Третья революция
У новітньому часі Україна пережила дві революції - у 1991-му й у 2004 році. Сотні тисяч людей виходили на вулиці, мільйони підтримували їх своїми голосами - і перемагали. Завдяки цим революціям обидва рази було оновлено керівництво країни, здійснено системні зміни в гуманітарній і зовнішній політиці.
Революція-1991 призвела до утворення незалежної української держави й розпочала побудову власної економіки. Це була національно-визвольна революція, аналогічна до американської, ірландської, антиколоніальної африканської чи польської боротьби за незалежність.
Революція-2004 встановила демократичну політичну систему й визначила європейський курс України. Це була ліберальна революція, аналогічна до студентської революції 1968 року в Парижі, котра змінила суспільний світогляд Франції.
Чого бракувало?
Жодна із цих двох наших революцій не була економічною.
Як наслідок, Україна є країною недовласників, податкова система є репресивною, ресурси держави розкрадаються, суди продаються. Малий і середній бізнес - дійна корова місцевих чиновників і центральної влади. Натомість олігархат відмиває через офшори мільярди, уникаючи податків.
Жодна із цих революцій не була по-справжньому соціальною. "Москва не має права забирати українські багатства" і "Багаті поділяться з бідними" носили соціальний відтінок, особливо для найбідніших людей. Але й далеко не були ключовими.
Жодна з обох революцій не змінила ситуацію з порушеннями прав людини. Не припинилися катування в міліцейських відділках і 92%-ні "розкриття злочинів", за якими стоять поламані людські долі.
Жодна із цих двох революцій - антикомуністична-91 і антикримінальна-04 - не змогли покарати злочинців попередньої епохи. Не в останню чергу - через слабкість команд, що прийшли до влади.
Жодна із цих двох революцій не досягла цілі повністю. І не в останню чергу тому що не вирішили базисного економічного питання.
Яка нова якість?
Революція, на котру зараз очікує Україна - буржуазна. Як, наприклад, у Голландії в 17 столітті, чи у Франції в 1789 році. Почитайте історію - аналогії є досить переконливими. Голландська революція була успішною, французька - призвела до крові й диктатури.
Чого вимагають буржуазні революції?
По-перше, рівності правил гри й скасування "станових" привілеїв.
По-друге, ефективного використання державних коштів.
По-третє, справедливого оподаткування.
По-четверте, можливості участі в державній політиці.
Феодалізм, котрий зараз є панівною системою в Україні, здається, досяг вершин абсолютизму. Владу й ресурси сконцентровано в одних руках, парламент контрольований, медіа - здебільшого теж. В опозиції залишилися лише вулиця й інтернет.
Буржуазний порядок денний
Як виглядає новий український буржуазний революціонер? Це здебільшого дрібний бізнесмен, котрий дає працю ще кільком людям. Він пережив бандитський початок 90-х, вижив у кризу 1999-го, пройшов тиск кредитами й економічне падіння останнього часу. Він зумів собі дати раду з державним і тіньовим тиском, збалансувавши дві сторони бізнесу.
Але - він далі не хоче так жити. І Податковий кодекс є тільки останнім аргументом, щоб виступити проти теперішніх правил гри.
Що має вимагати українська буржуазна революція?
По-перше, встановлення однакових економічних правил гри для всіх учасників: оподаткування, дозволи, контроль.
По-друге, прозорість усіх державних видатків, заборону на предмети розкоші для чиновників.
По-третє, створення відкритого кадастру власності, котрий мав би нарешті зробити власність священною й припинити практику рейдерства.
По-четверте, реформу судової системи, котра мала б справедливо судити економічні спори, а не бути інструментом за більший хабар.
По-п'яте, майнову люстрацію теперішніх і колишніх державних чиновників, котрі збагатилися за останніх 20 років, розкрадаючи державне майно.
По-шосте, перевиборів парламенту й президента, котрі не мають права приймати Кодекс, який не пропонували в передвиборчих програмах. Згадаймо "5 років податкових канікул".
Насамкінець
Революції не можна прагнути - як, наприклад, не можна захоплено мріяти про тяжку хірургічну операцію. Але при потребі її таки треба провести.
Результатом третьої революції має стати держава, що ефективно надає послуги - і отримує від людей податки як плату за ці послуги.
Проте така революція відбудеться лише тоді, коли чинній владі буде повноцінна політична альтернатива.
Остап Кривдик, політолог, активіст, спеціально для УП