От рецессии к депрессии

Найвідоміший і нині найпопулярніший у світі економіст, Пол Кругман, у наші дні виступає на сторінках поважних світових видань як такий собі своєрідний пророк і вчитель. Він - перший в історії лауреат Нобелівської премії не з чистої економіки, а з економічної географії.

І це не є випадковим явищем.

На початку ХХІ століття саме ця доволі рідкісна і в нас, і в усьому світі спеціальність, яку в Україні називають "економічна і соціальна географія", дає світові основну масу найуспішніших геополітиків і геоекономістів, прогнозистів і футурологів.

Очевидною є й причина цього явища.

Саме на стику природи, економіки й людського чинника в ХХІ-му столітті знаходиться імпульс розвитку сучасної цивілізації.

У своїх публікаціях Пол Кругман пророкує наближення набагато складніших часів. Фактично - переростання нинішньої рецесії світової економіки в затяжну депресію. При цьому він, як істинний економіст-географ, у першу чергу звертає увагу на просторово-територіальні відміни в цьому явищі.

Дійсно, нині ми маємо своєрідні центри або ядра кризи. Звідти, ніби відпрацювавши певну успішну модель, кризові явища поширюються на інші країни, і особливо - на міждержавні інтеграційні об'єднання, до яких ці держави входять.

Рецепти, які пропонує для подолання світової кризи пан Круг ман, багато в чому є парадоксальними для класичної економічної науки й пануючих нині економічних теорій. Так, він пропонує не зменшувати державні витрати, як це намагаються робити більшість кризових країн, а навпаки - їх збільшувати.

Але повернемося, так би мовити, до наших баранів, тобто до України.

Поки на Заході обговорюють шляхи подолання рецесії, Україна вже однозначно втягується в депресивний стан. Якщо врахувати до цього ще й людський чинник, тобто абсолютно непрофесійне керування економікою повністю неграмотних людей, які своїми висловлювання й діями ганьблять Україну, і служать посміховиськом для всієї планети, - то справи, не знаю що там вони собі думають, надзвичайно серйозні.

Чим усе це може закінчитися для нинішньої влади, які трагічні події чекають на все наше суспільство через неминучу економічну неспроможність керівної й спрямовуючої верстви, не хочеться й говорити. Адже остання концептуально не знає що робити, і тому робить не те.

Додамо ще й той очевидний факт, що наше суспільство наскрізь прогниле в морально-психологічному сенсі, глибоко корумповане згори донизу й навпаки. Український істеблішмент знаходиться в повній залежності від концептуально збанкрутілого "російського шляху" розвитку суспільства.

Тому вже не драматичність, а трагічність ситуації - неспростовна.

Як колега Кругмана, можу запропонувати власне бачення сьогоднішньої ситуації, її причин і шляхів подолання депресії в Україні.

Як показують соціально-економічні факти, сьогодення криза вражає ті країни, які володіють обмеженим набором ресурсів власного розвитку, або ж нераціонально, неефективно чи злочинно використовують наявні ресурси.

Беремо три європейські країни, які підпадають хоча б під одне із цих визначень - Грецію, Португалію, Іспанію - і маємо кризу, яка неодмінно переросте в депресію.

Україна належить до тих не багатьох країн світу, які, за моїми підрахунками, мають понад 100 різних видів ресурсів соціально-економічного прогресу.

Я не знаю, який би рівень економічного розвитку мала Греція, де живе надзвичайно підприємлива нація, якби вони мали наші запаси залізної, марганцевої, уранової, мідної руди, нафти й газу на шельфі Чорного моря, алмазів на Українському кристалічному щиті, бурштину й топазів, смарагдів, золота й платини, найпотужніші на планеті поклади лікувальних грязей, мінеральних вод, горючих сланців тощо.

Але геополітично-божевільна орієнтація нинішньої влади України на Росію ніколи не дасть їх використати на повну потужність.

Адже всі вони, без винятку, є реальними конкурентами відповідній російській сировині. При тому вся українська сировина, як ресурс економічного розвитку, за моїми підрахунками, від 3 до 10 разів є конкурентоспроможнішою за російську.

Саме через географічний чинник. Тобто - просторову близькість до масового споживача й не екстремальні умови видобування.

Для мене очевидно, що нинішня влада, якщо вона хоче вижити, врешті-решт буде вимушена прибрати від влади чисельних дурнів, нездар, непрофесіоналів, некомпетентних людей, яким нині просто рясніють владні кабінети.

Нещодавно мене було викликано в якості експерта на нараду до одного міністерства. І я в її процесі дуже швидко зрозумів: нове керівництво просто взагалі не розуміє про що йдеться! Декілька експертів вели розмову між собою на власному професійному жаргоні, а керівництво лише переводило очі з одного з них на іншого, і в очах стояла справжня "чорна діра".

Ці політичні висуванці є чиїмось друзями, родичами й однопартійцями. Їхня кількість продовжуватиме зростати, аж поки вони не створять руйнівну для суспільства критичну масу. Адже майже всі вони конкретною справою, якою їм доручили керувати, ніколи не займалися.

Це - класичний шлях самознищення влади, який тисячі разів описаний у відповідній літературі. Читайте ж, панове, хоч що-небудь!

Якщо влада не одумається протягом наступних шести місяців - далі буде вже пізно.

Неграмотні люди, які керують державою, в принципі не здатні зрозуміти, що Україна й Росія є цілком об'єктивними конкурентами на одному й тому ж геополітичному полі.

Тому балачки про дружбу двох країн і націй є, кажучи науково, дурнею собачою.

Або Росія знищить Україну, або Україна знищить Росію. Третього не дано.

При цьому я, як і мій колега Кругман, говоритиму для багатьох усе ще парадоксальні речі. В України можливостей знищити Росію набагато більше ніж у Росії знищити Україну. Просто остання, на відміну від Росії, ніколи цього не робила системно й систематично.

Але об'єктивний хід розвитку цивілізації неминуче змусить нас виконати власну історичну місію.

Два роки тому я написав статтю, де все це передбачив і пророкував, що нової Помаранчевої революції більше не буде. Буде все набагато трагічніше, цитую самого себе: сотні осіб будуть страчені, тисячі потраплять до в'язниць, сотні тисяч утечуть із країни.

І взагалі, щоб щось зрозуміти в цьому світі, можу тільки ще раз запропонувати: читайте на сайті Українського центру мої футуристичні фантастичні романи "Три сни українця" і "День Незалежності".

Чи справдиться мій прогноз у повному обсязі - побачимо. Чекати вже недовго. Щиро ваш, економіст-географ, геополітик і футуролог.

Петро Масляк, спеціально для УП