Учителя не должны торговать квасом

Декілька тижнів тому прочитав у інтернеті новину, яка примусила мене серйозно замислитись над тим, в якій країні ми живемо.

Виявляється, у Симферополі вчителі торгують квасом і морозивом, бо два місяці не отримують зарплатні та відпускних. Загальний борг перед педагогами склав 18 мільйонів гривень.

Чиновники не можуть визначитися, де гроші, і лякають громадськість тим, що до кінця року без зарплатні залишаться також медпрацівники Сімферополя.

І це - соціальна держава, як передбачено Конституцією?  Це - "Україна для людей", яку обіцяв Віктор Янукович?

Політики багато обіцяють учителям на виборах, намагаючись заробити собі політичні бонуси. Закінчуються вибори, а можновладці про свої обіцянки відразу забувають.

Педагоги продовжують злидарювати в числі тих 10 мільйонів громадян України, які живуть за межею бідності.

У жовтні 2009 року, під час виборчої кампанії, тоді ще кандидат на посаду президента країни Янукович обіцяв, що "в державі треба всім учителям надати статус державних службовців . Насправді ж "кнопкодави" із фракції Партії регіонів під час розгляду відповідного законопроекту взагалі відмовилися в повному складі за це голосувати.

Блок Литвина - обіцяв надати не тільки вчителям статус держслужбовця, а ще й лікарям. Саме завдяки таким програмним тезам вони здобули голоси педагогів та прослизнули в парламент без будь-якої чіткої програми або ідеології.

Учителі за них голосували, бо такі обіцянки лунали привабливо. І ці обіцянки залишилися невиконаними.

Більше того, зараз стало цілком зрозуміло, що ця ідея є неоднозначною. Статус держслужбовця додасть учителям багато нових обов'язків.

Чи попередили педагогів, малюючи молочні ріки з кисільними берегами в "країні чудес" державної служби, що доведеться декларувати доходи та відбиватися від настирливих атак правоохоронців, яким для росту в кар'єрі хочеться розкривати корупційні злочини, і, звичайно, не у вищих ешелонах влади?

Тепер, осмисливши всі: плюси та мінуси прожекту з держслужбою, українські педагоги просто жалкують про свій вибір, тому що (вкотре!) попалися на гачок політичних авантюристів.

Насправді вчителям потрібен не статус державного службовця, а просто достойний рівень оплати праці та соціального захисту.

Сьогодні розвинуті країни Європи щороку вкладають в освіту 10 - 12% валового внутрішнього продукту. У час "економіки знань" розумові ресурси приносять набагато більший прибуток, ніж природні.

Вітчизняна освіта в останні роки фінансувалася втричі менше ніж у розвинених країнах. Ситуація не змінилася й після гучних обіцянок міністра освіти Дмитра Табачника про суттєве підвищення зарплат педагогам. Українські вчителі мають найнижчу зарплату на європейському континенті.

Чи треба нагадувати, що якість вітчизняної освіти залежить від рівня оплати праці вчителів?

Коли заробіток учителя не відповідає реальним витратам його фізичної та розумової енергії, важко вимагати від нього повної самовіддачі. Хоча є багато сумлінних, талановитих педагогів, які продовжують вкладати душу у виховання нового кращого покоління. Такий трудовий героїзм вартий найвищих державних нагород.

Забезпечення високого рівня соціального захисту науково-педагогічних працівників, справедливої оплати праці, соціальних гарантій - головний пріоритет розвитку будь-якої держави. Не варто забувати, що саме вчитель - ключова постать у формуванні громадянина України.

Саме від вчителя залежить інтелектуальний і духовний потенціал нації. Побудова нового демократичного, справедливого суспільства, яке орієнтується на високі національні та загальнолюдські цінності, неможлива без міцного фундаменту - якісного навчання та виховання культурних, свідомих, грамотних громадян.

9 липня 2010 року парламентом до уряду було надіслано запит щодо недопущення суттєвого зростання заборгованості з виплати заробітної плати. З відповіді віце-прем'єра Сергія Тігіпко стало зрозуміло, що уряд не вживає всіх можливих заходів щодо подолання цього ганебного явища.

У парламенті зареєстровано проект закону "Про внесення змін до закону "Про освіту", щодо гарантій соціального захисту педагогічних та науково-педагогічних працівників.

Цей законопроект передбачає підвищення виплат надбавок за вислугу років педагогічним і науково-педагогічним працівникам. Щомісячно у відсотках до посадового окладу, залежно від стажу педагогічної роботи, вчителі отримуватимуть: за стажу понад 3 роки - 20%, понад 5 років - 30%, понад 10 років - 40%, понад 20 років - 50%.

Також педагогічні працівники зможуть отримати державну допомогу на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Законопроект передбачає виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 2-х прожиткових мінімумів.

Додатковими та своєчасними заходами для підвищення соціального статусу науково-педагогічних працівників може бути їхнє звільнення від оплати комунальних послуг.

Саме таких гарантій соціального захисту потребують освітяни. І якщо урядова коаліція в черговий раз не відмовиться від передвиборчих обіцянок Януковича, цей законопроект буде прийнято. Тоді вчителі зможуть повернутись до своїх учнів замість того, щоб торгувати квасом.

Андрій Павловський, народний депутат України, член комітету ВР з питань соціальної політики та праці, спеціально для УП