Без истерик

14 червня цього року в "Українській правді" з'явилося повідомлення "Влада забороняє мітинги, згадуючи СРСР", з копіями листування між управлінням внутрішньої політики Одеської міськради та громадською організацією "Демократичний Альянс" щодо проведення мітингу.

У замітці було піддано нищівній критиці одеську міську владу, зокрема, її управління внутрішньої політики, які буцімто борються проти демократії, до того ж використовуючи зброю сумнозвісного радянського періоду.

Спираючись на цю публікацію, на багатьох сайтах і каналах телебачення - зокрема, на 5-му, ICTV та інших - прокотилася хвиля обурення демократичної спільноти України проти подібних дій і подібних методів. В інтернеті розгорнулась кампанія по дискредитації керівника управління внутрішньої політики як душителя свободи. Мовляв, людина, що протягом останніх тридцяти років займалася громадською діяльністю, зараз зраджує світлі ідеали демократії.

Проте розголос, який набула ця справа в засобах масової комунікації, і тональність дискусії викликає певну стурбованість.

На її тлі в багатьох громадян, які цікавляться суспільним життям, та й у громадських активістів, може з'явитися відчуття, що демократія - це вседозволеність, ігнорування законодавства та прав інших. А це вже - прямий шлях до згортання реальної демократії в нашій країні, де останніми роками ми мали певні надбання.

Отже, пропонуємо спокійно розібратися в ситуації.

11 червня на адресу Одеського міського голови звернулася молодіжна громадська організація "Демократичний Альянс" із повідомленням про проведення 14 червня "мирної протестної акції проти ухвалення ВР законопроекту № 2450 "Про мирні збори". До речі, назва законопроекту в повідомленні не відповідає фактичній. Його точна назва - "Про порядок організації і проведення мирних заходів".

Відповідно до власних повноважень, і згідно із процедурою розгляду подібних звернень, управління внутрішньої політики Одеської міської ради цього ж дня направило організаторам розгорнуту відповідь, де звернуло їхню увагу на порушення законодавчо встановленого терміну подання повідомлення - 10 днів.

Тут же були надані рекомендації стосовно того, які норми законодавства не слід порушувати під час проведення акції, і попередження про можливі наслідки в разі їхнього порушення.

Для відома.

З початку року це вже було 203-тє повідомлення про подібні заходи, що надійшло до управління, причому 85-те - з порушенням терміну. У минулому році в управління поступило загалом 312 повідомлень.

Ті заявники, хто звертається до мерії із такими зверненнями з порушенням терміну, отримують ідентичні відповіді-попередження. Їхній текст був відпрацьований за участю юридичних служб задовго до подій, що потрапили на шпальти УП.

Дійсно, 39-а стаття Конституції передбачає, що "громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно - підкреслюємо, завчасно! - сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону, і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, або захисту прав і свобод інших людей.

Виникає запитання: а чому саме "завчасно"?

Відповідь на це запитання міститься в рішенні КСУ від 19 жовтня 2001 року за № 4-рп/2001 у справі за конституційним поданням МВС щодо офіційного тлумачення вказаного конституційного положення про завчасне сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій. Там зазначається, що організатори подібних акцій мають сповістити відповідні органи влади про проведення цих заходів заздалегідь. Тобто в прийнятні строки, що передують даті їхнього проведення.

Ці строки не повинні обмежувати передбачене 39-ю статтею Конституції право громадян, а мають служити його гарантією, і водночас надавати можливість відповідним органам вжити заходів щодо безперешкодного проведення громадянами вказаних мирних акцій, забезпечення громадського порядку, прав і свобод інших людей.

У цьому рішенні КС також зазначається, що визначення конкретних строків завчасного сповіщення з урахуванням форм мирних зібрань, їх масовості, місця, часу проведення тощо є предметом законодавчого регулювання.

І ось тут виникає нове запитання: яким законодавчим актом сьогодні слід керуватись у визначенні нормативного терміну сповіщення про захід, що готується?

Адже всім відомо, що такого закону наразі немає.

А законопроект № 2540, який саме й має врегулювати ці питання, ще не прийнятий. Більш того, до нього є чимало зауважень як у громадськості, так і в органів місцевого самоврядування.

У цій ситуації правознавці рекомендують звернутись до постанови ВР від 12 вересня 1991 року за № 1545-ХІІ "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР", прийнятої майже одразу після проголошення незалежності України. Відповідно до неї, в Україні залишаються чинними нормативно-правові акти СРСР у частині, яка не суперечить Конституції та іншим законам України.

Як видно зі 39-ї статті Конституції, і це підтверджують критики славнозвісного листа, терміни попередження про масові заходи в ній не встановлені.

Тому єдиним законодавчим актом, який регулює сьогодні це питання, є указ президії ВР СРСР ще від 28 липня 1988 року за № 9306-ХІ "Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР".

Що ж стосується дозвільного характеру цього акту, на що посилаються деякі коментатори, то ця норма сьогодні не використовується, оскільки суперечить 39-й статті Конституції 1996 року, де йдеться про повідомний характер попередження органу влади.

Згаданим указом передбачено, що заява про проведення зборів, мітингу, вуличного походу або демонстрації подається в письмовій формі за десять днів до наміченої дати їх проведення. У цій заяві зазначаються мета, форма, місце проведення заходу або маршрути руху, час його початку й закінчення, передбачувана кількість учасників, прізвища, імена та по-батькові вповноважених (організаторів), місце їхнього проживання й роботи або навчання, дата подачі заяви.

Можна дискутувати із приводу цих десяти днів, що й робиться зараз при обговоренні законопроекту № 2450.

Але ж сьогодні ця норма діє.

І про це добре відомо організаторам мітингу. Бо ж при підготовці свого звернення вони керувались саме згаданим указом, і чітко виконали всі інші вимоги до подібних звернень.

Управління внутрішньої політики Одеської міської ради розглядає повідомлення організацій та окремих осіб про проведення таких мирних акцій із додержанням усіх згаданих законодавчих норм, які регулюють питання підготовки й проведення подібних акцій, та попереджає про неприпустимість порушення прав та свобод інших людей, громадського порядку.

Управління рекомендує не вдаватися до неконституційних дій, що загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю населення. Причому всі ці попередження носять рекомендаційний характер, оскільки заборонити такі мирні акції може тільки суд.

До речі, у переважній більшості випадків організатори масових заходів, що звернулись до мерії з порушенням терміну та отримали подібні попередження, проводять-таки свої акції. Як провів її й "Демократичний Альянс". Мабуть, поводячись при цьому трохи стриманіше й обережніше, бо пам'ятають про попередження.

Так кому ж була потрібна ця провокація зі спотворенням тексту офіційної відповіді управління внутрішньої політики й наступним шельмуванням цих спотворень?

Відповідь на це запитання залишимо знайти самим читачам. А на пам'ять приходять недавні масові заходи, що відбувалися в Одесі.

Нагадаємо лише два приклади.

Громадськість нашого міста завжди з піднесенням відмічає день народження Олександра Пушкіна - видатного поета світового рівня, який певний час провів в Одесі, написавши тут частину своїх безсмертних творів. І цього року міська громадськість за підтримки керівництва міста й області підготували цілий фестиваль поетичної творчості на честь поета, головними героями якого мали стати діти й молодь.

Але за чверть години до початку свята біля пам'ятника Пушкіну з'явилися декілька представників "Комітету "Євреї проти Гурвіца", який ніяк не легалізований, і не попереджав про проведення свого заходу. Розгорнувши свої агітаційні плакати, вони перекрили доступ до місця проведення заходу, і голосно конфліктували з учасниками святкування. При цьому декілька кінокамер опозиційних каналів усе це ретельно знімали.

Організаторам свята з величезним трудом удалося не допустити його зриву, хоча протягом усього заходу представники "комітету" простояли поруч із пушкіністами, тримаючи свої лозунги.

Другий подібний епізод відбувся наступного дня в Прохоровському сквері, де в Одесі розташовано меморіальний комплекс пам'яті жертв Голокосту й алея Праведників світу.

На одинадцяту ранку тут було призначено мітинг на честь Всесвітнього дня пам'яті жертв Голокосту, запрошені керівники авторитетних міжнародних організацій.

За півгодини до початку акції тут з'явилися ті ж самі представники "комітету", які поводилися ще більш агресивно, ніж напередодні. За допомогою своїх гучномовців вони ображали учасників мітингу, провокували бійку. Лише зусиллями правоохоронців удалося відтіснити провокаторів і провести мітинг.

Ці приклади свідчать, що не тільки з боку влади може виходити небезпека для організаторів масових акцій. І завзятим критикам треба іноді себе ставити на місце тих, хто опиняється в подібних ситуаціях.

Щоб усвідомити необхідність додержання усіма загально визнаних правил і норм.

Адже демократія - це не значить робити, що заманеться. Це, перш за все, слідувати закону і враховувати права інших.

Андрій Крупник, начальник управління внутрішньої політики Одеської міськради, спеціально для УП