Постмодернизм: как не попасть в ловушку

Вторник, 15 июня 2010, 09:37
для УП

Для визначення термінів, я розглядаю постмодернізм у окремому економічному сенсі, як еклектичну суміш супероснов: капіталів, капіталістів і споживачів.

В умовах модерну координація зазначених супероснов відбувається у рамках економічної формули, яка визначається капіталами. Тобто, те, як власність відображається у економічному уявленні про неї, як власність, що закріплена в системі прав, перетворюється в капітали, визначає спосіб поведінки і капіталістів і споживачів.

Якщо погодитися з тим, що економіка є сукупність мети, засобів і способів досягнення мети, то можна відповідально вказати роль кожної з супероснов у створенні існуючої економічної картини.

У товарообмінних суспільствах мета суб'єктів економіки визначається по-різному.

Для споживачів мета економіки різна, але вона може мати якесь загальне інтегральне представлення - це задоволення потреб: фізіологічних, естетичних, моральних і духовних, з різними їх варіаціями. При цьому споживача мало цікавить спосіб отримання цих благ.

Капіталістів також по-різному приваблює економіка. Для когось величина прибутку визначає сенс витрачених зусиль, а для когось важливий сам процес організації спільних зусиль, рішення самого завдання є для них цінністю більшою, ніж бухгалтерська кількісна оцінка.

А є такі, для яких успіх безпосередньо пов'язаний лише з цифрою. І не важливо де: в балансі, на рахунку чи "на кишені".

Капітали цікавить лише одне - власне існування, тобто, адекватне відображення власності в системі прав щодо цієї власності. Вони є матеріальний, але неодухотворений учасник діалогу, який формує правила поведінки і капіталістів, і споживачів.

При цьому капітали жорстко реагують на порушення цих правил - економічної формули - як одними, так і іншими.

Законодавець (правитель, парламент, традиція і так далі) встановлюють спосіб відображення власності в системі прав (капіталізація). Після цього починає виразно працювати економічна формула. Разом із засобами і сформульованою споживачами та капіталістами метою, вони і складуть економіку.

Зрозуміло, що якщо уява про мету у капіталістів і споживачів різні, то суспільний договір закріпить конфлікт. Конфлікт, існує завжди і нівелюється системою діалогу.

У чому особливість і причини, які призвали до формування цілей економіки у постмодерністські установки, я проілюстрував раніше.

Ці, прийнятні для капіталістів, але помилкові для споживачів і капіталів цілі були майстерно нав'язані споживачам через ЗМІ, філософські новації, вони знайшли своє талановите відображення в творах мистецтва.

Але я стверджую, що прояви постмодернізму в філософії, мистецтві, літературі тощо є суть індуковані стани проявів постмодернізму в економіці.

Коли в системі прав, що відображає власність і перетворює її в капітали, починають з'являтися активи, які нічого спільного з фізичними об'єктами і виробництвом не мають, це миттєво кореспондується з моральним світом. Це так тому, що порушується фундаментальна домовленість щодо прав.

Ми спостерігаємо в ЗМІ, що важливим стає не сам факт, а повідомлення про факт. І апофеозом постмодернізму стає "повідомлення без факту". Ми опиняємося в світі тотальних репрезентацій і слідом за Бодрійяром ставимо запитання: "А чи була війна в Іраку?".

Але капіталістам, що підкорились спокусі могутніх інструментів маніпуляції ЗМІ, слід не забувати, що цілком природним стане наступне запитання: "А чи був капітал?".

Визначаючи помилкову мету, нав'язуючи її споживачам, капіталісти, можливо, і створять майже відчутні капітали. Але вони можуть знищити основу: згоду навколо прав власності та довіру до них. Ось тоді капітали зваляться в одночас.

У постмодерністському мистецтві ми, на відміну від модерну, обговорюємо не відчуття реальності і навіть не чуттєве відображення реальності. Ми обговорюємо чиєсь уявлення про реальність. І, як результат, перестаємо розуміти, а що є реальність взагалі.

У трикутнику Бог-автор-людина, постмодернізм ігнорує і Бога, і людину.

Автор стає для нього центром. Доводячи такі настанови до абсолюту, я б запропонував як найвидатніші твори: чисте полотно, чистий аркуш і партитуру без нот.

Все це - геніальні картина, вірш і музика; просто вони написані в невидимому вам ультрафіолеті, незрозумілими вам літерами й недоступними вам нотами.

З гарним підходом, не виключено, що все це вдасться продати. А за виручені гроші виїхати на екзотичний острів і там спостерігати захід, читати Елюара і слухати Брамса.

Тільки от невдача. По дорозі в цей рай якийсь технік в баки літака замість гасу може налити сік, тому що йому здасться, що це дуже "кльово і прикольно" назвати переліт на острови "манговий рейс".

Якщо б самі капіталісти не допустили формування постмодернової конструкції "капітал без капіталу", то позначені тренди в ЗМІ та мистецтві ніколи б не стали домінуючими, тому що є прямою загрозою договору про власність.

А доказом цього є простий аналіз: і "повідомлення без факту", і абстрактне моделювання реальності були завжди. Але вони ніколи не були так затребувані, як в умовах економічного постмодернізму.

Але капіталісти не просто нав'язали споживачеві своє уявлення про помилкові цілі. Вони грубо проігнорували при цьому економічну формулу. В результаті економіка, як сукупність формули, засобів і мети звалилась на цивілізацію кризою.

Я абсолютно не оцінюю: постмодернізм - це погано, чи добре?. Але я стверджую, що для визначення мети, способів і засобів - економіки країни - ми повинні про це знати і враховувати це, щоб вибрати своє гідне місце у світовій цивілізації. Щоб прийдешній інформаційний світ читався нами, а не "читав нас".

Нова мета, сформульована в широкому діалозі капіталістів і споживачів, відповідально адаптована до економічної формули, може і повинна стати інструментом виходу цивілізації з кризи.

Тільки такий підхід зможе забезпечити стійкий розвиток капіталів, а моральний закон вбереже від розпаду.

Валентин Ткач, Чернівці, для УП