Цена обещаний Януковича

За перші сто днів президентства Віктора Януковича ми не побачили нічого суттєво нового. Звісно, окрім обіцянок, сумнівних оборудок з державною власністю та повернення до адміністративно-командних методів часів президента Кучми.

Невдячна справа - судити про владу по її обіцянкам. Щедрість на словах не обов'язково означає спроможність дотриматись своїх слів.

Мільйони трудящих та пенсіонерів, які живуть у злиднях на сході України, повірили Януковичу. Вони гадали, що при "донецькій" владі їх рівень життя виросте. Натомість влада планує підвищення тарифів на енергоносії, воду, житлово-комунальні послуги.

Кажуть, що тарифи піднімає не уряд. Це не зовсім так. Зараз не існує жодного органу державної влади чи місцевого самоврядування, жодної значної установи чи корпорації, які б вирішували серйозні питання без відмашки "згори".

На Банковій дадуть відмашку. Тому що у рості тарифів зацікавлені спонсори виборчої кампанії Януковича - ті спонсори, яким належать облгази, обленерго тощо. Спонсорам треба "відбити інвестиції".

І місцеві ради затвердять грабіжницькі тарифи, як це вже зробили в Києві. Після чого хвилю народного гніву заглушать на місцевих виборах восени, з неодмінним використанням адміністративного ресурсу на повну потужність.

Потім виявиться, що до влади прийшли ті самі люди, тільки вже під синіми прапорами. Вони скажуть, що тарифи підвищили попередники і з цим нічого не поробиш. Так діє машина політичного обману.

Янукович обіцяв, що нас буде 50 мільйонів. Однак для написання плану "реформ" президента була залучена іноземна компанія McKinsey.

Найяскравішим індикатором відповідності державної політики передвиборчим обіцянкам Януковича є закон про держбюджет. Телебачення транслює балаканину можновладців, а правда ховається за сухими бюджетними рядками. Бюджет на 2010 рік є вироком для будь-яких надій на "покращення життя вже сьогодні".

Візьмемо, для прикладу, фактичний розмір прожиткового мінімуму в цінах квітня 2010 року. Він склав: на одну особу 916 гривень, проте в держбюджеті встановлено 839.

Для дітей віком до 6 років - 830 гривень, в держбюджеті 767. Для дітей віком від 6 до 18 років - 1059 гривень, в держбюджеті - 917. Для осіб, які втратили працездатність - 727, в держбюджеті - 706 гривень.

Отже, уряд Азарова штучно занижує розмір прожиткового мінімуму.

Під час виборчої кампанії Янукович обіцяв суттєве підвищення заробітної плати працівникам бюджетної сфери.

Проте, відповідно до закону про держбюджет-2010, розмір мінімальної заробітної плати збільшиться лише на 53 гривні, або на 6% при прогнозованому рівні інфляції 13,1%.

Уряд Азарова розтоптав норму закону про оплату праці - розмір посадового окладу працівника І тарифного розряду в квітні 2010 року мав становити 884 гривні, проте фактично він залишився на рівні 567 грн. Влада недоплачує кожному працівнику мінімум 300 грн.

Кабінет Міністрів узаконив абсурдну "зрівнялівку" в окладах працівників. Тепер оклади працівників І розряду (прибиральники, сторожі, некваліфіковані) дорівнюють окладам працівників VІІ тарифного розряду - соціальних робітників, медсестер поліклінік, інженерів тощо.

3,5 мільйони працівників бюджетної сфери відчули на власній кишені, що уряд Азарова не виконує програму кандидата в президенти Януковича. "Суттєве підвищення заробітної плати" виявилось цілковитим обманом.

У передвиборчій програмі президента Януковича "Україна для людей" написано, що мінімальна пенсія буде на 20% вище прожиткового мінімуму.

Проте за рік мінімальний розмір пенсії збільшиться лише на 39 гривень, або 5,6%. Знову нагадаю: порівняйте з прогнозованим рівнем інфляції 13,1%.

Зростання пенсій та заробітної платні в 2010 році буде вдвічі меншим, ніж зростання споживчих цін.

В результаті збільшили пенсію на декілька десятків гривень тим пенсіонерам, у яких вона складає менше 706 гривень, 2 мільйони осіб отримали підвищення на 3-4 гривні, 4,3 мільйонам не збільшили взагалі. І оці жалюгідні подачки - це "покращення життя вже сьогодні"?!

Повертаючись до стимулювання позитивного демографічного балансу. У 2010 році не буде проіндексовано розмір допомоги при народженні дитини, вставлений урядом Юлії Тимошенко ще з 1 січня 2008 року (на першу дитину - 12240 гривень, на другу - 25000, на третю - 50000 гривень). Хоча ціни підвищуються щомісяця й далі будуть неухильно рости.

Дядечки з Кабінету Міністрів статтею 45 закону про держбюджет на 2010 рік надали собі право призначати і здійснювати виплати допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що надає їм можливість зменшувати розміри допомоги, встановленої законами України.

Я вже мовчу про одіозний 7-й пункт перехідних положень цього бюджету, юридичний зміст якого такий самий, що й в знаменитому вислові нинішнього прем'єра "Да пашлі ви!": уряд нікому нічого не зобов'язаний платити.

З рукава урядових махінаторів у краплену бюджетну колоду потрапив термін "рівень забезпечення прожиткового мінімуму". Ця, даруйте за сильний вислів, термінологічна фіга з маслом застосовується для розрахунку державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям. В результаті шулерський "рівень" навіть не досягає 50% прожиткового мінімуму для відповідних категорій населення.

Наслідком такого обману є суттєве зменшення розміру допомоги, яка надається державою малозабезпеченим сім'ям.

Урядом Юлії Тимошенко передбачалося у проекті бюджету на 2010 рік встановити розміри щорічної разової допомоги інвалідам війни І групи в сумі 5180 гривень, інвалідам війни ІІ групи в сумі 4144 гривень, інвалідам війни ІІІ групи в сумі 3626 гривень.

Урядом Азарова розміри щорічної разової допомоги скорочено в п'ять разів: інвалідам війни І групи - 1000 гривень, інвалідам війни ІІ групи - 900, інвалідам війни ІІІ групи - 800 гривень.

Уряд Тимошенко на санаторно-курортне лікування інвалідів передбачав виділити 90 мільйонів, уряд Азарова "поміняв концепцію": заощадив 10 мільйонів, але при цьому 25% осіб, які мають право на оздоровлення, позбавлені цієї можливості. Також 6% інвалідів, які мають право на безкоштовне забезпечення автомобілем, буде позбавлено такої можливості.

При всьому цьому ми чуємо плани грабіжницьких "реформ" і заспокійливі промови: мовляв, більше платитимуть багаті, бідним буде надано адресну допомогу. Наведений вище аналіз свідчить про те, що ефективної адресної допомоги в 2010 році годі й сподіватись.

Після того, як комуністи на чолі лівого блоку пішли обслуговувати олігархів з Партії Регіонів, лівий рух в Україні припинив своє існування, тепер нікому захищати інтереси людей найманої праці, простого робітника і селянина. Цю функцію зобов'язана взяти на себе опозиція.

Соцпартію от-от очолить міністр економіки Василь Цушко, підлеглі якого в розпал падіння фондового ринку офіційно оголосили про закінчення кризи. Насмішили всіх експертів. Звісно ж, сміх продовжує життя, але в гаманець його не покладеш.

Разом з "червоними" в правлячій коаліції знаходяться боси федерації профспілок та... федерації роботодавців! Хто буде боротися за добробут простого українця в коаліційному міжсобойчику біля владного корита?

Народ бачить, що обіцянки Януковича не виконуються. Скільки б Азаров не казав "мед", від того життя солодким не стане. А від гіркоти в роті та порожніх кишень недалеко й до протестних настроїв.

Влада має дослухатись до критики, брати до уваги пропозиції опозиціонерів. Інакше, якщо Янукович і компанія продовжуватимуть обманювати себе та інших, їх знесе хвиля від найближчого соціального вибуху.

Андрій Павловський, народний депутат України, міністр праці та соціальної політики в опозиційному уряді, для УП