Сельский голова как средство против фальсификаций

В Україні збираються протистояти фальсифікаціям виборів. Це чесно. Але вже пізно. Основні фальсифікації вже відбулися.

Хоча представники громадянського суспільства наголошують, що, мовляв, якщо в містах спостерігачі не дадуть сфальсифікувати вибори, то у селі людей переламають, явку сфальсифікують і за рахунок цього вкинуть на кожній дільниці бюлетені за Партію регіонів до місцевих рад.

Це не так. Давайте подивимося на вибори в селі. Вони нікого ані в Києві, ані в обласних центрах, за великим рахунком, не хвилюють. Вибори сільської ради та сільських голів.

Звичайно, партію влади цікавить результат на сільських дільницях до місцевих рад. Визначені конкретні завдання і відповідальні за їх реалізацію. Надто це стосується Сумської, Полтавської та Чернігівської областей. Самі регіонали зізнаються, що отримано завдання зробити всі ради на лівому боці Дніпра з помаранчевих біло-блакитними.

Тому діючих та перспективних кандидатів на сільських голів масово вербують до партії. Це ж саме відбувається і з директорами сільських шкіл, агрофірм, всіх, хто має будь-який вплив на людей у селі. З лідерами громадської думки працюють системно і на результат: або нейтралізація, або лояльність, або, найкраще, вступ до лав партії. Проти нікого не має бути. Проти - лише на кухнях.

Для справедливості зауважимо: методи залякування застосовують лише в крайніх випадках. Досить і вмовляння. Вербують не лише в кабінеті голови райадміністрації.

Це як мережевий маркетинг. Вас умовляють ті, хто ще вчора разом з вами був серед нашоукраїнців, бютівців, соціалістів. Вас вмовляють люди, яких ви поважаєте. І головний аргумент за вступ: ви нам потрібні.

Якщо ви будете не з нами, вам доведеться піти. Але хто ж тоді буде робити ту справу, в якій ви - справжній фахівець? Хіба вам не шкода вже зробленого? Хіба у вас немає амбітних планів на майбутнє?

Ви нам потрібні. Ви потрібні Україні. А в Україні ми надовго. Мінімум на десять років. А де ж ви знайдете в районі роботу?

І все. І вже завтра ви вмовляєте наступного. І наступному говорите, як по Кіплінгу: ми з тобою однієї крові - ти і я.

Ось це і є головна технологія (і основна непряма фальсифікація) ПР: ви підвищуєте авторитет партії шляхом втрати власного. Бо всіх людей же не обдуриш. З дулею в кишені, опустивши очі, багато хто пише заяви.

В Сумській області декого з "непримиренних" взяли на хитрий компроміс: пишете заяву без дати до ПР, а дату поставимо 1 листопада. Коли вас виберуть сільським головою.

У селах відбуваються трагедії у дусі 30-тих років. Вчорашні друзі й куми розпльовуються і з'ясовують, хто продався, а хто молодець. Причому вступ до ПР на Сумщині розцінюється як вступ до лав поліції у 1941 році.

Звичайно, треба за будь-якого режиму лікувати людей у ФАПах та вчити дітей у школах. І ніхто не хоче втрачати роботу. І всі розуміють, що людину примусили. Але присмак лишається.

Хороші люди намагаються бути "хорошими поліцаями" і під чарку каються і здають "явки і паролі" регіоналів. А є затяті. Які вступивши самі, змушують вступати інших. Як колись до колгоспу.

Такі завтра підуть розкуркулювати чи забирати хліб. Історія повторюється. Кадри готові є. І немає поетів, щоб це описати. Україна мовчить, бо не знає маленьких трагедій, коли з екранів співають про великі.

Але конкуренція в селах на посади сільських голів є. Керувати селом - не треба бути генієм. Голова сільради отримує чистими на руки 2,5-3 тисячі гривень, що для села чималі гроші. Статус прирівнюється до державної служби. В майбутньому - пільгова пенсія.

Звичайно різні сільські ради - різні амбіції. Сільські ради поблизу великих міст - це земля. А значить великі гроші. Сільради, в яких понад півтори тисячі населення, мають мільйонні бюджети.

Сільради, де 400-500 людей - дотаційні, і бажаючих покерувати тут менше. Середній бюджет середньої сільради близько 600 000 гривень.

Четверо працюючих. Бюджет утримує ФАП, дитсадок, будинок культури. Коштів більш, ніж на утримання майже немає.

Відбувається централізація влади і грошей в райцентрі. Вже зараз більшість дитсадків приєднано до шкіл і створено так звані навчально-виховні комбінати. Таким чином, дитсадок переводять на фінансування з районного бюджету. З 1 січня 2011 року на районні бюджети переводяться усі ФАПи.

Сільська рада втрачає повноваження. Залишається лише чотири ставки адміністрації, зруйнований клуб і кілька тисяч на благоустрій села. Але стабільна зарплата, при невеликих навантаженнях, мотивують людей боротися за крісло сільського голови.

В середньому 2-3 кандидати на посаду, хоча у великих селах кількість учасників доходить до 15 і більше.

Саме це унеможливлює прямі фальсифікації. Якщо хтось намагатиметься вкинути пачку заповнених "за когось" бюлетенів, спостерігач чи член комісії, який симпатизує Івану, кандидату на сільського голову, одразу ж подумає, що вкинули не за ПР до райради, а вкинули за конкурента Івана Петра. Буде скандал. Тому всі всіх пильнують.

Те саме і з виносними скриньками. Ніхто не пустить ходити по хатах людей з однієї кампанії. Так само і каруселі з виносом бюлетенів будуть "спалені" вмить.

У деяких партій є розвинена мережа місцевих осередків, і хоч як не деморалізована опозиція, в селі знайдеться кілька нарваних, готових до боротьби.

Проте, фальсифікація виборів можлива. "Українська правда" вже писала про піраміду мережевих агітаторів, розкриту в Сумській області завдяки журналістам "Панорами" та небайдужим людям.

Найбільш вірогідні фальсифікації у день виборів не на дільницях, а на етапі перевезення протоколів і документів з дільничних комісій до територіальних. Весь керівний склад більшості комісій представлений партійцями коаліції і контролюється райадміністраціями.

Моделюємо ситуацію. У багатьох областях або доведені, або на рівні чуток є відомості про друк неврахованих позанормових бюлетенів. Чомусь же їх друкують?

За законом, бюлетені "за" партію чи мажоритарних депутатів, скажімо, в обласну раду мають бути запаковані в окремий конверт/пакет. Всього з дільниці повезуть в ТВК від 130 до 200 пакетів. На пакетах з бюлетенями, згідно з новим законом, розписуються не всі члени комісії, а лише голова, заступник і секретар.

Якщо керівництво комісії і супроводжуючий міліціонер заздалегідь "порозумілися", вони дорогою можуть поміняти пакети з порахованими бюлетенями на такі ж, але заздалегідь заготовлені (зі своїми підписами), потім викинути протокол (хоч і підписаний іншими членами комісії), і підписати новий, "правильний", проставивши карлючки за інших членів ДВК.

Тотально це неможливо, бо буде обурення і спротив. Але разово, наприклад, за депутатів мажоритарщиків до обласних рад - чому б ні. Навіть якщо партії ведуть паралельний підрахунок голосів.

То що ми бачимо? Представники опозиції оскаржують весь протокол ( решта цифр, особливо голосування за списки, збігаються), а лише одна позиція: за кандидата-мажоритарника, яких в районі всього два. Ви скаржитесь? Перераховуємо? Та будь-ласка. В нашому пакеті все сходиться, дійсно переміг кандидат Х.

А в результаті обласна рада правильного кольору. Тим більше, що частина людей в провінційних комісіях ще пам'ятають фальсифікації 1999, 2000, 2002 та 2004 років.

Правда, після 2004 року майже в кожному районі були засуджені за фальсифікації. Але ж можна сказати: "Русские своїх не бросают". А регіонали дійсно, не як помаранчеві, - своїх не здають.

Висновок: порядність та небайдужість людей - ось єдино можлива технологія протистояння фальсифікаціям. Але з огляду на те, як швидко здалися районні еліти, - можливо все.

Віктор Бобиренко, Суми, для УП