Закон Архимеда

Якщо неадекватність київської міської влади до викликів часу, до потреб громадян влучно назвали космосом, то діяльність нинішніх керманичів держави щось уже подібне до вступу в загробне життя.

Воюючи буцімто із опозицією, яка, до речі, нині нижча трави, тиха, як миша під віником, влада зумисне із відчайдушною насолодою, грубо і настирно витоптує, гидливо вириває все українське, що залишилося в нашому житті. Перетворюючи Україну в донбаську руїну.

Чим, як не справжнім публічним спіритизмом, можна назвати, приміром, практичні уроки мовного двійочника Азарова, який страшніше за китайців чи японців, яких би десантом зненацька висадили на березі Дніпра, кривляється перед телекамерами на початку засідання уряду чи навіть з парламентської трибуни, зачитуючи домашні заготовки фраз, підготовленні на всі випадки життя прес-службою Кабміну.

Хіба ж це не паронормальне явище, коли лідер нації, прихід якого його одні лизуни вже проголосили посланням Бога, а інші пристосуванці завбачливо висовують на здобуття Нобелівської премії миру, перед телекамерою каже своєму підлеглому: "Сейчас я тебя буду спрашивать по-украински, а ты мне по-украински отвечай...".

І вони влаштовують кількахвилинний сюжет дешевого фіґлярства, блазенства, буфонади.

Ці комікси для бидла запускають на екрани і щедро подають в оселі українців послушні арфуші і бекендорфи. Щоб багатомільйонне дійне стадо платників податків знало, хто ними править, і добре розуміло, що ці, котрі щербате мовлять, не пощадять нікого, лишень хтось ослухається, чи спробує подумати про непокору. Будемо, мовляв, залізною рукою (читай - кулаком) наводити порядок...

Це ж треба так ненавидіти Україну! Її співочу мову, народ, його тисячолітню спадщину, історію, культуру, літературу і всі інші надбання, щоб доручити згинання, плюндрування національної волі народу відвертим українофобам на кшталт табачників, колісниченків, чечетових, джарти і їм подібним.

Як простосерда похвала подвижникам нахабного впровадження відвертого рашизму, прозвучала цими днями щира, захоплива заява лідера про золоту сторінку життя України в ярмі кучмізму.

Ось, виявляється, куди нас силоміць, примусом, ґвалтом, під наглядом могильових і хорошковських, провадять донецькі управителі - безпосередньо в жорстко русифікований кучмостан. Із переслідуваннями за інакодумство, з підслуховуваннями розмов на кухнях і в туалетах, із мерзенним стеженням міліцейськими "топтунами", з проведенням так званих "профілактичних" бесід.

Нас знову загороджують у задушливому стійлі інформаційної блокади, з викручуванням рук журналістам, затискання писками в асфальт. Маріонеткові суди, подібно до довгобразих коней, які у спасівку махають головами лише вгору-вниз, що має означати: "так, так", штампують постанови і рішення виключно на підтримку влади.

Начебто не було мільйонних виступів представників різних регіонів у центрі Києва 2004 року. Наче люди не рознесли, не розтрощили Україну-тюрму архітектора Кучми.

Виходить, життя не навчило. Позаяк розкоронований "хазяїн" за сприяння "синка"-Ющенка, благополучно відійшов на спочинок, а проворні наглядачі всякими правдами-неправдами взяли реванш.

Нині ж, укупі з російськими правителями, які вже ось-ось, здається, подавляться, відщипуючи все більші й більші шматки падкого українського пирога, буквально заливають сало за шкіру тим, хто помислив після "всенародної перемоги" на Майдані про свободу і демократію, хто беззастережно повірив у те, що Україна може, в обхід Росії, без її доброї ласки, самотужки побудувати громадянське суспільство.

Та ще й тоді, коли споконвічна метрополія якраз все більше й більше погрузає в новий вид підконтрольного самодержавства, коли все що діється в державі знаходиться під недремним оком всевидющих телекамер.

Відчувається, незабаром у Кремлі будуть у режимі реального часу спостерігати за тим, як українофоби на Банковій та Грушевського корінну, титульну націю нашої держави активно, буквально силоміць, через коліно, переробляють у ранг ізгоїв на своїй землі.

Але українці - не стадо безволосих мавп, як, схоже, вважає дехто із нинішніх правителів. І не тому, що примати, можливо, дещо вищі за розумовою кваліфікацією від конкретних "козлів", на голови яких ще не так давно посилалися громовиці нинішнім лідером нації.

Кого-кого, а Бога не обдуриш, одним подихом славлячи ім'я Ісуса на горі Афон та навколішки перед московським попом Кирилом, а іншим благословляючи українофобні погроми, які буквально щодня учиняють соратники по Партії регіонів. Бог усе бачить і за все віддячить!

Жаль, що україноненависники в парламенті, Кабінеті Міністрів, на Банковій не можуть уяснити простої істини. Що автоматично завчений зі школи закон Архімеда потрібно пам'ятати все життя. А найбільше в політиці. А він, як відомо, проголошує, що нa тіло, занурене в рідину, діє виштовхувальна сила, яка дорівнює вазі рідини в об'ємі зануреного тіла або його частини...

А це означає, що чим жорстокіше на владних олімпах будуть поводитись розперезані українофоби - побратими Януковича, Азарова, тим швидше зміцніє в народі спротив злісному зросійщенню України. Тим більше шансів зміцнитися, перемогти на наступних виборах радикальним націоналістичним партіям.

Україна, її виборці, не публічно, звичайно, а швидше підсвідомо, потай від влади і навіть сусідів, уже більше покладаються на тих, хто врятує Україну від російського загарбання. Іще можна сказати - від безвихідної ситуації...

Олександр Горобець для УП