Будет ли новая СПУ? Или: Перспективы отечественного социализма

Чим далі заходить в своїй ґенезі українська демократія, тим частіше замислюєшся над її профпридатністю для український реалій. І цілком справедливо: плюралізм породжує хаос, вільна економіка - монополізацію, політична конкуренція - олігархізацію політики, демократичні вибори - клоунаду.

Політична арена Україна, не дивлячись на її одноманітність та інертність, в той самий час демонструє величезний спектр політичних ідеологій (якщо це так можна назвати).

Серед них особливе місце займає соціалізм, який потенційно може стати серйозною альтернативою демократії. Між тим, саме соціалізм овіяний стереотипами та політичними міфами, а якість вітчизняного соціалізму взагалі викликає величезні запитання.

Натомість, якщо абстрагуватись від сучасних політичних реалій, то дійсно можна стверджувати, що соціалізм має перспективи в Україні, а українському капіталізму не завадить трохи "лівизни".

Особливості лівих ідеологій в Україні, безумовно, полягають в пережитому радянському минулому, яке відбивається на сприйнятті сучасності. Дійсно, асоціації з терміном "соціалізм" у більшості населення зводяться до планової економіки, п'ятирічки та державного регулювання.

Подібні уявлення стимулюють роки діяльністю таких політичних сил як СПУ та КПУ, де перша - традиційний радянський ілюзорний намет, а друга - політичний "труп" нереалізованих можливостей.

Сьогодні активно йдуть розмови про оновлення СПУ, яке, в розумінні партійців, полягає в зміні керівництва, а простіше - зміщенні Сан Санича з соціалістичного трону.

Втім, подібні метаморфози жодним чином не змінить диспозицію СПУ. Тим більше, що заміну Мороза Цушком назвати оновленням язик не повертається.

СПУ, при всій її некомуністичності, - продукт пострадянської епохи, збудована колишнім радянський керівництвом, відповідно, запропонувати населенню вона може (могла) небагато.

Сьогодні після структурних електоральних змін, в умовах 20-літньої ліберальної практики, соціалізм має стати не альтернативою комунізму (як діяло СПУ в 90-ті), а альтернативою ліберальній демократії, а це потребує принципово нових підходів і пропозицій.

Тому перспективу має не оновлення СПУ, а її комплексна реінкарнації, або поява нової соціалістичної сили. І вона, безумовно, буде.

Сама актуальність соціалістичних ідей для України, як вище зазначалося, продиктована вадами діючої системи. Український менталітет, при всій своїй європейскості, має сильні колективістські традиції, сподівання на державу, бажання соціальних гарантій, що погано кореспондується з жорсткою конкуренцією та "американською мрією".

Українці прагнуть високого рівня соціального забезпечення, безкоштовної медицини і освіти, регульованих цін тощо. Подібні пропозиції завжди отримують схвальну оцінку населення і саме це є потенційним політичним полем діяльності соціалістів.

В той самий час, соціалістичний підхід має трансформуватись в бік європейських традицій. Однак створити вітчизняну "а ля Швецію" буде не так просто.

В Швеції державний сектор має солідні розпорядчі та контрольні функції, а країною править ефективний і дієздатний парламент. Там царюють компроміс влади та бізнесу на взаємовигідних умовах і громадянське суспільство з сильними профспілками та високим рівнем громадянської свідомості.

Це ринкова економіка з справедливими правилами "гри" та захистом соціальних прав громадян.

В Україні із зовсім іншими принципами і правилами існування запит на соціалістичні ідеї, безсумнівно, буде. І саме цей шлях є перспективним - хоча б з огляду на те, як живуть люди в фактично соціалістичній Швеції.

Ось тільки громадянський запит має супроводжуватися і запитом на механізми реалізації, інакше отримаємо чергове "покращення життя вже сьогодні".

З точки зору ризиків, то варто сказати, що європейські цінності, запечатані в обгортку соціалізму, можуть супроводжуватися авторитаризмом. Особливо в українських реаліях, де запит на "сильну владу" досі зберігається.

Де ж візьметься політична сила соціалістичного спрямування? Вона вже зріє там, де сучасна влада менш за все на неї чекає - в громадських об'єднаннях, які є ідеальним середовищем до появи соціалістичних ідей.

Альянс декількох сильних ГО призведе до появи партії, а напрацьована до цього база - плацдармом для приходу до влади.

Теоретично, адаптація соціалістичних ідей європейського зразка для України можлива, а діяльність в опозиції такої політичної сили позитивно вплине на владу.

По-перше, в контексті інтеграції деяких соціалістичних принципів, особливо, якщо соціалісти налагодять сильні зв'язки з профспілками.

 По-друге, це шанс для появи дієвої політичної конкуренції, яка фактично зникла після виборів 2010 року (нехай пробачить мене Юлія Володимирівна).

По-третє, це нарешті призведе до появи в Україні дійсно ідеологічних партій та активізації ідеологічного фактору як визначального в ході виборчих кампаній (ПР та Ко нарешті доведеться відповідати на важливі ідеологічні питання).

Місцеві вибори стануть шансом для таких проектів, а передвиборча кампанія до Верховної Ради може стати їх політичним бенефісом. Так, що Олександре Олександровичу, не хвилюйтеся, зміна Вам іде...ось тільки точно не в лиці Цушка.

Віталій Філіповський, політичний аналітик, для УП