклатурники і просто стукачі або їх діти.

Щоб не бути голослівною, наведу кілька прикладів. Батько пана Луценка був першим секретарем Рівненського міського комітету КПУ, а також секретарем ЦК КПУ і членом Президії ЦК КПУ.

Володимир Литвин працював в ЦК КПУ і захистив дисертацію на тему "Діяльність Комуністичної партії України з вдосконалення підготовки викладачів суспільних дисциплін (1966-1975)".

Можна тільки уявляти, чому він вчив студентів-істориків Київського Університету.

Навіть порівняно молодий Вадим Колесніченко примудрився побути першим секретарем Володимир-Волинського комсомолу, а Анатолій Матвієнко доріс до 1-го секретаря ЦК ЛКСМУ та члена ЦК КПУ.

Я вже не кажу про сумнозвісного Віктора Медведчука, з легкої руки якого зогнив на каторзі Василь Стус.

Якщо ж взяти нинішніх найвищих державних посадовців від ПР, то як мінімум третина з них або ж колишні кадебісти, як Володимир Сівкович чи Олександр Попов, або ж колишня партноменклатура, як Віктор Славута, Віктор Тихонов чи Володимир Яцуба.

Ще як мінімум третина – так чи інакше пов’язані із криміналом, а ще третина – колишні водії та секретутки, коханки та коханці, ну і, звичайно ж, родичі.

А якщо копнути нинішню КПУ, моральні критерії провідників якої можна резюмувати епіграфом до цієї статті, то волосся дибки встає від таких представників народу.

Отже, як бачимо, ноги сьогоднішніх горе-правителів ростуть якраз із того самого місця, в якому Україна опинилася після 1918 року. Тому не дивуймося, що влада не дбає про народ.

Бо вона не є народом, а ордою, що прийшла грабувати нас з вами під різними гаслами. Так чинили їх діди, батьки, так поступають і вони зараз.

Повертаючись до прийнятого грузинами закону про люстрацію, який, до слова, вже давно діє в інших східноєвропейських країнах – Угорщині, Польщі, Естонії, Литві, Латвії, Чехії, Словаччині – він би став у пригоді і нам, українцям.

Фактично цей закон є забороною обіймати владні посади всім, хто був причетний до злочинів комуністичного режиму, а також надає доступ до інформації щодо минулого кожної особистості, якій заманеться податися у державні керівники.

Навіть суто з точки зору права людини має знати, кого вона обирає, останній момент вже сам по собі є неабияким досягненням.

Чим би це було погано для України? Народ знав би правду про тих, хто зараз у владі, і про тих, хто туди рветься.

Перші мали б змогу піти собі на відпочинок або навіть за ґрати (злочини проти людства терміну давності не мають!), а другі з самого початку своєї політичної кар’єри замислювалися б над своїми діями і вчилися б відповідальності.

Звичайно, ухвала подібного закону викликала б хвилю обурення насамперед з боку Кремля і його приспішників. Але якщо Україна хоче бути не тільки незалежною, але й вільною, то час вже позбавитися стокгольмського синдрому. Бо, як відомо, хто продасть свободу за хліб, не матиме ані хліба, ані свободи.

Тому корисним буде й нам вивчити досвід пострадянських держав, що давно заборонили зайдам і запроданцям вирішувати їхні долі. Перший крок у цьому напрямку міг би стати визнання комуністичного режиму як злочину проти народу і заборона комуністичної символіки нарівні з фашизмом.

Другим – прийняття закону про люстрацію. Таким чином, ми б вирішили наше питання корумпованої влади у два простих прийоми.

Пам’ятаймо, що комуністи як і кдб-шники колишніми не бувають.

Якщо вони упосліджували й грабували населення все своє життя, то навряд чи стануть добрими самаритянами на схилі літ. Їхні діти природно вчилися у них самих, переймаючи їхню поведінку і цінності, тому очікувати від них любові до України, турботи за власний народ і гідних еліти вчинків, не варто. Яблуко від яблуні далеко не падає.

Отже, будьмо пильними і допитливими, і вимагаймо очищення нашого суспільства від комуністичних упирів.

Більшість країн світу вже давно поставили знак "дорівнює" між фашизмом і комунізмом. Час й нашому суспільству розпочати роботу над цим. І вимагати від можновладців кроків, спрямованих на ухвалення відповідних законів.

Тільки під тиском суспільства, кожного з нас, країна зможе позбавитися всім набридлої номенклатурної влади. Всього у два прийоми.

Інна Тарасюк, Богота, Колумбія, для УП

Реклама:

УП 100. Поза межами можливого

"Украинская правда" представит свой второй в истории рейтинг лидеров - сотню украинцев, которые делают наибольший вклад в независимость и будущее Украины.

Киев | 20 ноября
КУПИТЬ БИЛЕТЫ
Уважаемые читатели, просим соблюдать Правила комментирования
Реклама:
Информационная изоляция Донбасса или Еще один "грех" Facebook
Почему невозможно таргетировать рекламу в соцсетях по всей Украине (укр.).
̶Н̶е̶ для прессы. Почему Раде следует восстановить прозрачность
Как Банковая планирует дальше блокировать назначение Клименко руководителем САП
Руководство страны может попытаться использовать ручную комиссию сейчас, затянув назначение Клименко на несколько месяцев и переиграть уже даже утвержденные результаты (укр.).
Кредиты и ипотека во время войны
Как государство поддерживает тех, у кого есть кредиты в банках и что делать, чтобы не допустить массового банкротства после войны? (укр.)
Зеленое восстановление транспорта: удобно для людей
Какие принципы следует учесть при восстановлении городов, чтобы улучшить систему общественного транспорта? (укр.)
Запустите малую приватизацию в условиях войны. Что для этого нужно?
Зачем возобновлять процесс приватизации во время войны? (укр.)
Оккупанты воруют украинское зерно: поименный список мародеров
Кто помогает вывозить и какие компании покупают у россиян украденное украинское зерно? (укр.)