Рецепт против фальсификаций на местных выборах

Найближчі місцеві вибори стануть одним з головних тестів для нинішньої влади на предмет їхньої відданості демократичним принципам.

Причому, цей тест влада складатиме не перед українським народом, а перед міжнародним співтовариством і авторитетними міжнародними організаціями. Закордонні структури залишаються чи не єдиними інституціями, перед якими ця влада хоча б намагається зобразити "хорошу міну при поганій грі".

Останні міжнародні візити Януковича, його запевнення, що в Україні будуть дотримуватися демократичні принципи і забезпечуватиметься свобода слова - зайве цьому підтвердження.

Що ж до власного народу, а тим більше - опозиції, то влада вибрала найбезглуздішу модель поведінки: взагалі не зважати на різного роду вимоги.

Закон - головна технологія фальсифікацій

Прийняття нової редакції закону про місцеві вибори - яскравий приклад, що в хід запущений "бульдозер", який намагатиметься все змести на своєму шляху.

З майже 1000 поправок нардепів-опозиціонерів не була прийнято жодної! В результаті прийнятий закон - повернення в минуле не тільки системою виборів, але й правилами гри.

Прийняття на позачерговій сесії ВР, в порушення регламенту, фактично без обговорення, одразу в цілому змін до закону про місцеві вибори - це ні що інше, як намагання хоч якось "підлатати" цей документ. Причому той закон, що голосувався, не відповідає тій версії закону, яка оприлюднена на сайті президента і ВР.

Але про це трохи згодом.

Резюме цьому закону: "написаний і прийнятий владою для партії влади".

Починаючи зі зміни системи виборів, формування виборчих комісій і закінчуючи оскарженням результатів виборів, все націлене на єдину мету - забезпечити перемогу Партії регіонів і підім'яти під себе місцеве самоврядування.

Досить часто можна було почути популярну тезу, що потрібно змінити пропорційну виборчу систему, оскільки депутат повинен бути ближче до виборців.

Змінили - на мажоритарно-пропорційну. Але чи буде обраний саме той депутат, якому виборці віддали свої голоси, а не той, якому "намалювали" голоси у протоколі? Пам'ятаючи вибори за часів Кучми, питання залишаються риторичними.

"Нарізка" округів і закріплення за ними кандидатів-мажоритарників, які повинні наперед перемогти, - це повернення до старої-доброї технології у новому виконанні. Про неї багато хто призабув, але зараз доведеться згадати. А можливо й випробувати на собі. Особливо тим кандидатам-демократам, які ратували за повернення "мажоритарки".

Якщо ПР хотіла зробити депутата ближчим до виборця, то потрібно було запровадити пропорційну систему з відкритими списками, яка активно обговорюється ще з 2005 року. В теперішньому виконанні повернення мажоритарки - це звичайне "окозамилювання" для виборців. Бо мета дуже проста - провести у депутати своїх або лояльних.

Іншою стороною медалі є намагання утворити неприродні більшості у місцевих радах за рахунок мажоритарників. Якщо до більшості увійде депутат-мажоритарник, то його важко буде назвати "тушкою". Адже завжди знайдеться пояснення, що це не партія перемогла на окрузі, а окремий депутат - такий унікальний і авторитетний.

Однозначно, що ця виборча система покликана відтворити більшості на місця за прикладом формування "коаліції" у ВР.

Порядок створення ТВК - це ще одна технологія спотворити волевиявлення виборців. Тільки цього разу не шляхом "доштукування тушок", а шляхом освячення потрібних протоколів про підрахунок голосів. Хоча не потрібно виключати і такої технології, як перекуповування членів ВК - ще один різновид "тушок".

Відповідно до нової редакції закону, більшість у комісіях завжди матимуть представники коаліції. Кількість членів ТВК за нововведеннями від 9 до 18 членів. Право на подання кандидатур матимуть місцеві організації партій, які представлені у ВР, та інші місцеві організації партій, які планують взяти участь у виборах.

Щодо другої категорії, то тут все достатньо просто: всі партії подають по одній кандидатурі й шляхом жеребкування буде обрано 3-х членів комісії.

У першій категорії якраз і криється вся проблема.

По-перше, в усіх ТВК владна коаліція матиме мінімум 9 членів комісій. По-друге, і це найголовніше - оприлюднена версія змін до закону про місцеві вибори не відповідає тим змінам, які приймалися і відображені у стенограмі засідання ВР від 30 серпня 2010 року.

Мова йде про першу частину 22-ї статті. Логіка змін до цієї статті у виконанні голови Регламентного комітету, і за сумісництвом - голови фракції ПР, пана Єфремова передбачала, що місцеві організації партій, які мають спільну фракцію у ВР, подадуть узгоджені 3 кандидатури до кожної ТВК. І саме з цих кандидатур ЦВК повинна була б формувати територіальні виборчі комісії.

Але у законі, який оприлюднений, закладена зовсім інша ідея - кожна з партій, яка входить до фракцій у парламенті може подати по 3 кандидатури, а ЦВК обере з них найдостойніших. Критерієм такого відбору стане наявність "досвіду роботи у виборчих комісіях, комісіях з референдуму".

Розглянемо цю ситуацію на прикладі фракції НУНС, яка налічує у парламенті 9 партій. Уявімо, що кожна з цих партій подала по 3 кандидатури до складу кожної ТВК. Таким чином, у ЦВК буде меню з 27 претендентів, з яких потрібно обрати 3 кандидатури. Об'єктивно оцінюючи ситуацію у фракції, неважко здогадатися, яким кандидатурам ЦВК надаватиме перевагу, враховуючи, безумовно, їхній "шалений" досвід роботи у комісіях різного рівня.

Ось, будь ласка, ще одна технологія, яким чином забезпечити у ТВК повну перевагу і "намалювати" потрібні результати голосування.

Очевидною проблемою буде зняття кандидата  з реєстрації. Наперед прогнозуючи склад ТВК, можна стверджувати, що це буде широко вживаною технологією з боку влади.Рішення про реєстрацію кандидата в депутати може бути скасоване, зокрема, якщо "після оголошення йому територіальною виборчою комісією попередження в порядку, передбаченому частиною шостою цієї статті, повторно порушив вимоги цього закону", стаття 45.

Те ж саме стосується і списків місцевих організацій партій. Як відомо, "дідько захований в деталях". Так от, у частині шостій статті 45 визначено, що у разі порушення місцевою організацією партії або кандидатом вимог закону, ТВК може оголосити відповідній місцевій організації партії або кандидату попередження. Іншими словами, попередження може бути винесено за будь-що.

Тому не дивуйтеся, якщо неугодні кандидати будуть масово "нагороджені" попередженнями за незрозумілі порушення, і висітимуть на таких своєрідних "гачках", з острахом очікуючи можливого зняття з реєстрації.Не можна оминути своєю увагою ще одну очевидну технологію фальсифікацій.

Виборчі бюлетені друкуватимуться на поліграфічних підприємствах, які обиратимуться територіальними виборчими комісіями на власний розсуд. При цьому в законі не визначено на належному рівні порядок контролю за виготовленням виборчих бюлетенів. Крім того, передбачена можливість друкування виборчих бюлетенів без зазначення номерів виборчих дільниць.

Не будемо забувати і про інші традиційні способи фальсифікацій, починаючи від каруселей і фотографування на мобільні телефони бюлетенів з галочкою у потрібному місці, і закінчуючи голосуванням на дому.

Про малювання потрібних результатів у протоколах вже згадувалося.

Таким чином, на старті виборчої кампанії маємо закон, який однозначно можна назвати технологією для забезпечення "свята демократії".

Чи можна виробити рецепт проти фальсифікацій?

Безумовно, партійні штаби розроблятимуть різні технологічні схеми, як захистити результати виборів. Спробую запропонувати один з рецептів проти фальсифікацій, використовуючи гасло Народного Руху "Не бійся! Не зраджуй! Не мовчи!"

Не бійся!

В когось одразу виникне запитання: "А чого нам боятися?" Дуже правильне питання, поки не доходимо до конкретики.

Вже сьогодні багатьом можливим кандидатам у депутати від демократичних сил, які є прохідні, чиновники різних рівнів переконливо рекомендують не йти на вибори. Мовляв, а навіщо тобі це?

Пам'ятаємо і про доручення адміністраціям зібрати інформацію з 16 пунктів про кожного підприємця, в тому числі його політичну орієнтацію. Однозначно, в нинішніх умовах бізнесмену чи чиновнику йти на вибори - це вже майже геройський вчинок.

Але цікаво те, що не потрібно боятися!

Згадаймо, як на початку 90-х років також лякали, але врешті-решт Україна відновила свою незалежність? Потрібно йти на вибори - і кандидатами у депутати, і членами комісій, і офіційними спостерігачами.

Масовість представників різних політсил на виборчій дільниці й у приміщенні ТВК під час встановлення результатів голосування забезпечить тотальний контроль на кожному етапі виборів.

Контроль і реагування - це єдиний засіб не допустити повної фальсифікації виборів. При цьому добре було б заздалегідь розподілити ролі на виборчій дільниці й таким чином структурувати роботу в ДВК.

Не зраджуй!

Серйозним тестом для демсил на цих виборах стане якість підбору кандидатів. Провалений подібний тест у 2006 році призвів до створення більшостей під голів державних адміністрацій. Спочатку від Ющенка, зараз від Януковича.

Кожен кандидат повинен і лягати, і прокидатися з думкою, що за зраду буде такий суспільний осуд, що з хати не вийдеш! Краще отримати менше депутатів у радах, аніж провести стадо зрадників, котрі наступного ж дня шукатимуть місце біля "владного корита", пояснюючи потім, мовляв "інакше не міг, у мене ж бізнес". Чи щось схоже до цього...

Не можна залишати без уваги формування територіальних і дільничних виборчих комісій, щоб не вийшло так, що подали кандидатури від однієї партії, а реально працюють на іншу партію чи кандидата.

Спроби перекупити членів комісій будуть застосовані на цих виборах, як в принципі і завжди. Тому мають йти тільки перевірені роками люди, а не тимчасові пасажири.

"Не зраджуй!" повинно бути адресоване і до українських виборців, бо "продати свій голос" стало, на жаль, тенденцією, яка супроводжує вибори.

Депутат, який "купив" собі мандат, ніколи не буде працювати задля захисту прав громади.

Він буде працювати на себе і відробляти гроші, які вкладені у підкуп виборців. Погоджуся з тими, які заперечать, що людям пояснити цю тезу буде важко, бо вони розчаровані і вже нікому не вірять.

Але ж іншого шляху немає, як донести до українців думку, що продаж свого голосу - це також форма зради.

Не мовчи!

Найефективніша зброя у боротьбі проти фальсифікацій, - не мовчати.

Члени комісій, офіційні спостерігачі, уповноважені і довірені особи, кандидати, одним словом усі причетні до виборів, повинні чітко реагувати на кожну протиправну дію.

Включили адміністративний ресурс - не мовчати, нехтують вимогами закону - не мовчати, брутально фальсифікують - не мовчати!

Потрібно відкинути настрої, що все програне, правди неможливо добитися, до суду не має сенсу подавати, а тому потрібно сісти, склавши руки, і нічого не робити. Акти і скарги - це дуже ефективна зброя, яка у переважній більшості ситуацій працює.

Вже сам факт публічного оголошення: "Ви порушуєте закон і я складатиму акт!" - досить часто попереджує і зупиняє порушення.

Не будемо забувати, що для влади головне, щоб все пройшло тихо. Потрібно ж продемонструвати Європі, що у нас демократія процвітає, а вільні вибори - це кредо влади.

Тому, кожне порушення має бути зафіксоване актом, а кожна протиправна дія має бути оскаржена в суді. Саме від конкретики залежатиме ставлення до виборів як українських виборців, так й іноземних спостерігачів. Голослівні заяви без доказів, що на виборах були фальсифікації, ні до чого не призведуть.

Теза "не мовчи!" спрямована і до засобів масової інформації. Від активності місцевих ЗМІ у донесенні правдивої інформації про підготовку до фальсифікацій та їх викритті залежить у великій мірі, якими вибори будуть по факту.

P.S. Є ще один рецепт проти фальсифікацій на виборах. Але він малоймовірний. Це фантастичний варіант, коли вся опозиція збагне, до чого призвела їхня взаємна "боротьба за мир", коли "каменя на камені не залишилося" від тих, хто так активно боровся.

І збагнувши це, об'єднається!

Ні, не в одну команду, бо це ще неймовірніше. А хоча б тимчасово - поєднає свої зусилля, щоб забезпечити спільний контроль на виборах і відстоювання результатів голосування. Не будемо забувати, що представників від опозиції усіх разом і так буде небагато.

А скільки серед них тих, хто не боїться, не зраджує і не мовчить?

Іван Крулько, заступник голови НРУ, голова ВГО "Молодий Народний Рух", спеціально для УП