Наука безнаказанности

Наочні засоби сприяють процесові навчання не тільки дітей. Те, що бачимо на власні очі, переконує краще, ніж будь-які перекази чи коментарі.

У чому саме переконуємось, звісно, залежить від розривом між першим і другим.

І від того, де можна дивитися самим, а де чомусь вирішують за нас, про що маємо знати.

Youtube, на відміну від Першого національного каналу, не керується міркуваннями позитивного чи провладного змісту інформації. Не належить ані голові Служби безпеки, ані іншим представникам чи прибічникам влади.

Саме там, і ще на одному лише СТБ, де не влада вирішує, про що треба знати, можна дивитися, як міліція або допомагає, або стоїть осторонь, коли невідомі нападають на мирних захисників парку Горького в Харкові. А затримують тільки тих, на кого нападали. За відсутністю реальних підстав, звинувачують їх у злісній непокорі працівнику міліції.

Побачите й кілька нападів на журналістів, зокрема, і застосування співробітником УДО сили до журналіста СТБ Сергія Андрушка. Про той напад не можна сказати, що його забули. Розповідали нам навіть про обурення президента: "Президент вважає, що так просто цього залишити не можна - винний має понести кару".

Обурення обуренням, але 13 вересня прокуратура Києва відмовила Андрушку в порушенні кримінальної справи, і передала його заяву в ГПУ. Нібито після "повної й всебічної перевірки заяви журналіста".

Уже наступного дня, Youtube, а також нашу правосвідомість, збагатив іще один інцидент. Хоча не все видно з відеокліпу, варто спочатку подивитися, оскільки будь-яке описання цих подій має своє контр-описання. Щоправда, ті, хто дивиться тільки телевізію, не змушені ускладнювати собі життя розбіжностями між версією влади та досвідом власних очей.

Голова Херсонського відділення Комітету виборців України (КВУ) і журналіст газети "Вільний вибір" Дементій Білій хотів послухати звіт міського голови Херсона Володимира Сальдо, та повідомити про його зміст читачам газети та іншим виборцям. Хіба міський голова не має звітуватися перед виборцями?

Втім, виявилось, що влада не тільки знає, про що треба знати, але й про те, кому буде цікаво звіт вислуховувати. Невідомо, як саме підбирали "членів територіальної громади Херсона - вчителів, лікарів, науковців, представників бізнесу" тощо. Але багатьох виборців, та й двох опозиційних депутатів міськради, які самі вирішили, що треба пана Сальдо послухати, не впустили до зали. Хоча із кліпу видно, що є вільні місця.

Цитую КВУ - організацію, яка ані вдома, ані за кордоном, не славиться хуліганськими витівками чи провокаторством: "Після втручання заступника голови Херсонської облдержадміністрації Андрія Яценка Дементія Білого було впустили в зал, але охорона відмовилася допустити туди інших журналістів, а також депутатів міської ради".

Завдяки відеоклипу ми самі є свідками тої неповаги до прав пересічних, не спеціально підібраних, виборців, що хвилювало голову Херсонського відділення КВУ, й повної відсутності агресії в його поведінці. Бачимо, як його виштовхують із зали.

Далі не знімають, проте є й показання дружини та колег, які, звісно, відразу вибігли в хол.

На превеликий жаль, є й повідомлення на офіційному сайті міської ради - про того самого Дементія Білого:

"Вийшовши до холу, він явно провокував одного зі своїх візаві на конфлікт, використовував нецензурні вирази, після чого вдарив його фотоапаратом по голові. Візаві журналіста, херсонський підприємець Віктор Шевчук, в результаті отримав черепно-мозкову травму з розсіченням."

Іншу версію події можна прочитати в заяві Української Гельсінської спілки з прав людини, іншої організації без хуліганських звичаїв.

Найбільше непокоїть роль у всьому цьому співпрацівників міліції.

У заяві міськради стверджується, що їх викликали. Хоча слабо віриться, що на подібному заході їх не було й треба було "викликати". Білий та свідки кажуть, що правоохоронці спостерігали, не втручаюсь, допоки фотоапарат Білого не влучив у носа тому "бізнесменові", який його бив. Тоді прибігли міліціонери, викликали "швидку" та відправили "постраждалого" в лікарню. Може, тому, маємо тільки фотографію Білого, а не того невідомого, чи охоронця, чи бізнесмена Шевчука, який, за його словами, Дементія "не бив, бо він є журналіст".

У такому стані Дементія Білого опитували доблесні правоохоронці, допоки йому не стало погано, і довелось викликати "швидку". Не він наполягав на госпіталізації, як стверджується в заяві, - а лікар.

Співпрацівники міліції, які під час конфлікту стояли неподалік, склали у відношенні Білого протокол "про адміністративне правопорушення за фактом хуліганських дій на громадському заході".

Наступного дня, 15 вересня, прокуратура Суворовського району Херсона порушила кримінальну справу за фактом спричинення невідомим легких тілесних ушкоджень активісту УГСПЛ, голові херсонського відділу Комітету виборців України, редактору херсонської газети.

Хотілось би вірити, що справу не поховають, і що порушиться питання, чому міліція знову, як у Харкові, служить владі, а не громадянам.

Не завадить, звісно, і запитання: кому саме служить влада?

Підстав для оптимізму, на жаль, немає - забагато накопичилось прикладів безкарності.

У Харкові, незважаючи на міжнародний розголос, на обурення абсолютно незаконною вирубкою дерев і не менш неприпустимими діями та бездіяльністю міліції, ані МВС, ані прокуратура не знайшли порушень з боку правоохоронців.

Це не лише корпоративність на місцях. Міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов назвав законним рішення влади Харкова про вирубування дерев і фактично виправдав усі дії міліції.

На сьогоднішній день місцева влада оприлюднює наклепницькі звинувачення проти Дементія Білого. Телеканали замовчують інцидент, який вважали би подією суспільного значення в будь-якій демократичній країні.

А влада робить вигляд, що нічого не помічає.

Моралі владі не стану читати - ніби не розуміли, що безкарність породжує безкарність. Якщо, звісно, не мають тільки одну амбіцію - наздогнати та перегнати Білорусь. Бажано, щоб принаймні спромоглись зрозуміти, що межа беззаконню є завжди.

Як, власне, і терпимості народу.

Галя Койнаш, спеціально для УП