Как объединить оппозицию

Як і очікувалося, ключовим питанням суспільно-політичного сьогодення України є класична дилема: "Бути чи не бути... об'єднаній українській опозиції?".

Не буду зупинятися ані на аргументах про необхідність її створення, ані на причинах, що унеможливлюють її формування - ці теми не раз докладно обговорювалися в українському медіа-просторі.

Натомість хочу запропонувати методологію застосування принципів роботи динамічних мереж без керівного ядра для об'єднання опозиційних політичних партій і громадських організацій шляхом створення координаційних центрів на всеукраїнському, регіональному чи місцевому рівнях з метою узгодження та синхронізації діяльності цих формувань.

Цілком очевидно, що в координаційному центрі об'єднаної опозиції не може бути внутрішнього керівного ядра, яке наділене більшими владними повноваженнями ніж безпосередньо центр через те, що він, апріорі, у тій чи іншій мірі, вже сам є спільним керівним ядром опозиції.

Іншими словами, ієрархічна структура координаційного центру чи її модифікації є неприйнятними через специфіку своєї природи, внаслідок якої, за певний проміжок часу, владу, з великою ймовірністю, перехопить одна з найбільш впливових чи агресивних організацій-учасників.

Наприклад, приблизно у такий спосіб відбулося перехоплення влади малочисельною, але добре організованою партією більшовиків під час революції 1917 року, яку у великій мірі підготували і здійснили зовсім інші політичні сили, зокрема есери.

Щоб краще пояснити принципи формування складу учасників координаційного центру об'єднаної опозиції, візьму для прикладу політичні сили, які з найбільшою ймовірністю можуть стати його засновниками.

Крім того, щоб не перервати логічний зв'язок цього матеріалу з попередніми моїми публікаціями, обмежу їх число першою п'ятіркою, записаною у довільному порядку: Громадянська позиція, "Наша Україна", "Фронт Змін", Блок Юлії Тимошенко, "Єдиний Центр".

Всі ці сили у тій чи іншій мірі заявили про свою опозиційність, проте, цілком очевидно, що жодна з них не спроможна самостійно протистояти владній коаліції та діям, що йдуть у розріз з українськими національними інтересами.

В активі Громадянської позиції - репутація її лідера та якісний кадровий склад, зорієнтований на конструктивну діяльність з дотриманням високих моральних принципів. До пасивів цієї політичної сили можна віднести низький рівень електоральної підтримки по Україні, про що свідчать результати останніх виборів та надмірна, на мій погляд, ієрархічність, які разом суттєво послаблюють здатність ефективно реалізовувати задекларовані програмні цілі.

"Наша Україна" залишається однією з впливових знакових політичних сил - правонаступниць монолітного колись НРУ та носіїв певної частки його сакральності з якісним кадровим складом другого-третього ешелону.

Вона добре структурована на місцях та спроможна внести значний вклад у діяльність об'єднаної опозиції. Негативом є потенційна схильність до фрагментації, наявність внутріпартійних протиріч та суспільне розчарування наслідками діяльності лідера цієї партії на посаді президента.

"Фронт Змін" зібрав до своїх лав амбітних молодих лідерів та громадських активістів і є, безперечно, політичною силою, яка займе достойне місце у складі об'єднаної опозиції.

Результат, який на минулих виборах отримав її лідер, не дивлячись на широку кампанію по його дискредитації та не зовсім вдалу стратегію і тактику виборчих перегонів, свідчить про великий потенціал та електоральні очікування щодо цієї політичної сили.

Головним негативом "Фронту Змін" є підозри в опозиційності на користь влади, чим періодично дорікають особисто лідеру цієї сили інші опозиційні структури.

Ні в кого не викликає сумніву, що об'єднана опозиція без участі БЮТ буде слабкою та недієздатною, а її створення у такому форматі стане гарним подарунком для діючої влади. При значних ресурсах та потенціалі цієї політичної сили, до неї назбиралося чи не найбільше претензій і звинувачень, що стосуються періоду, коли її лідер очолювала уряд.

А головне - підозр у бажанні і надалі бути першою серед рівних - монопольно очолити опозиційне об'єднання. Значну роль у формуванні негативного іміджу цієї політичної сили відіграла специфічна кадрова політика, що привела у її склад ряд одіозних особистостей.

"Єдиний Центр" - молода, добре структурована та представлена у всіх регіонах політична сила, лідер якої критикує владу за відсутність реформ та закликає опозицію до об'єднання у новому форматі.

Не викликає жодного сумніву, що потенціал цієї структури суттєво посилить об'єднану опозицію на всіх напрямках її діяльності. Негативом ЄЦ є обставини його формування та шлейф негативних асоціацій, пов'язаний з колишньою діяльністю лідера на посаді голови Секретаріату президента.

Ключовим пріоритетом національних інтересів України є об'єднання опозиційних сил, неприпустимість взаємопоборювання та координація їх діяльності, спрямована на досягнення спільних цілей.

Причому знаковою властивістю такого об'єднання мало б стати системне посилення позитивних якостей кожної з організацій-учасниць при одночасному нівелюванні негативних рис.

Однак, суттєвим каменем спотикання для об'єднаної опозиції може стати визначення лідера опозиції. Більше того, вважаю цей момент головною дилемою і системною причиною всіх розколів та чвар, що властиві ієрархічним структурам.

Вирішення дилеми полягає у виході в іншу площину для пошуку якісно нового способу досягнути те, що не досягається у рамках звичних уявлень та стереотипів. Одним з таких рішень є створення координаційного центру об'єднаної опозиції як динамічної мережі без керівного ядра.

Такий координаційний центр мав би зосередитися на вирішенні наступних задач або цілей:

По-перше, зміцнення незалежності та відстоювання національних інтересів України. По-друге, забезпечення дотримання прав і свобод громадян, що закладені в Конституції України. По-третє, утвердження свободи слова та сприяння діяльності незалежних мас-медіа.

По-четверте, формування середнього класу в Україні, запровадження сприятливих умов для розвитку бізнесу, утвердження справедливої соціальної політики. По-п'яте, проведення чесних виборів.

Для повноцінної роботи координаційного центру у режимі динамічної мережі без керівного ядра кожна з організацій-учасниць повинна делегувати по п'ять своїх уповноважених представників за критерієм їх компетентності у профілях: юридичному; ідеологічно-інформаційному; організаційному; економічному; технологічному.

Слід відзначити, що ключовим при цьому буде рівень впливовості делегованих представників у власних організаціях - адже саме вони мають забезпечити виконання узгоджених рішень реальними структурами на практиці.

Додам, що запропоноване число (5) учасників в групах є оптимальним, проте цілком можливо одночасно або розділено збільшувати як кількість організацій-учасників координаційного центру, так і кількості задекларованих спільних цілей чи  профільних груп.

На схемі 1 зображено структуру координаційного центру об'єднаної опозиції.

В ідеалі, для успішної діяльності, центр мав би працювати щоденно як мінімум по кілька годин з дотриманням певного алгоритму роботи і правил внутрішньої взаємодії учасників. Причому його робота мала б складати неперервний цикл на основі петлі Бойда - цикл OODA, який передбачає багатократне повторення петлі діяльності, що складається з чотирьох взаємопов'язаних процесів - спостереження, орієнтації, рішення та дії.

Тут мається на увазі, що сама дія виконується вже безпосередньо організаціями-учасницями.

Покроковий алгоритм роботи координаційного центру та відповідні крокам процеси петлі Бойда (вказані у дужках) можна представити наступним чином:

Робота в цільових групах, де розглядається стратегія і тактика досягнення поставлених цілей і виробляються попередні варіанти можливих рішень по їх реалізації (орієнтація).

Робота у профільних групах, де компетентні фахівці докладно обговорюють всі деталі попередньо напрацьованих варіантів рішень цільових груп у діапазоні свого профілю (орієнтація).

Робота у цільових групах по формуванню остаточних рішень (орієнтація, рішення).

Пленарне засідання, на якому шляхом особистого голосування учасників приймаються остаточні рішення, представлені цільовими групами. Очевидно, що вони будуть найбільш легітимними при їх підтримці не менше ніж 2/3 або 3/4 від складу учасників. Зрозуміло також, що деяку частину рішень доведеться приймати консенсусом для запобіганню розпаду об'єднання (рішення).

Робота учасників центру в рамках партійних груп у материнських організаціях по реалізації прийнятих координаційним центром рішень та опрацюванню внутрішніх потоків інформації, які стікаються до керівних органів цих організацій, а також зовнішніх потоків інформації з різних джерел (дія, спостереження, а також внутрішньо організаційна орієнтація та напрацювання попередніх варіантів рішень).

Невід'ємною складовою запропонованого алгоритму є вмонтований механізм обов'язкової оцінки всіх рішень на відповідність до узгоджених загальноприйнятих критеріїв. Ними можуть бути:

- відповідність до високих загальноприйнятих морально-етичних норм і загальнолюдських цінностей; відповідність до національних інтересів України; реалістичність; наявність необхідних ресурсів.

Однією з ключових особливостей роботи координаційного центру об'єднаної опозиції мала б стати прозорість прийняття рішень та відсутність таємної складової роботи.

Адже цілком очевидно, що в умовах сучасного розвитку технологій практично неможливо запобігти витоку інформації у структурах такого рівня, тим більше, що нема ніякої потреби створювати умови, через які реакція опонентів може виявитися більшою несподіванкою для опозиції, ніж задумана ними несподіванка для влади.

Запорукою сили і невразливості об'єднаної опозиції мав би стати високий інтелектуальний рівень рішень координаційного центру, який би змушував владу діяти у руслі його задуму, не залишаючи їй альтернативних варіантів реакції через серйозні негативні наслідки для власного іміджу та послаблення політичних позицій у суспільстві.

Виклики, що стоять перед українським народом потребують значних зусиль всіх тих, кому не байдужа доля України, її майбутнє. Закінчився час простих рішень, лише кропітка системна робота по формуванню взаємної довіри між середовищами з близькою ідеологією та вироблення і скоординоване виконання ними узгоджених інтелектуальних рішень може привести до електорального успіху та реалізації спільних цілей.

Основні суспільно-політичні структури, що є сьогодні опозиційними, у великій мірі втратили довіру своїх виборців внаслідок деструктивної діяльності впродовж останніх 5 років та переродження великої частини їх лідерів на всіх рівнях.

Тому єдиним засобом, що може допомогти відновити довіру та забезпечити підтримку виборців, є реальні дії по захисту загальносуспільних інтересів, відкриті і зрозумілі алгоритми прийняття рішень та прозорість фінансування.

Пусті обіцянки на засадах популізму приведуть до ще більшого розчарування та апатії прихильників колись монолітного блоку національно-демократичних сил.

На мій погляд, ми зіштовхнулися ще з одним соціальним феноменом, який мало обговорюється політиками, політологами чи експертами.

Мова йде про суттєві електоральні очікування на появу нового лідера - референтну особистість, месію, батька нації, мудреця, що знає відповіді на всі питання, суворого і справедливого, чесного і рішучого, здатного об'єднати усіх, щоб повести до цілковитої перемоги - та їх повну невідповідність до суспільно-політичних реалій.

Ці реалії є такими, що особистості, наділені згаданими чеснотами, не мають жодних шансів піднятися до рівня лідерів існуючих політичних сил, а коли і з'являється хтось, хоч трохи схожий на загальнонаціонального лідера, то відразу на його адресу в інформаційному просторі виливається такий обсяг бруду, що нівелює для нього будь-яку ймовірність отримати владу шляхом перемоги на виборах.

Ця ситуація потребує ґрунтовного осмислення політичними партіями з метою адекватного реагування, наприклад, шляхом вироблення ефективних та прозорих механізмів формування і прийняття колективних рішень їх керівними органами з обов'язковим призначенням відповідальних виконавців кожного з них.

Організація роботи керівних органів партій на основі мережевих технологій є, на мій погляд, одним з найбільш ефективних механізмів такого типу.

Описана методологія в однаковій мірі придатна як  для координації дій опозиційних сил на всеукраїнському рівні, так і для координації зусиль місцевих громадських організацій з метою спасіння цілком конкретного парку.

Реалізація будь-якого способу координації дій об'єднаної опозиції буде успішною лише у випадку запровадження лідерами прозорих, справедливих та зрозумілих правил вироблення та прийняття узгоджених рішень при безумовному дотриманні домовленостей щодо їх скоординованого виконання.

У іншому випадку, вся суспільна енергія пасіонаріїв буде марно витрачена на процеси взаємопоборювання та саморуйнування, які активно і системно стимулюються структурами, що обстоюють відновлення імперії.

Тарас Плахтій, товариство "Мале коло", для УП