Преодолеет ли кризис "Батькивщина"?

Жодна проблема не може бути вирішена
на рівні, на якому вона виникає.
Альберт Ейнштейн

Із останніх заяв Юлії Тимошенко про необхідність реформування партії очевидно, що сама лідер усвідомлює, що в такому стані без радикального реформування, демократизації та кадрового оновлення ВО "Батьківщина", партію очікує сумна доля НДП, СДПУ (о), ПРП, НСНУ тощо.

Очевидно також, що Тимошенко поки що не збирається сходити з "політичної дистанції" та достроково поповнювати лави політичних пенсіонерів.

Проблема полягає в тому, що реформування партії потрібно проводити, що називається, "на марші" - тобто в процесі підготовки до чергових виборів мерів міст та селищ, та в місцеві ради.

Навіть якщо на вересневому з'їзді партії будуть прийняті радикальні зміни до Статуту (або його нова редакція), ці зміни неможливо буде реалізувати до початку виборчої кампанії.

Тобто виборчу кампанію ВО "Батьківщина" починає в існуючому розбалансованому стані та з існуючим кадровим потенціалом.

І з великою ймовірністю ці вибори програє (результати останніх місцевих виборів в Києві та Тернополі - тому підтвердження).

В даному випадку також спрацьовують відомі закони управління: 1)жодна система не здатна до самореформування, 2)саме явний чи прихований супротив корпоративної бюрократії є основною проблемою будь-яких змін чи реформ.

На даний момент чергова звітно-виборча кампанія ВО "Батьківщина", за виключенням Києва, завершена. І, наскільки мені відомо, крім проблемних регіонів (Харків та Львів) пройшла вона тихо та спокійно.

Партійна бюрократія на всіх рівнях в черговий раз тихо самоклонувалась.

Автор є членом партії ВО "Батьківщина" з 2004 року, до того ніколи не був членом жодної з парій, включно комуністичної. На місцевих виборах 2006 року був обраний депутатом Печерської районної в місті Києві ради за списком БЮТ, згодом - обраний головою Постійної комісії з бюджету, соціально-економічного розвитку, приватизації та підприємництва.

З 2005 року я також був незмінним членом бюро Печерської районної партійної організації.

Поза партійною роботою моя основна професія - системний та антикризовий менеджмент, доволі, як видається, успішний. Компанія, якою я керую, за п'ять років збільшила товарообіг більше ніж в 10 разів, неодноразово перемагала в декількох галузевих рейтингах.

Всі компанії, в яких я працював на керівних посадах, завжди були або ставали лідерами в своїх галузях (офісна техніка, FMSG, ринок меблів, фармацевтичний ринок, страховий ринок).

Тобто, маючи досвід успішного бізнес-менеджменту, мені було цікаво, чи можна впровадити системний менеджмент на рівні місцевої партійної організації, і партії в цілому?

На жаль, не вийшло - жодна система не здатна на самореформування.

Напередодні чергової районної конференції своїм листом до чинного голови та членів бюро РПО я просив не включати мене кандидатом в члени наступного бюро.

Основна причина - більше не хотів брати участь в спектаклі, який називається "демократичне обрання керівних органів партійної організації". Тим більше, що лідер партії нещодавно заявила про необхідність докорінного реформування партії, обрання лідерів партійних осередків на альтернативній основі та після проведення праймеріз.

Чому "інтелектуальній" Печерській партійній організації не показати приклад належної демократичної організації виборів і не чекати вказівки зверху?

Те, як відбулася чергова звітно-виборча кампанія в Печерській РПО - яскравий приклад того, як партійна бюрократія маніпулює статутними вимогами щодо організації партійного життя, абсолютно формально ставиться до вимог Статуту парії, замінюючи реальну та системну роботу "імітацією бурхливої діяльності".

По формі - все відбувається правильно, по суті - суцільні фальсифікації.

Основа партії, згідно Статуту, її первинні партійні організації (ППО). В гонитві за вимогами вищих органів партії збільшувати кількість членів партії, в партію приймались хто завгодно і як завгодно.

Основний принцип - щоб "людина була хороша", ні про яку активність, принаймні половини списочного складу партійних організацій, мова не йшла.

Вся діяльність ППО забезпечується 10-15 активістами, хоча за кожним ППО числиться 50-100 членів. Відповідно, жодна первинна організація просто не здатна зібрати кворум. Таким чином, всі рішення за ППО приймаються та оформлюються фіктивно та формально керівниками ППО.

Раніше, під час виборчих кампаній, за такою ж гонитвою за виконанням планів масовими приписками були загублені непогані ідеї "Громадського помічника Юлії Тимошенко" та "Кола друзів Юлії Тимошенко".

Я двічі намагався зібрати збори ППО, керівником якої я був призначений рішенням бюро (що є само по собі порушенням Статуту партії). І двічі не зміг зібрати кворуму, навіть аби легалізувати свою посаду голови ППО. Хоча маю біля 20 досить активних членів ППО, які і були основою для організації останньої виборчої кампанії.

Таким чином, можу стверджувати, що обрання делегатів від ППО на районну конференцію - суцільна фікція.

Далі - більше. Я був здивований складом членів районної конференції: на 70-75% - це літні люди переважно жіночої статі (нічого не маю проти цієї категорії громадян, але це точно не пасіонарна частина суспільства).

Молодих людей - одиниці. Звичайно, формалізованість та заорганізованість партійного життя аж ніяк не цікавить і не може зацікавити сучасну неформальну молодь.

Сама конференція проходила за повним сценарієм колишніх конференцій КПРС: як пропонувались та обирались керівні органи конференції, за формою та духом основних доповідей та співдоповідей ("все - добре, за винятком окремих недоліків") та за одностайним голосуванням по всім питанням порядку денного (за винятком одного разу, коли молода дівчина "утрималась по приколу", чим трохи оживила цікавість учасників конференції).

Такого повного "одобрямсу" я не пам'ятаю з часів Радянського Союзу! Голосували "списком" і за обрання членів нового бюро, і за членів ревізійної комісії. Впевнений, що більшість учасників конференції навіть не знають, за кого власне вони голосували.

Прикро, але такий повний "одобрямс" означає не що інше, як повну байдужість присутніх до долі партії та її районного осередку. І це зовсім не засмутило організаторів конференції! Де відкритість думок, де дискусії, де альтернативність?

В результаті - партійна бюрократія зберегла свій статус-кво та забезпечила своє місце в списках на майбутніх виборах до місцевої ради.

Я свідомо не називаю жодного імені учасників цього дійства, тому що це - типовий приклад не тільки для партійних осередків ВО "Батьківщина", але й для більшості партій України.

Це -  приклад фактичної деградації партій лідерського типу та провладних партій в Україні. Політичні проекти, побудовані за лекалами КПРС, які не здатні бути цікавими для молоді та пасіонаріїв, приречені на політичну смерть.

Одне із джерел проблем існуючих партій - перманентні та постійні вибори, що перетворили партійні осередки в постійно-діючі виборчі штаби, а вибори - в спосіб заробітку для партійної бюрократії.

Потрібно вміти розділяти власне партійну роботу, депутатську діяльність членів партії та роботу виборчих штабів. У нас - все в одному. Тому про системність - годі й мріяти.

Я свідомий того, що партійна бюрократія, захищаючись, може ініціювати моє виключення з партії. Але також впевнений, що таким чином "партійне болото" затягне згодом і всю партію на дно в політичне небуття.

Але - "краще нічого не робити, ніж робити нічого" (Лев Толстой).

Сергій Сорока, для УП