Вниманию Анны Герман и иностранных журналистов

Чому заява про те, що у 2005-2009 роках Януковича показували "погано або ніяк", не відповідає дійсності.

"О Януковиче было только или плохо, или никак. Да, был баланс: Януковича показывали, но только плохо. Или никак! Вы посмотрите, проанализируйте эфиры, начиная с 2004-го по 2009 год. Где и как показывали Януковича - или плохо, или никак!", - сказала пані Ганна Герман в розмові з зарубіжними журналістами.

Навіть якщо пані Ганна заперечуватиме, що казала це, або вимагатиме від нас писати лише про ті розмови, при яких ми були присутні - а таке вже траплялось, - не біда, адже подібні тези не раз лунали у її виступах у політичних ток-шоу. Та й сам Янукович жалівся на те, що "помаранчеві" ЗМІ показують його не так, як треба.

Шануючи таланти пані Герман, зазначимо, що тут вона виступила цілком у своєму репертуарі, запропонувавши зарубіжним гостям "подивитись і проаналізувати ефіри" останніх шести років. Такої технічної можливості, боюся, не має не лише кореспондент-іноземець, але навіть чиновник адміністрації президента.

Таким чином, перевірити слушність твердження Ганни Миколаївни про те, що Януковича у "помаранчеву п'ятирічку" "показували погано або ніяк", її співрозмовники не змогли б навіть за бажання. І вимушені, вочевидь, вірити красномовній "головній жінці української політики" (формулювання Андрія Данилевича).

На щастя, "Телекритика" має доступ до архіву моніторингів теленовин. Тому у відповідь на нездійсненний заклик чиновниці, ми беремося допомогти іноземним журналістам розсудити, чи справді "погано або ніяк" говорили в українських теленовинах 2005-2009 років про тогочасного лідера опозиції.

Отже, 31 грудня 2004 року Україну вперше в історії вітали в ефірі найпопулярніших телеканалів відразу троє "президентів": Кучма, Ющенко і Янукович. До того новорічне привітання було прерогативою чинного глави держави.

На той час результати президентських виборів ще не були оголошені, але сумнівів ні в кого не викликали. Однак виступати з екранів, вітаючи українців із святами, лідеру опозиції не перешкоджали ні в цей, ні в наступні роки: його виступи в ефірі з нагоди не лише Нового Року, але й інших свят стали традицією. Природно, вони розміщувались в ефірі на правах реклами.

2005

З початку весни до початку осені 2005 року "показувати добре" Віктора Федоровича було просто неможливо, оскільки він практично зник із українських обріїв. Інтерв'ю не давав, у ток-шоу участі не брав, заяв майже не робив, словом - не був ньюзмейкером. Казали, що він перебуває в Росії на лікуванні.

У випадках, коли він усе ж уважав за потрібне зробити якісь заяви з приводу не найприємніших для нього процесів, що відбувались в українській політиці - спроби притягти до відповідальності учасників Сіверськодонецького з'їзду і фальсифікаторів виборів, погрози провести ревізію діяльності попереднього уряду, перебігання колишніх кучмістів у провладні фракції тощо, ці заяви висвітлювались медіа, зокрема й "помаранчевим" 5 каналом:

... а також "переорієнтованим" "1+1":

Участь Януковича у мітингу регіоналів біля ВР 13 квітня була відображена в "ТСН" цілком нейтрально, з відтворенням головних меседжів його виступу.

Власною персоною Янукович повернувся у публічне життя, а, отже, і на телеекрани 8 вересня, виступивши з нагоди урядової кризи. Його заяву показали практично всі центральні телеканали. Нагадаємо також, що в той день Янукович запропонував Юлії Тимошенко об'єднання у виборчий блок. Пропозиція ця була озвучена Ганною Миколаївною Герман.

19 вересня зустріч Януковича з Ющенком, що відбулась за ініціативою лідера опозиції та завершилась меморандумом про співпрацю, стала топ-новиною для інформаційних програм низки каналів.

Із цього часу експерти починають відзначати відверту лояльність до Януковича телеканалу "Україна", який із наближенням виборів дедалі активніше агітував за опозиційного кандидата. Приклади безпосереднього піару Януковича в новинах ТРК "Україна" можна побачити також тут, тут і тут.

2006

Зима і весна 2006 року - період парламентської виборчої кампанії, першої в історії України кампанії з вільним доступом до медіа та відсутньої монополії держави на приховану рекламу.

Януковича не просто "показували добре" - його показували дуже добре і дуже багато. Практично в кожному моніторинговому матеріалі того періоду є численні приклади, що підтверджують цю тезу.

Наприклад, у січні були зафіксовані випадки передвиборного піару Януковича в новинах "1+1" і ТРК "Україна"; у лютому кореспондента "1+1" було відряджено до Єнакієвого, аби показати, як там моляться за Віктора Федоровича, а "Інтер" з усіх сил запевняв глядачів, що спроби ревізії скасування судимостей лідера ПР - чорний піар.

Незабаром синхрон Януковича "Інтер" уже записує навмисно на тлі партійної символіки. Ось приклад того, в якому тоні говорили про Януковича на "Інтері" в той час.

Уже в лютому 2006 року ПР була на першому місці серед політичних сил за активністю та представленістю у ЗМІ, а за підсумками виборчої кампанії Янукович опинився на другому місці за згадуваністю серед політиків після Юлії Тимошенко.

У період між виборами та призначенням Януковича прем'єр-міністром від "антикризової коаліції" ПР-СПУ-КПУ присутність лідера регіоналів у новинах була стабільною, позаяк він був одним із головних ньюзмейкерів.

На початку серпня, ще до подання кандидатури Януковича до ВР, до його прем'єрства морально готувався Перший Національний, розповідаючи про те, як лідер ПР влаштовує "і Схід, і Захід"...

Склад уряду Януковича телевізійники також аналізували досить м'яко, наголошуючи на тому, як змінився він із часів першого прем'єрства. Хоча ті, хто тоді дозволяв собі прискіпливість та іронію, за нашою інформацію, не постраждали - на відміну від керівника інформаційної служби "1+1" Максима Шиленка, який у 2010 році пропустив в ефір гострий сюжет про склад уряду Азарова і був відсторонений, а фактично - звільнений. Справедливості ради додамо, що на "1+1" запевняли, що справа була не в самому гострому сюжеті, а у відсутності балансу до нього в програмі новин.

Діяльність Януковича на посаді прем'єра у 2006-2007 роках значною мірою зводилась до протистояння з президентом Ющенком, однак навіть попри це не можна сказати, що його конструктивні дії та рішення регулярно замовчувались чи спотворювались.

Безперечно, у фокусі теленовин був конфлікт, але новини не зводились до смакування подробиць конфлікту. Наприклад, дуже детально було висвітлено візит Януковича до Сполучених Штатів Америки.

Вже тоді в новинах звучали нескромні заяви Януковича про те, що він "помирив" Україну з Росією, як ось у "ТСН":

А перед Новим роком Януковича почали просто-таки засипати компліментами різні канали, зокрема й нібито "помаранчеві"...

Зараз златоустам Партії регіонів вигідно не згадувати, що цілий рік посеред "помаранчевої п'ятирічки" вони були владою, як вони були нею, і що вони тоді казали.

2007

У рік поглиблення політичної кризи, блокування Верховної Ради, дострокових виборів та започаткування глобальної конфронтації між таборами Януковича і Тимошенко (а не Ющенка), боротьба за контроль над засобами масової інформації між політичними таборами спалахнула з новою силою.

У цей період не всі телеканали і не завжди адекватно представляли позицію не лише Януковича, а й інших політичних лідерів у їхній боротьбі за владу: телебачення "штормило" від намагань політиків дорватись до ресурсу, заволодіти каналами поширення інформації, домовитись чи "підсадити" в редакції своїх людей.

Наприклад, на ICTV тоді раптом з'явився спецпроект "Свобода слова з...", яку вів ведучий ток-шоу "Свобода слова" Савік Шустер. Першим гостем недільного проекту став Янукович, який заявив про свої президентські амбіції.

Участь у "полілогічних" ток-шоу лідер ПР, якого оточення переконало, що йому краще так не ризикувати, послідовно ігнорував, тому в "Свободі слова", "Я так думаю", в ток-шоу на 5 каналі його справді показували "ніяк". Зате після приходу на "Інтер" команди Безлюдної прем'єр почав регулярно давати інтерв'ю Руслану Сенічкіну: 29 квітня, потім 10 червня... І жодного хоч трохи "колючого" запитання для Віктора Федоровича.

2007 року у клубі лояльних до Януковича телеканалів до ТРК "Україна" приєднується "Інтер". Наприклад, мальовничу інтермедію, яку "1+1" показав в оригіналі:

"Абсолютно нереальним є одне - генпрокурора Медведька і головного міліціонера Цушка за жодних обставин не здадуть.

СИНХРОН: Віктор ЯНУКОВИЧ, Прем`єр-міністр України: "Я вспомнил, знаете, фильм "Место встречи изменить нельзя". Слышали, как там, как его, Высоцкий..."

СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО (голос за кадром - "УС"): "Жеглов".

СИНХРОН: Віктор ЯНУКОВИЧ, Прем`єр-міністр України: "Жеглов, да, как он сказал: баранку от бублика вам, а не Шарапова. Так и это. Или как дырку от бублика. Так и это. Это мы понимаем, что это политиканство"".

- "Інтер" замінив сухим викладом:

"СТУДІЯ: Більшість готова до компромісу заради стабільності в державі. Про це заявив прем'єр сьогодні у Рівному. Щоправда, за словами Віктора Януковича, деякі з вимог він вважає політиканством та популізмом. Зокрема, коаліція не погодиться відправити у відставку міністра внутрішніх справ та генерального прокурора.

СИНХРОН: Віктор ЯНУКОВИЧ, прем'єр-міністр України: "И министр внутренних дел, и генеральный прокурор - люди, которые не работают под политические заказы. Они сегодня следят за порядком в стране, за исполнением законов. А мы будем ставить эти вопросы очень жестко"".

29 березня всі канали дуже докладно висвітлювали прес-конференцію Януковича, який наговорив стільки, що цитат вистачало на будь-який смак.

Або ось, наприклад, зразок тогочасного висвітлення діяльності глави уряду на каналі "Ера" (18 червня).

А потім були вибори, і замовних матеріалів, - зокрема й замовлених штабом Партії регіонів, - було на порядок більше, ніж у 2006-му. Януковича цитують і показують рясно, регулярно і дуже, дуже "добре".

Наприклад, в останній день дозволеної агітації "Інтер" зробив пряме включення з мітингу регіоналів, коли виступав лідер партії - трансляція тривала близько 10 хвилин! Щоправда, з огляду на те, що на вибори йшов усе ж не Янукович, а Партія регіонів, "любов" телеканалів, - найімовірніше, фінансово або адміністративно стимульована, - була розподілена поміж лідером та найяскравішими представниками його політичної сили.

У відставку Януковича провели також належним чином.

А ще Янукович співав пісні в гостях у Яна Табачника. І нічого, "помаранчева цензура", яку начебто десь бачила Ганна Герман, пропустила.

2008

Прем'єр знову Тимошенко, а Янукович - знову головний опозиціонер. На відміну від 2005 року, в нього є стабільна прихильність каналів "Інтер", "Україна", НТН і "Ера", а також "розвинені" технології розміщення замовних матеріалів у новинах всіх телеканалів. І в новому опозиційному амплуа Януковича показують цілком "добре":

Інформаційними приводами стають, наприклад, засідання очолюваного Януковичем тіньового уряду, протести проти вступу до НАТО або вимога лідера ПР відправити у відставку міністра внутрішніх справ Юрія Луценка. І, звісно, критика уряду Тимошенко. Зокрема й найжорсткіша.

А коли Янукович виявився відсутнім на святуванні Дня Перемоги, друзі з каналу НТН прикрили його, повідомивши, що він "у відрядженні" (ніхто так і не довідався, де і в якому).

У жовтні сталась визначна подія - перші в історії дебати Януковича з Тимошенко у студії Савіка Шустера. Тоді Янукович ще не вважав, що "там нема з ким говорити", а сміливо прибув до студії і говорив із зображенням Тимошенко на екрані. Щоправда, більше він на щось подібне не наважився.

А взагалі, лідер опозиції почав частіше з'являтись у телестудіях, зрозумівши, вочевидь, що без цього ніяк. Щоправда, перевагу надавав лояльним до нього каналам. У цьому ж році, подолавши давню неприязнь, він з'явився у студії 5 каналу, якому відтоді давав інтерв'ю регулярно. У новинах, наприклад, Нового каналу в жовтні можна було почути такий синхрон: "Ми готові, ми маємо професійну команду, яка вже не раз показувала, як треба працювати. Ми наведемо порядок. Буде стабільність і ми будемо об'єднувати країну". "Погано" показали?

Випадків, коли Віктор Янукович хотів прийти в студію тієї чи іншої програми, але йому відмовили з політичних міркувань, в анналах не збереглось. Якщо вони й траплялись, то не набули розголосу.

Ніхто з тогочасних ведучих не смів відповісти лідерові опозиції, що в нього "не концерт по заявкам".

2009

У традиційну газову кризу, якою розпочався рік, Янукович і його команда включились не відразу й досить мляво, однак там, де вони встигали висловити свою позицію, їхні синхрони з критикою влади з'являлись у новинах усіх каналів.

Із студії "Подробиць тижня" на "Інтері" Янукович просто-таки не вилізав, зокрема, його інтерв'ю почали титрувати рубрикою "Думка опозиції". А ось як ведучий "Подробиць тижня" Андрій Данилевич, нині премійований посадою ведучого на каналі Ріната Ахметова, хвалив Януковича прямим текстом.

Але не "Інтером" єдиним. Команда Партії регіонів включається у велику інформаційну війну, майбутнім призом у якій має бути президентський пост. І апетити її дуже нескромні: наприклад, у редакцій підсумкових тижневиків раптом "виникає бажання" демонструвати повнометражні телезвернення лідера опозиції всередині випуску. Хоча зазвичай подібні звернення несуть мінімум інформації і максимум пропаганди.

Уваги до діяльності Януковича - як політичної, так і передвиборно-агітаційної - не бракувало в новинах жодного телеканалу, і якщо якийсь інформаційний привід із біло-блакитного табору й не потрапляв до новин, то, як правило, через свою незначущість або наявність об'єктивно важливіших подій.

Ще перед початком виборчої кампанії репортери висвітлювали такі події, як агітаційна поїздка в Керч або святкування дня народження Януковича.

А з початку осені, коли реально розпочалась виборча кампанія, до 7 лютого 2010 року Віктор Федорович по кілька разів відвідав усі головні політичні ток-шоу, а також спецвипуски, запущені каналами на правах політ реклами; дав десятки інтерв'ю підсумковим програмам; сюжети та повідомлення, - переважно з порушеннями стандартів, що можуть свідчити про замовний характер, - про його передвиборну активність були в кожному випуску новин усіх всеукраїнських телеканалів, за поодинокими (і не дуже рейтинговими) винятками.

За період виборчої кампанії Янукович дещо поступився Тимошенко за загальною кількістю підозрілих матеріалів, виявлених моніторингом - його 268 проти її 281, але не відставав від Юлії Володимирівни за кількістю відвіданих "спецвипусків" ток-шоу та інших телевізійних піар-заходів.

І ніде його не показували "погано".

Не був винятком і Перший Національний, контрольований владою: матеріалів про Януковича тут було порівняно менше, але вони були. І ніхто не пропонував лідерові опозиції, наприклад, прийти до студії подискутувати з Юрієм Кармазіним, Олегом Ляшком або Юрієм Луценком, розцінюючи відмову як декларацію відсутності потреби в ефірі. (Нагадаємо, саме в цьому звинуватили нещодавно Юлію Тимошенко, коли вона відмовилася прийти у програму "Точка зору" на Першому національному на дебати з Ганною Герман).

Пропонували дебати з Тимошенко - він відмовився. Вірніше, якщо вірити пані Ганні, спочатку погодився, але перед другим туром, а потім уже відмовився. Пішовши натомість на спецвипуск до Савіка Шустера. А за два дні - на ICTV. І так далі.

На тлі того, що відбувалось у новинах і політичних програмах у другій половині 2009 року, тогочасні слова пані Герман "мы оппозиционная партия и не имеем такого доступа к масс-медиа, чтобы масс-медиа постоянно информировали о нашей работе. Нам тяжело пробиться в СМИ" звучали воістину знущально.

Будучи опозицією де-юре, Янукович у 2009-му де-факто мав не менший, а більший безпосередній вплив на медіа, аніж прем'єр і президент разом узяті. Безпосередні і недвозначні джерела цього впливу стали очевидними у ніч виборів 7 лютого, коли до штабу кандидата, якому екзит-поли обіцяли перемогу, почали з'їжджатися власники провідних українських телехолдингів.

Пані Ганна, яка мала стосунок до координації медійної складової роботи команди Януковича всі ці роки, добре знає правду. І, на жаль, лукавить, жаліючись на недостатній доступ її лідера до телеефіру протягом 2005-2006 років.

Насправді, якщо серйозно, "показати добре" політика, який вірить у свою нетелегенічність, пишається невмінням красиво говорити і боїться вільної, не зрежисованої заздалегідь розмови перед камерою або відкритої дискусії з політичними опонентами, надзвичайно важко.

Якщо, звісно, під "показати добре" мати на увазі не засипання трояндовими пелюстками та виголошення панегіриків, а професійне розкриття позиції політика в обсязі, передбаченому форматом, інформаційною картиною дня та потребами аудиторії.

Багатьом журналістам, попри всі перешкоди, - головною із яких була аж ніяк не цензура, а обмежена доступність Януковича як ньюзмейкера, - ця фігура найвищого журналістського пілотажу вдавалась.

Тож, замість кидатись безпідставними звинуваченнями, краще було б подякувати їм за це.

Отар Довженко, "Телекритика". Повну версію читайте тут