Марш несогласных в России. Поучительно для украинцев

31 числа кожного місяця в центрі Москви на тріумфальній площі збираються люди, незгодні з порушенням 31-ї статті російської Конституції, яка гарантує кожному громадянину цієї держави свободу мирного зібрання.

Серед активістів - представники руху "Солідарність", "Об'єднаного громадянського фронту", забороненої націонал-більшовистської партії та інші.

Влада не дозволяє їм збиратися, а тому акції закінчуються розгоном людей та затриманнями. Про ці протести знають в усьому світі - журналісти багатьох іноземних видань пишуть про це.

Але є й інші громадяни, які дивляться державні телеканали і не є активними користувачами Інтернету - їм про це зовсім невідомо. Жоден прокремлівський телеканал, який має найбільше покриття, не подає повідомлень про такі акції.

Цього разу кореспондент "Української правди" стала свідком Маршу незгодних і на власні очі побачила, як все відбувається. Травневий марш - був наймасовішим за останні сім акцій, які проводила "Стратегія-31". Подія зібрала понад 600 осіб, дехто називає 1000 осіб. 

Про те, що марш буде проведений саме в понеділок 31 травня знали всі: і опозиція, і влада. Загальновідомо, що акція відбувається кожного 31 числа. Тому за якимсь чудернацьким збігом обставин саме в цей день і саме на цьому ж місці влада дає дозвіл прокремлівським організаціям проводити свої заходи, наприклад велозмагання,  цього разу це була акція, присвячена донорству.

Оскільки станція метро Маяковська, яка безпосередньо виходить на Тріумфальну площу, була закрита міліцією, довелося зробити неабиякий крюк, аби дістатися Тріумфальної площі, або концертного залу імені Чайковського або будь-якого іншого закладу поряд із майданом.

Зорієнтуватись, де саме проходить протест, було дуже легко: по вулиці Тверській розмістилась величезна колона машин ОМОНу, голосно лунали виступи ведучих провладної акції. Перед сценою стояли максимум сто осіб з прапорами прокремлівських організацій. Площа була оточена залізним парканом, по периметру якого стояли правоохоронці.

За цим галасом і огорожею з міліцією не одразу вдалося побачити учасників Маршу незгодних. Вони займали приблизно десяту частину всієї площі - стояли на тротуарі перед виходом з метро та концертним залом. Це були люди різного віку. До них примкнули і борці з мигалками, які організували "акцію синіх відерець", один з яких тримав над головою синю лійку.

Дехто стояв, піднявши руки, на яких фломастером було написано 31. "Нам нужна другая Россия", "Свободу собраниям", "Россия без Путина" - скандували активісти. Їх стримували правоохоронці.

З іншого боку були переважно журналісти, які фіксували все, що відбувається.

Кілька ОМОНівців ходили з гучномовцями, через які лунало одне й те ж: "Громадяни, ви зібралися несанкціоновано. Залиште проїжджу частину".

Спочатку все виглядало більш-менш цивілізовано. Але правоохоронці почали відсувати учасників акції до тротуару убік виходу з метро на сходи. Натиск з одного боку - пручання з боку протестувальників - так були затримані перші. Потім всі перемішалися, і правоохоронці взяли у кільце вже журналістів.

"Нас взяли в коробочку. Тепер спочатку сильно стискатимуть, а потім відпустять", - прошепотів один з журналістів, який вже неодноразово потрапляв на такі марші.

Дійсно спочатку правоохоронці штовхали всіх, хто потрапив у кільце, в один бік, потім почали стискати, потім знову штовхати... а далі відійшли. В цей час з площі, де проходила акція прокремлівських сил, роздавався російський гімн.

"Все, там закінчили. От тепер почнуть хапати всіх", - розповів один з журналістів, з яким ми потрапили у кільце.

Після гімну на площі увімкнули пісні групи Кіно: "Группа крови на рукаве" лунало на площі на повну гучність. Під такий акомпанемент правоохоронці відтискати людей до стіни, а потім вихоплювали по одному, заламували руки і тягнули в автобус під крики протестувальників: "Сво-бо-ду!" та "По-зор!".

Під час паузи, коли, схоже, всі втомилися, в центр площі пройшли дві літні жінки. Вони стали посередині і дістали жовті папірці, на яких було лише написано цифру 31.

Літні жінки мовчки вийшли на площу, дістали жовті папірці з написом 31

Але ОМОН дав їм так простояти не більше 5 хвилин

Учасники акції почали скандувати "Молодцы!". Однак через дві хвилини до них побігли близько 10-12 правоохоронців, щось їм сказали і тихенько провели до автобусу, в якому вже перебували затримані.

Правоохоронці намагалися відсунути протестувальників ближче до стін, а потім убік Тверської вулиці. Вони розбили людей на дві групи, і кожну відтискали в різні боки, вихоплювали з натовпу активістів, валили на землю, тягнули в автобуси - іноді за руки і за ноги.

"Вони (ОМОН) реагували на антипутінські гасла і затримували саме на них", - пізніше зауважив один з активістів, лідер руху "Ми" Роман Доброхотов.

Брали і молодих хлопців, і дівчат, і літніх жінок.

Також два правоохоронці через усю площу відштовхали оператора якогось телеканалу. Мотивація, що вони перешкоджають діяльності журналіста, вже не діяла.

Правоохоронці виштовхують оператора з площі

Автору з кількома іншими журналістами вдалось вирватись з кільця. Фотографувати і спостерігати за всім, що відбувається, можна було лише з-за спин правоохоронців.

За десять-двадцять хвилин міліції вдалося відсунути людей до Тверської. До мене підійшла дівчина міліціонер і промовила:

"Послухайте, пройдіть будь-ласка туди (в натовп, який було відсунуто правоохоронцями)".

Я показала посвідчення, сказала, що працюю на цьому заході.

"Я все розумію", - відповіла представниця російського ОМОНу. "Моя мета, щоб все це якнайшвидше завершилося, але ви своїми фотокамерами їх провокуєте. Я не хочу вас затримувати, вам це не потрібно, пройдіть туди", - вмовляла вона.

Будь-які спроби пояснити, що це робота журналіста, отримували ту саму відповідь.

В розгоні маршу брали участь і жінки. Одна  з них просила припинити знімати, щоб не  довелося забирати автора у відділок

Через півтори години після початку акції більшість людей розійшлася. Дехто ще стояв на площі і видзвонював знайомих, яких втратив в натовпі.

До правоохоронців підійшла жінка і показала якесь посвідчення. Як виявилось, її доньку затримали під час маршу.

"Її затримали, повезли у відділення. Вона вам передзвонить і скаже куди. Там запишуть всі її дані, заповнять документи, складуть протокол, мабуть випишуть штраф і через годинки три відпустять", - заспокоїв правоохоронець стурбовану матір. Однак, як виявилось вже у вівторок зранку, деяких затриманих били вже в відділеннях і протримали всю ніч.

З іншого боку поряд із Доброхотовим збиралися люди, щоб піти в якийсь заклад, де є Інтернет, щоб дізнатись, в які відділення і кого повезли. Під час акції всього затримали близько 135 осіб, серед них були й журналісти. Кореспонденту інтернет-видання  Газета.ру Олександру Артем'єву зламали руку.

"Людей було дуже багато", - зауважив мій російський колега.

Цього разу на прокремлівські телеканали ця новина знову не потрапила.

Наступний марш відбудеться 31 липня, бо в червні лише 30 днів.

В Україні 39 стаття Конституції про свободу мирних зібрань теж заходиться під загрозою. Провести мітинг, який не подобається владі, майже неможливо. Існує практика заборони акцій судом.

Але навіть, якщо суди давали дозволи на проведення акцій, це не рятувало людей від затримань. Так під час акцій протесту проти ратифікації угоди про пролонгацію перебування ЧФ РФ в Криму 27 квітня було затримано 4 осіб, а в травні декільком активістам доводилося ходити на допити за організацію мирного зібрання під стінами Верховної Ради.

А вже за кілька тижнів Верховна Рада може розглянути у другому читанні законопроект "Про порядок організації і проведення мирних заходів", який розширює кількість підстав для заборони мітингів. Також цим проектом буде запроваджено посаду "уповноваженого представника органу виконавчої влади", який без рішення суду, на свій розсуд, може "припинити" зібрання.

Переважна більшість російських ліберальних журналістів впевнена, що в Україні вже не можливі такі події, як розгін Маршу незгодних. Але тільки українці можуть змиритися з загрозою, яка нависла над їхніми конституційними правами, або боротися з нею.

Чи хоче Україна отримати таке майбутнє, яке зараз має Росія?

Фото Оксани Коваленко