Аполитичность или кто выключил свет?

У перекладі з латини: polite - людина, префікс "а" означає заперечення. Як не дивно, але дослівне значення слова "аполітичний" буде таким - не людяний.

"Я аполітичний" = "я не людина".

Дивно, однак сьогодні нова тенденція: кожен другий українець вважає, що національне й політичне життя є брудним і не варто уваги. Принцип "моя хата з краю - нічого не знаю" діє, як ніколи.

Мої співвітчизники забули, хто вони є! Практично кожен живе для себе й про себе. Звичайно, можна зрозуміти людину, у якої сім'я - над усе, вона дбає тільки про найрідніше. Нажаль, при цьому забуваючи, що "... все на світі  можна вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину".

Чи це, як то кажуть, пресловутий "український менталітет"?

Вважається, що українець ніколи не допоможе сусіду, якщо в того горить хата, швидше підкине хмизу. Ґвалт почнеться тільки тоді, коли вогонь перекинеться на власну хату. Таку модель поведінки спостерігаємо сьогодні в Україні - ніхто не почне нічого робити, аж поки біда не зачепить його особисто.

Але ж може бути запізно...

Звичайно, усе повсюди погано: депутати аморальні, демократії в країні немає, сутність України ламається. Відчувається втрата незалежності України.

Але ніхто нічого не робить! Це обурює, адже патріоти є!

Так, непомітно для кожного з нас, країна зникне. На вулицях буде звучати чужа мова, славетна історія буде забута. І саме тоді кожен з "аполітичних" зрозуміє, що дуже багато втрачено.

Чому ми не діємо? Чому ми стали такі байдужі до майбутнього держави, а значить і свого?

Ці питання є глибокими й складними. Можливо, постійне затуркування нашого народу принесло свої плоди й зламало дух? Можливо, люди просто зневірилися?

А можливо, нам ще раз треба звернутися до статті Уласа Самчука "Нарід чи чернь?".

Кожен із цих варіантів має право на існування, але не треба впадати в демагогію та шукати винних. Треба знайти відповідь: "Що з нами буде, і куди ми йдемо?" Саме зараз нам необхідно замислитися над тим, що чекає на нас.

Невже ми хочемо, щоб наші діти одного дня спитали: "Де ви були, коли знищували нашу країну?" Страшно тільки подумати, що пройшовши такий великий шлях до здобуття незалежності, ми можемо її так безглуздо втратити.

Через свою бездіяльність. Через свою аполітичність...

Здається, ніби аполітичні люди - це люди, які відімкнулись від світу. Вони живуть у своїй темряві невизначеності й скептицизму, не наважуються на будь-який протест. Їм вимкнули світло, але вони не хочуть знати хто й навіщо. 

Якби ж вони усвідомили, що світло вимкнули самі собі...

Лесь Якимчук, спеціально для УП