Кто пишет бизнес-план для Верховной Рады?

Бізнес-план - це техніко-економічне обґрунтування діяльності підприємств в ринкових умовах, програма його діяльності.

Він характеризує модель підприємства в майбутньому і складається для діючого, або нового підприємства, нового виду діяльності, або продукції. Він потрібен керівництву фірми, акціонерам, інвесторам. Бізнес-план, за правило, складається на рік, два роки, іноді на довший термін (за матеріалами Вікіпедії).

В умовах, що склалися після оприлюднення рішення Конституційного Суду про фактичну відміну конституційної реформи 2004 року (визнання неконституційним закону "Про внесення змін до Конституції України" від 8 грудня 2004 року № 2222-IV) Верховна Рада опинилася під загрозою дострокового припинення повноважень.

Адже відповідно до частини першої статті 77 Конституції України в редакції 1996 року, про відновлення дії якої повідомив у своєму рішенні КСУ, чергові вибори до ВР відбуваються в останню неділю березня четвертого року повноважень Ради.

Зрозуміло, народні депутати не можуть змиритися з таким "підлим" втручанням Основного Закону у термін їхніх повноважень.

Так само, як на результати діяльності підприємства, фірми, галузі впливає внутрішнє і зовнішнє середовище, так і "під куполом" - внутрішнє середовище є джерелом сили підприємства, зовнішнє - джерелом, яке живить підприємство ресурсами, що необхідні для підтримки його внутрішнього потенціалу на відповідному рівні, тобто забезпечує стійке існування підприємства.

Цікаво проаналізувати рівень впливу окремих факторів (майбутній висновок КСУ щодо конституційності проекту закону про внесення змін до статей Конституції, які регулюють строк повноважень Верховної Ради (законопроект Мартинюка-Єфремова-Шарова); оголошення ЦВК початку виборчого процесу, тощо) на напрямок подальших дій депутатів щодо забезпечення подовження свого існування.

Варіант перший і майже нереальний. Конституційний Суд ухвалює висновок щодо невідповідності законопроекту провладної більшості вимогам статей 157 та 158 Конституції. У цьому разі питання майже знято. Майже.

Варіант другий і дуже розлогий. У випадку позитивного рішення щодо проведення чергових виборів до Верховної Ради в останню неділю жовтня п'ятого року повноважень ВРУ (як передбачав відмінений КСУ закон № 2222-IV), можна виконати наступне:

По-перше, внести зміни до Конституції не чекаючи наступної чергової сесії. Цей спосіб зовсім не відповідає статті 155 Основного Закону, але хто сказав, що це може стати на заваді парламентській більшості?

Пізніше, коли відносини з іншими партнерами по коаліції раптом не складуться, варто лише довести порушення процедури прийняття закону і відмінити його положення, готуючись до швидких та потрібних виборів.

По-друге, (якщо депутати не підуть на реалізацію першого пункту з якихось причин) можна чекати наступної чергової сесії, збираючи тим часом голоси для забезпечення більшості від конституційного складу ВРУ.

Але до 22 листопада Центральна виборча комісія повинна оголосити початок процесу виборів народних депутатів, що відбудуться 27 березня 2011 року.

Тож потрібно прийняття зміни до закону про вибори народних депутатів, обмеживши строк виборчого процесу до 50 днів (саме стільки залишається до 27 березня від першої ж можливості прийняти зміни до Конституції).

Або дати вказівку ЦВК не оголошувати старт, і в разі покірного мовчання у відповідь, отримати на майбутнє підґрунтя для її розпуску з підстав невиконання професійного обов'язку (може колись і знадобиться).

В продовження дій у листопаді: а) Верховна Рада приймає зміни до Основного Закону конституційною більшістю і здійснює свої повноваження до 2012 року;

б) Верховна Рада не приймає зміни до Конституції (не вистачає голосів), залишивши актуальною частину першу статті 77 в редакції 1996 року про проведення чергових виборів народних депутатів в останню неділю березня четвертого року повноважень Верховної Ради.

Центральна виборча комісія за 50 днів оголошує про початок виборчого процесу і всупереч здоровому глузду (навіть для дострокових виборів депутатів відведений 60-денний термін) починає виборчий забіг.

Зрозуміло, не можна стратегію поведінки можновладців повністю віднести до поняття бізнес-плану. Адже практично його вважають формою експертної оцінки доцільності та ефективності здійснення нової підприємницької ідеї.

Зважаючи на роботу законодавчого органу протягом уже довгого періоду, вести мову про будь-яку новизну та логіку немає жодних підстав.

Але все ж таки декілька із основних етапів процесу бізнес-планування можна з легкістю застосувати і до майбутніх кроків народних висуванців:

а) визначення цілей та головної мети - визнання акціонерів, одержання інвестицій, максималізація прибутку і тому подібне;

б) збирання даних для кожного розділу бізнес-плану - найважливіше значення для успіху має маркетинговий аналіз, вивчення ринку, потенціальних споживачів, можливостей конкурентів, слабких та сильних сторін фірми;

в) складання бізнес-плану - практика показує, що бізнес-план має складатися фірмою самостійно або з допомогою консультантів. Написання бізнес-плану на замовлення, за дорученням має низку недоліків.

Та основним, на мою думку, все таки залишається г) визначення цільових читачів бізнес-плану, що пов'язано з метою бізнес-плану.

Це можуть бути інвестори, акціонери, банки, менеджери вищого рівня керівництва..., а також депутатські фракції тих провладних партій, які 31 жовтня дійдуть висновку щодо доцільності проведення чергових виборів народних депутатів в 2011 чи 2012 році, враховуючи результати голосування на місцях та падаючі рейтинги.

І питання, хто має визначати дату виборів, адже парламент не уповноважений сам собі продовжувати життя, тут ні до чого! Найголовніше - ретельно підготувати бізнес-план!

Анна Середа, спеціально для УП